Тест-драйв ІМР-2: танк з апокаліпсису

Це трофейна машина, яку наші війська здобули в боях, довели до ладу та будуть використовувати при звільненні українських територій.

Цей трофейний монстр, що нагадує танк з апокаліпсису, майже повністю зібраний ремонтно-відновлювальною ротою РВБ третьої окремої десантно-штурмової бригади. І на тлі цієї машини інженерного очищення, тобто ІМР-2, навіть танк виглядає простим механізмом.

Також цікаво тест-драйв трофейної САУ "Мста-С"

ІМР-2 створювався за досить простим рецептом: низ було взято від танка Т-72, а зверху встановлено додаткове обладнання у вигляді величезного маніпулятора та системи розмінування. І що цікаво, IMR увійшов в історію як єдиний автомобіль у світі, який зміг працювати біля зруйнованого реактора Чорнобильської АЕС.

У радянській номенклатурі ІМР-2 називався «Виріб 637», насправді було 5 різних модифікацій, у тому числі версія з дистанційним керуванням для роботи без екіпажу в умовах радіаційного забруднення.

Розміри цієї машини вражають: у висоту 4 метри, 3,5 в ширину і 10 метрів в довжину. Цей швидкий інструмент для створення доріг важить 44 тонни, і коли він проїжджає поруч, ви чітко відчуваєте, як тремтить земля.

Для порівняння, кожна гусениця цього танка важить більше, ніж Volkswagen Golf – 1600 кг.

Цікаво навіщо ж створювати такого монстра? Цей танк здатен прокласти дороги в непрохідних місцях зі швидкістю до 10 км/год. Тобто ви пішки за ним не встигнете. Він вирівнює поверхню навіть в густих лісах чи розвалених містах, де потрібно розбирати будинки, які перетворилися на каміння. І швидкість вибору ґрунту становить 300-400 кубометрів на годину, що також дуже швидко.

Насправді це диво інженерії, адже ІМР-2 складніший за танк Т-72, на базі якого він побудований. Тут багато додаткових систем, причому вони взаємопов’язані. Невеликий збій в одній системі викликає багато проблем в іншій. Вражає також продуманість конструкції з точки зору захисту. Бо машина броньована, причому навіть гідравліка. Навіть електричні дроти захищені металевими секціями, щоб їх не обірвали уламки чи кулі.

Ківш інженерної машини шириною 4,3 см фактично має три робочих положення, а якщо врахувати ще й транспортне, то чотири. Це навіть не маніпулятор, а гігантські кліщі. Вони призначені для прибирання сміття, можуть накрити навіть стовбур величезного дерева, при цьому цей стовбур зрізають ковшем. Можна корчувати пеньки, підіймати важкі предмети.

В інженерній машині також є гусеничний мінний трал, який викладається перед танком і спеціальними ножами викопує міни з землі та забирає їх. Також є додаткова система, яка встановлюється посередині й призначена для знешкодження шпилькових мін. Справді, ІМР може прокласти дорогу через мінні поля, це його основне призначення.

Ця дивна овальна конструкція над кузовом – ще одна кабіна, тому що екіпаж складається з двох чоловік і тут знаходиться оператор. Жовті вікна – теж захист, вони здатні приглушувати яскравість спалаху ядерного вибуху. Вони мають не лише обігрів, але й обмивання та обдування повітрям, щоб їх можна було очистити від пилу.

Кабіна оператора досить тісна. Але він повинен орієнтуватися в цих жовтих вікнах. У салоні є навіть прилад радіаційної та хімічної розвідки. Його основна функція полягає в тому, щоб герметизувати не лише відділення для екіпажу, але й двигуни, якщо прилади виявлять радіацію або зараження. Вони закривають всі заслінки на певний час і відкриваються лише тоді, коли пройде небезпека. Також є система фільтрації, яка створює надлишковий тиск в салоні, щоб в нього не потрапляли забруднені речовини.

Пульт управління стрілою дистанційний і керувати маніпулятором можна за допомогою кігтів, вийшовши з кабіни оператора. Я навіть намагався підняти ковшем 2-тонний бетонний куб, який попередньо викопали із землі.

Сказати, що ця машина складна – нічого не сказати. Він зводить з розуму механіків, адже має ще більш складну гідравлічну систему маніпулятора та ковшів, встановлених на складному шасі танка Т-72.

Щоб їздити такою колосальною махіною, потрібен потужний двигун. Враховуючи, що він створювався на базі Т-72, двигун теж від нього. Це 12-циліндровий дизель об'ємом 39 літрів і потужністю 840 кінських сил з колосальним крутним моментом в 3000 Нм. Що цікаво, двигун може запускатися не тільки електростартером, а й пневматичною системою, де повітря накопичується в балонах і потім використовується для обертання двигуна і його запуску.

Цей двигун використовує більше оливи, ніж бензину в баку сучасного малолітражного автомобіля – 76 літрів. Апетит до споживання пального у цього гіганта теж гігантський – від 240 до 500 літрів на кожні 100 км в залежності від режиму їзди.

Двигун в принципі потужний, але проблем з його обслуговуванням багато. Збірка-розбірка – це щось неймовірне. Також у нього проблеми з пальним. Часто виникають повітряні корки. Крутний момент двигуна хороший, але краще замінити його на більш сучасні мотори.

Також цікаво тест-драйв броньованого Краз Спартан

Якщо двигун в цій машині один, то коробок передач – аж дві. Дві передачі кожна на один трек гусениць, а механізм, який розподіляє момент між треками називається гітарою.

Зрозуміло, що з такими даними ця машина впевнено виглядає на бездоріжжі. По ґрунтовці він здатний їхати зі швидкістю 35 км/год, по трасі навіть 50 км/год. Він долає непідготовлені броди глибиною 1,2 м, канави шириною 2,7 м, це навіть не половина машини, “бере” вертикальну стінку 80 см і здатен форсувати підйоми в 30 градусів.