Фото унікальних українських автомобілів виклали в мережу

Користувач інтернету і мешканець Дніпра Alexandr Kolbasin у сімейному альбомі знайшов добірку любительських фото, зроблених  колись на Фестивальній набережній. На них автомобілі, марку яких ідентифікувати нікому не вдалося. Власне, нічого дивного – всі ці машини створені в одному екземплярі.

Влітку 1986-го року до тодішнього Дніпропетровська завітав пробіг саморобних автомобілів, які щороку влаштовували ентузіасти руху “CамАвто”.

Серед кількох десятків автомобілів були як відомі на той час машини, так і зовсім, як сказали б ми тепер, “не розпіарені”. Традиційно велика кількість з них була створена українськими конструкторами – традиції “СамАвто” на території України були міцними навіть на початку ХХ століття.

Читайте також: "Ластівка": українська саморобка, народжена вчетверте

Фото, викладені Alexandr Kolbasin, не були підписані, відомий лише приблизний рік зйомки (1986-й або 1987-й). Але журналісти “Авто 24” підняли свої архіви та ідентифікували більшість унікальних саморобних машин.

Це автомобіль “Ластівка” з сусіднього з Дніпром Новомосковська. У пробігу він брав участь в своїй передостанній версії. Так-так, у саморобок теж бувають рестайлінги, навіть якщо вони існують в єдиному екземплярі. Важко повірити, але все своє життя машина мала (і, до речі, має) двигун заднього розташування. Притому, що спочатку це був мелітопольський “повітряник” V4 від “Запорожця”, а потім – класичний для “СамАвто” вазівський рядний двигун.

Автодача “Спартак” автомеханіка Спартака Григоряна місцями схожа на РАФ, але конструкція зовсім інша. Міцна рама з квадратних труб, зварений з метала 0,8 мм кузов, двигун від ГАЗ-24 і трансмісія з редуктором від “Чайки”. Дуже важливо, що в салоні можна стояти на повен зріст. Дивани трансформуються у спальні місця (три окремі або один “аеродром”), на місці кухня, мийка, помпа для душу, шафи.

Масивне купе “Олімпія” Є. Чаплинського сьогодні б назвали ходовим концептом. Бо на ньому конструктори відпрацьовував кілька незвичних новацій. По-перше, він мав м’яку гумову передню частину (на фото чорна), під якою ховалася потужна рамка, встановлена на чотирьох амортизаторах. Вони поглинали енергію удару при фронтальних зіткненнях.

Читайте також: Українські автомобілі-саморобки 20 століття: коли шейхи відпочивають

Ефективність такої схеми автор проєкту демонстрував у кожному місті, де зупинявся автопробіг: він сходу бився передком в бампер іншої машини (зазвичай представлений вище “Спартак”). Потім потроху здавав назад – і публіка бачила обидві машини неушкодженими.

А по-друге, в “Олімпії” були двері, які можна було відкривати вперед, назад або геть зняти і відставити осторонь. Водій лише мав потягнути за ту чи іншу ручку при відкриванні.

Мікровен зі зрозумілою назвою “Сімейний”. П’ятимісний салон трансформується, всередині – складний стіл і спальні місця на всю родину. Довгий ніс пояснюється технічними умовами.

Задньопривідна машина спочатку мала мотор “Запорожця”, потім встановили більш потужний “вазівський” двигун з водяним радіатором. Але ззаду місця радіатору не знайшлось, і теплообмінник винесли наперед. На момент зйомки машині йшов дванадцятий рік, а взагалі відомо, що вона вірою і правдою служила родині Віктора Зеленцова як мінімум п’ятнадцять років. І весь час – у далеких подорожах.

Купе донецького автомобіліста ВІктора Філоненко “Гюрза”. Склопластиковий кузов, гільйотинні двері на пневматиці з керуванням з брелока, пластикові обтікачі фар і революційний на той час колір синьо-сірий “металік”. Вражаюча деталь: фарба насправді – не фарба, а манікюрний лак. Іншого шляху здобути цікавий відтінок Віктор, до речі, маляр за професією, не знайшов. Скільки сотень (чи тисяч?) пляшечок пішло на кузов, автор проєкту не повідомляє, але визнає, що це було недешево.

Купе “Либідь” з місцями цікавим, місцями неоднозначним дизайном. На даху двомісного салону – величезний люк. В основі машини – агрегати “Жигулів”, і певно, елементи силової структури також “вазівські”. На жаль, іншої інформації про цю машину немає.

Читайте також: Загадкові саморобки з України: якими вони були

Машина з назвою “Турист”. Про неї відомо зовсім мало, але певно, що вона з України. В основі кузова – сталевий каркас, облицювання – з фанерних панелей. Двигун від Skoda 1000. Одне слово, такий собі бюджетник серед саморобок, який, однак, створює цілком позитивне враження.

Невідомий автомобіль. Але, судячи за номерними знаками, виданих незадовго до пробігу, його власник – мешканець Черкаської області. Відповідно, він був і конструктором, бо формально зареєструвати саморобку тоді міг лише той, хто її побудував власними руками. Дводверні кузови були поширені серед аматорів автомобілебудування, оскільки двері та їхні прорізи завжди були проблемою і для конструкторів, і для технологів.

Ще одна саморобна машина з кузовом купе, зважаючи на великі розміри, швидше навіть GT. Представлена як “Турист-2”, має склопластиковий кузов, стандартний “жигулівський” мотор і в якості родзинки – електричні склопідйомники передніх вікон.

Отже, з автомобілями ми більш-менш розібралися, а ось щодо бадьорого малюка на всіх фото – схоже, це і є сам Alexandr Kolbasin. Подякуємо мешканцю м. Дніпра за той давній візит на виставку і за збережені фото – частинку нашо автомобільної історії.

Читайте також: Українська амфібія "Муравей": забутий раритет