Енергетичний фронт: про рішення України зніматимуть фільми і писатимуть книжки

Росія завдала 255 ударів по обʼєктах енергетичної інфраструктури. Більшість цих ударів були із жовтня по лютий. За цей час українці не раз залишалися без світла, без води і без тепла. Однак енергетики впоралися й, вирішуючи найскладніші проблеми, не раз дивували європейських колег.

Про те, як впоралася Україна на енергетичному фронті, Факти поспілкувалися з директором Центру досліджень енергетики Олександром Харченком.

Перший масований ракетний удар по енергетиці припав 10 жовтня. Після того з інтервалом у кілька тижнів атаки відбувалися постійно. Олександр Харченко вважає, що найскладніший період був наприкінці листопада – на початку грудня. У цей час не працювала більш ніж половина високовольтної мережі, були дуже сильні пошкодження генерації.

– Той рівень, який спостерігався наприкінці листопада і в перші тижні грудня, він дійсно був піковим, це був найскладніший такий момент. Потім останні тижнів 6-7, напевно, вже можна це говорити, у нас відновлення і те, як ми відновлюємо мережу і генерацію, йде швидше, ніж атаки. Ми навчилися реагувати на атаки, ми навчилися того, що спаде на думку мирним звичайним енергетикам, бо в них немає такої потреби – думати, що робити, якщо ракети вдарять по вашій інфраструктурі, – каже Харченко.

Енергетики повертали світло українцям, вигадуючи унікальні рішення. Це не завжди було швидко, але спрацьовувало ефективно. Та деталі цих “ходів” розкривати зарано.

– Є величезна робота інженерів, диспетчерів і розробки, про які ще й зараз навіть рано говорити. Є плани, деталі яких зарано відкривати, а вони дуже допомагають реагувати на конкретні атаки й допомагають системі втриматися, коли ідуть вибухи, не розпадатися, не вимикатися. Дуже багато є нестандартних технічних рішень, коли розбиті потужні трансформаторні підстанції в цю мить перемикаються на резервні канали, які ніколи не вважалися резервними, терміново перепідключається одне обладнання на інше, замінюються інколи, на погляд європейських колег, несумісні речі, а в нас це працює, – каже експерт.

Він переконаний, що після війни буде знято не один фільм і написано не одну книжку про те, як це працювало.

– І мені трохи сумно, що зараз є речі, які не можна ще розповідати, бо вони дійсно унікальні, але їх можна порушити, якщо знати. Та я гадаю, коли війна закінчиться, це буде величезний стос мемуарів, не тільки військових, а й енергетичних, муніципальних, яким чином люди подавали іноді воду, чи забезпечували роботу очисних споруд, буде багато такого, – каже Харченко.

Європейці дуже хочуть, аби українські енергетики в деталях розповіли, яким чином відбуваються ті чи інші рішення. Зрештою, ці рішення можна капіталізувати.

– Ми будемо після війни розповідати всій Європі та, швидше за все, не тільки Європі, яким чином конфігурувати в умовах військової кризи, в умовах атак на інфраструктуру. І я впевнений, що ми вплинемо на те, як будуть розвиватися енергетичні системи всього світу в тих умовах, в яких ми опинилися.

Так, це вимушено, так, це війна, але ми маємо свій досвід так само використати максимально, зокрема для того, щоб світ був краще готовий до нестандартних ситуацій, бо так чи інакше Росія існуватиме й надалі (хоч як би ми цього не хотіли, вона не втоне), є безліч інших місць у світі, де регіональні конфлікти, де якісь проблеми. Вони зараз уважно придивляються до того, що робимо ми, вони вже вивчають цей досвід, а для української сторони це дуже добра нагода, вибачте, але заробити гроші. Тому що це дуже цінний досвід, а він у світі дуже дорого коштує, – говорить експерт.

Коли ми пишемо інтерв’ю, вже 5-й місяць як тривають масовані ракетні атаки по енергетичній інфраструктурі, але снігова куля допомоги партнерів у цьому секторі ще розганяється.

– Ми отримали велику кількість генераторів, які допомагають і лікарням, і школам, якимось ключовим елементам інфраструктури не бути вимкненими під час планових чи позапланових відключень. Але це недостатньо. Ми маємо відновлювати мережу, високовольтну мережу, маємо будувати і заміщувати генеруючі потужності, тут процес тільки починається насправді. А те обладнання важкого характеру прибуде тільки з травня, червня, і далі його ставатиме все більше. Але це високотехнологічні складні речі, вони не такі швидкі, – каже Харченко.

Він вважає, що для повного відновлення енергетичної системи знадобиться 2-3 роки.

– Так, люди десь із квітня-травня мінімально страждатимуть через відсутність електрики, електрика буде, подаватиметься, або буде відсутня дуже рідко, та це не означає, що ми відновимо роботу системи, що ми будемо надійними, ефективними, до ще довгий шлях, – наголошує експерт.

Те, як Україна витримала енергетичну кризу, знайшла способи вирішення, продемонструвала експертність і фаховість своїх енергетиків, показує приклад, що так ми можемо діяти в усіх сферах і маємо колосальний потенціал.

– Українці багато років жили в такому наративі, що приїжджають європейці й розповідають, як щось зробити. Тепер це повністю змінилося. Тепер ми приїжджаємо і кажемо, що треба робити. Тепер ми приходимо і кажемо: рішення таке, хочете – допомагайте. Тепер ми генеруємо сенси й напрями, а до нас здивовано прислухаються і кажуть: “Точно, ми про це не подумали”. І дійсно, це справжня реалізація того, що є потенціалом України, це те, що буде працювати, – підсумовує Харченко.