У Києва свій план на клан Кадирова: дайджест пропаганди за 13 лютого

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 13 лютого.

1. Пахан Чечні показав Скабєєвій свій пістолет
2. Скільки років в сукупності набереться для Путіна?
3. Шавки гавкають – караван майбутнього трибуналу йде
4. Найлютіший місяць в історії України та Росії

Пахан Чечні показав Скабєєвій свій пістолет 

Рамзан Кадиров дав інтерв’ю Ользі Скабєєвій, в якому не тільки озвучив чергову нісенітницю, а й показав її наживо. Кадиров приніс на інтерв’ю «пістолет, з якого Гітлер застрелився, маузер». Він сказав, що має ще один — трофейний, який йому командири привезли, але чомусь довго не міг розстебнути його кобуру.

Цей пістолет він нібито тримає спеціально для президента України Володимира Зеленського.

При цьому російський керівник Чечні запевнив, що готовий вести переговори із президентом України: «Ось якщо мене відправляти до нього віч-на-віч, то можна було б вести переговори. Я швидко переконав би його і підписав би всі документи, які необхідні. Я психолог. Я розумію дуже добре людей, я можу керувати».

НАСПРАВДІ, Гітлер застрелився не з кадирівського Маузера, а з особистого Walther PPK, і вся ця переговорно-пістолетна маячня видає лише одне бажання – нагадати про себе. 13 лютого, до речі, Кадиров знову зібрався «дійти до Києва і взяти його, якщо буде наказ президента Росії».

Проте, зірковий час «путінського піхотинця на мільярд в день» завершився ще у березні 2022 року, коли той опублікував відео нібито з Гостомеля і так само погрожував «взяти» столицю України, і так само чекав наказу Путіна.

З того часу сталося багато чого:

• окупантів вигнали з Київської області за два тижні після цих заяв.
• Кадиров зрештою перетворився у посміховисько і отримав звання головного Tik-Tokера війни.
• Медійні лаври «великого та жахливого» перехопив Пригожин зі своїм «Вагнером».

Ще одне – те, що поєднує Пригожина та Кадирова, – жага до пограбування. Перший – хоче привласнити шахти у Соледарі (за який він безглуздо поклав десятки тисяч людей). Другий – мислить масштабніше.

13 лютого Бі-Бі-Сі оприлюднила розслідування, в якому йдеться, про те, що частка в російській мережі будівельних маркетів OBI та компанії в «ДНР», яка претендує відновлювати металургійний комбінат імені Ілліча в окупованому Маріуполі, перейшла чеченському бізнесмену, який пов’язаний із соратниками Кадирова.

Ім’я його Валід Корчагін, колись він мав прізвище Геремєєв. Його батько – заступник керівника Мінбуду Чечні Вахіт Геремєєв. Вони родичі депутата Держдуми РФ від Чечні – того самого Адама Делімханова, який записував постановчі відео з Маріуполя. (21 квітня на тлі палаючої «адмінбудівлі «Азовсталі» він оголосив, що «спецоперацію зі знищення та очищення Маріуполя можна вважати завершеною».

Родич Корчагіна – Руслан Геремєєв, якого вважають ймовірним організатором вбивства російського опозиціонера Бориса Нємцова.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Корупційні щури доїдають українську ілюзію Путіна

Звичайно, Корчагін-Геремєєв — зіц-голова. Головний бенефіціар –  це Кадиров. І саме таким чином він і його клан отримують свої «трофеї» в Україні. 

Але у підсумку буде як з «маузером Гітлера», яким Кадиров так незграбно намагався здивувати Скабєєву. На клан Кадирова в України свої плани.

Скільки років в сукупності набереться для Путіна?

Хоча Кадиров у своїй «гостомельській» брехні в березні минулого року не так вже й помилявся. Генерал-лейтенант Служби зовнішньої розвідки РФ Леонід Решетніков, який очолював Російський інститут стратегічних досліджень, нарешті розповів про справжні цілі війни в Україні: «Збиралися увійти до Києва, Харкова, допомогти прийти до влади, як тоді вважалося, розумним представникам української держави».

НАСПРАВДІ, таким чином Решетніков фактично зізнався, що початковою метою війни було скоєння Росією кримінального злочину – насильницького повалення законно обраної влади та насадження в Україні власного маріонеткового режиму (на зразок кадирівського у Чечні).

Законодавство РФ за це передбачає строк від 12 до 20 років позбавлення волі. З цього приводу варто згадати й інші статті Кримінального кодексу Росії, за якими вже можна судити Путіна та його оточення.

За порядком нумерації статей:

• Стаття 105. Вбивство (до 20 років позбавлення волі)
• Стаття 142. Фальсифікація виборчих документів та референдуму (5 років позбавлення волі)
• Стаття 142-1. Фальсифікація підсумків голосування (до 4 років позбавлення волі)
• Стаття 174. Легалізація (відмивання) коштів або іншого майна, що були придбані іншими особами злочинним шляхом (до 2 років позбавлення волі)
• Стаття 175. Придбання чи збут майна, явно здобутого злочинним шляхом (до 2 років позбавлення волі)
• Стаття 205. Тероризм (до 20 років позбавлення волі)
• Стаття 210. Організація злочинної організації або участь у ній (до 20 років позбавлення волі)
• Стаття 277. Зазіхання на життя державного чи громадського діяча, скоєне з метою припинення його державної чи іншої політичної діяльності або з помсти за таку діяльність (до 20 років позбавлення волі, або довічне позбавлення волі)
• Стаття 278. Насильницьке утримання влади (до 20 років позбавлення волі)
• Стаття 282. Розповсюдження ненависті чи ворожнечі, так само як і приниження людської гідності (до 5 років позбавлення волі)
• Стаття 286. Перевищення посадових повноважень (до 7 років позбавлення волі)
• Стаття 292. Службова підробка (до 4 років позбавлення волі)
• Стаття 299. Притягнення явно невинного до кримінальної відповідальності (до 10 років позбавлення волі)
• Стаття 301. Незаконне затримання, утримання під вартою або утримання під вартою (до 8 років позбавлення волі)
• Стаття 302. Примушення до надання свідчень (до 8 років позбавлення волі)
• Стаття 303. Фальсифікація доказів та результатів оперативно-розшукової діяльності (до 7 років позбавлення волі)
• Стаття 305. Винесення явно неправосудного вироку, рішення чи іншого судового акту (до 10 років позбавлення волі)
• Стаття 353. Планування, підготовка, розв’язування чи ведення агресивної війни (до 20 років позбавлення волі)
• Стаття 354. Публічні заклики до розв’язання агресивної війни (до 5 років позбавлення волі)
• Стаття 357. Геноцид (до 20 років позбавлення волі)
• Стаття 359. Найманство (до 15 років позбавлення волі).

Отже, питання: скільки років набереться для Путіна в сукупності? І скільки для його спільників?

Шавки гавкають – караван майбутнього трибуналу йде

Те, що розмови про майбутній трибунал над Путіним та його клікою вже давно перестали бути  просто розмовами, відомо давно. Так само – як і те, що в Росії таку перспективу всіляко заперечують і намагаються піддати сумніву її правомірність.

Востаннє, нагадаємо, тиждень тому на цьому наполягав очільник МЗС РФ Лавров в Африці, коли в контексті запитання про діяльність ПВК «Вагнер» заявив, що Міжнародний кримінальний суд (МКС) себе вже дискредитував.

НАСПРАВДІ, Європарламент вже ухвалив резолюцію, яка закликає до створення Спеціального міжнародного трибуналу над керівництвом Росії. Москва вважає це «юридичним нонсенсом». 

Пояснюємо, як режим Путіна судитимуть попри його бажання.

У чому прецедент цього трибуналу?

Суд проти Путіна і його команди буде першим міжнародним трибуналом, заснованим в обхід санкції Радбезу ООН, де РФ має право вето. «Легітимність трибуналу буде забезпечена за рахунок підтримки Генасамблеї ООН», – каже Дайнюс Жалімас, ексглава Конституційного суду Литви.

Коли та хто заснує трибунал?

«Україна та окремі держави чи міжнародні організації, наприклад, ЄС. Трибунал буде засновано за допомогою багатостороннього міжнародного договору», – каже Жалімас. Процес укладання відповідної угоди може тривати до двох років. Ще у вересні указом Зеленського було створено робочу групу з підготовки трибуналу. «Також створені неформальні експертні групи, які об’єднують іменитих юристів», – повідомила депутатка Європарламенту Раса Юкнявічене, ексміністерка оборони Литви.

За що і за якими законами судитимуть Путіна та команду?

За злочин агресії, тобто застосування збройної сили проти іншої держави. «Юрисдикція трибуналу буде заснована на національному кримінальному законодавстві України», – говорить Жалімас. «В КК України є ст. 436 (пропаганда війни), 437 (планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни), 438 (порушення законів та звичаїв війни)», – уточнює український адвокат Сергій Бухаленков.

Хто розслідує злочини в Україні?

Слідчі Міжнародного кримінального суду в Гаазі з 10 країн-членів ЄС вже працюють у багатьох українських містах, зокрема в Бучі.

Де судитимуть Путіна та команду?

«Швидше за все, розглядатимуть Гаагу, влада Нідерландів прихильно ставиться до створення міжнародних інститутів у цьому місті», — вважає Кирило Коротєєв з правозахисної організації «Агора».

Чи не завадить президентський імунітет Путіна?

«Принцип імунітету поширюється на процеси національних судів та гібридних трибуналів, але не міжнародних. Підтримка Генасамблеї ООН — те, що здатне зробити трибунал саме міжнародним проєктом», — пояснив Жалімас. За словами Коротєєва, «за останні 20 років цілком можна говорити про формування міжнародного звичаю, який не допускає жодного імунітету за злочин військової агресії».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Путіна слабкий імунітет

Колишній адвокат Нельсона Мандели та екс-генпрокурор Канади Ірвін Котлер також підтверджує: «Наш проєкт передбачає створення трибуналу під егідою Генасамблеї на основі договору між ООН та урядом України. Головною метою цього органу стане судове переслідування винних у військовій агресії. З цією метою суд використовуватиме ухвалу, викладену в Римському статуті Міжнародного кримінального суду».

Отже, як бачимо, поки московські шавки гавкають – караван майбутнього трибуналу над Путіним йде.

Найлютіший місяць в історії України та Росії

І наостанок про лютий – мабуть, найстрашніший місяць у відносинах між Україною та Росією.

19 лютого 1954 року – Постанова Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області від Росії до України.

14 лютого 1992 року – встановлені дипломатичні відносини між Україною та РФ. Декларація про дотримання принципів співробітництва в рамках СНД  включала в себе: гарантії невтручання у внутрішні справи, повагу до територіальної цілісності, недоторканості державних кордонів тощо. Рівно через 30 років і 10 днів дипломатичні відносини будуть розівані.

20 лютого 2014 року – саме ця дата законодавчо визначена початком агресії Росії проти України.

27 лютого 2014 року – початок відкритої збройної агресії РФ, захоплення парламенту та уряду Автономної Республіки Крим.

11-12 лютого 2015 року – Путін, канцлер Німеччини Ангела Меркель, президенти Франції Франсуа Олланд та України Петро Порошенко зустрілися у мінському Палаці Незалежності, щоб домовитися про припинення вогню та мир в Україні після порушення Росією першої угоди, що була підписана в Мінську в вересні 2014-го.

НАСПРАВДІ, варто трохи нагадати історичний контекст, в якому тоді перебувала Україна. З моменту підписання перших Мінських угод минуло всього 5 місяців, а Москва знову ініціювала ескалацію бойових дій на Донбасі – руками бойовиків «ЛДНР», підсилених бурятськими танкістами та іншими кадровими підрозділами ЗС РФ. Тривали бої за Донецький аеропорт, йшла битва за Дебальцеве. «Мирні угоди» не працювали. Розуміючи це, учасники переговорів знову взялися шукати шляхи врегулювання.

Франсуа Олланд у мемуарах описував цю зустріч як довгу ніч, під час якої Порошенко не відступив у питаннях суверенітету країни, а Путін відстоював автономію для Донбасу, хотів відтягнути припинення боїв, заперечував свій вплив на сепаратистів і вимагав консультацій з ними: «Декілька разів загострюється тон між Порошенком і Путіним, який раптово дратується і погрожує просто розчавити українські війська. І це рівнозначно визнанню присутності його сил на сході України».

21 лютого 2022 року – визнання Путіним «незалежності ЛДНР»

24 лютого 2022 року – МЗС України оприлюднило Заяву про розрив дипломатичних відносин з Росією: «Наша держава пішла на такий крок у відповідь на акт збройної агресії РФ проти України, вторгнення російських військ задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю».

За 10 днів почнеться другий рік повномасштабної війни з Росією. Україна перегорне перші, найважчі, 365 сторінок війни, які були написані українськими кров’ю та сльозами. Але наприкінці останньої сторінки неодмінно буде написано: «Україна перемогла!»

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки