Рецепт від Ради суддів: як судам відповідати на запити про публічну інформацію під час війни?

З початком повномасштабної війни журналістам та громадським активістам стало значно важче отримати будь-яку інформацію від органів влади. Хоча розпорядники інформації і до того часто відповідали «аби відшити», воєнний стан дав нову «відмазку» — безпекову. Судова влада, на жаль, не виняток. 25 березня 2022 року Рада суддів рекомендувала відтермінувати розгляд усіх (!) запитів на публічну інформацію до закінчення воєнного стану. Посилаючись на це рішення, українські суди почали відмовляти запитувачам. Нещодавно Рада суддів ухвалила вже нову рекомендацію. Поміняли шило на мило чи прийняли адекватне рішення?

Яким було попереднє рішення Ради суддів?

Мета попередніх рекомендацій була нібито благородна: роз’яснити судам, як діяти під час війни і яку інформацію не варто надавати. Але те, що Рада суддів пропонувала, ми, юристи, називаємо «надмірним обмеженням права на інформацію», адже воно суперечило законодавству.

Якщо коротко, то Рада суддів пропонувала всім судам відкладати розгляд усіх запитів до кінця дії воєнного стану. За цю соломинку відразу схопились усі недобросовісні розпорядники. Незалежно від того, чи вплинула війна на роботу суду і яку інформацію ви запитуєте, чи може її розголошення зашкодити національній безпеці — ймовірно, що ви отримаєте відтермінування.

Інша рекомендація стосувалась того, що всі отримані запити суди повинні переслати Службі безпеки України, щоб та перевірила, чи запитувач не є диверсантом. Ну, хто ж іще може цікавитись роботою судів під час війни, як не диверсанти? Ну і, звичайно, в цей час СБУ не має нагальніших питань, як перечитувати запити. І не дивно, що за весь час жодних диверсантів не виявили. 

Фундація DEJURE не раз зверталась до Ради суддів і просила ухвалити нове рішення, а після відмови почала судитись. І схоже, що, прийнявши нове рішення, Рада суддів усе-таки визнала помилку: «У подальшому, як стало відомо Раді суддів України, на підставі вказаного рішення деякі суди та установи системи правосуддя надто формально підходять до розгляду запитів про публічну інформацію та відмовляють у наданні інформації без належних на те підстав».

То нове рішення – це перемога?

І так, і ні. З одного боку, Рада суддів повторює багато відомих положень про те, як розпорядники повинні розглядати запити й що відмови повинні бути обґрунтованими. І це добре. З іншого — у рішенні є речі, які заохочують розпорядників до зловживання цими відмовами.

Наприклад, Рада суддів цитує рішення Європейського суду з прав людини й пропонує судам при опрацюванні запиту враховувати його мету, роль запитувача, природу інформації та її готовність. Відсутність цих даних може бути підставою для відмови, адже тоді розпорядники не зможуть оцінити інтерес в інформації. І у читача може скластись враження, що відтепер цю інформацію треба зазначати у будь-якому запиті, адже Рада суддів це рекомендує у рішенні. Проте це не так. Рішення ЄСПЛ не встановлює додаткові вимоги до запиту чи нові підстави для відмови. Не повинна цього робити й Рада суддів.

Таку інформацію про себе запитувачі можуть добровільно зазначати, особливо коли просять надати обмежену у доступі інформацію (конфіденційну, службову, таємну). Це може допомогти розпоряднику провести трискладовий тест, тобто оцінити суспільний інтерес в інформації й вирішити, чи переважає він шкоду від її розголошення. Водночас запитувач не зобов’язаний цього робити, а розпорядник зобов’язаний проводити трискладовий тест щодо обмеженої інформації завжди, незалежно від того, чи йдеться в запиті про мету, роль запитувача і природу інформації. Адже в Законі «Про доступ до публічної інформації» є пряма заборона розпорядникам вимагати від запитувача додаткову інформацію. А перелік підстав для відмови у задоволенні запиту є вичерпним.

Тож цю рекомендацію Ради суддів слід читати обережно, не зловживати нею і не вимагати у запитувачів будь-яких пояснень. Слід завжди пам’ятати, що не завжди у запиті буде вказана правда: запитувач може назватись відомим журналістом і пообіцяти нікому ніколи не розголошувати інформацію. А як саме розпорядникам варто розглядати запити під час війни, ми детально пояснили тут.

Висновки зробимо, коли побачимо подальші відповіді розпорядників даних. Головне, щоб нове рішення Ради суддів не спричинило хвилю нових відмов (чи відповідей-уточнень запитів) лише тому, що запитувач не пояснив, для чого йому інформація. Також важливо, щоб розпорядники не почали вимагати демонстрації того, що суспільний інтерес в інформації все-таки переважає, і відмовляти лише на тій підставі, що «запитувач цього не довів». Інакше це нове рішення Ради суддів також може стати підставою для зловживань, адже судам зручно буде відмовити надати інформацію, бо «так сказала Ради суддів».

Христина Буртник, юристка Фундації DEJURE

Колаж: pixabay.com