«Голос Америки» показує російським пропагандистам, що ті завжди зможуть «перефарбуватися», — українські медійники

Із листопада 2022 року російська служба «Голосу Америки» взяла на роботу Гаррі Княгницького, колишнього кореспондента російського телеканалу НТВ. Під час роботи на НТВ Княгницький знімав пропагандиські сюжети про російсько-українську війну. Зокрема, розповідав, що українська армія обстрілює цивільних, замовчував російську агресію, легітимізував анексію Криму, розповідав про «терориста» Олега Сенцова.

Детальніше про це читайте тут: Російська служба «Голосу Америки» взяла на роботу пропагандиста НТВ, який знімав сюжети про «ополченцев»

«Детектор медіа» звернувся з запитанням до «Голосу Америки», чому там взяли на роботу колишнього пропагандиста, та яким бачать його майбутнє на мовнику. На що наша редакція отримала відповідь: 

«Протягом десятиліть «Голос Америки» наймав досвідчених журналістів із репресивних суспільств, у тому числі з Росії. Усі журналісти «Голосу Америки» працюють під редакційним наглядом і керівництвом, що гарантує, що вся їхня робота відповідає найвищим стандартам журналістики та нашому статуту. Робота Княгницького, як і інших журналістів «Голосу Америки», проходить суворий процес редагування інформаційного агентства».

Оцінити цю ситуацію «Детектор медіа» попросив кількох українських медійників. Ми поставити два запитання:

1. Як ви ставитеся до прийому на роботу в «Голос Америки» колишнього пропагандиста НТВ?

2. Як ви оцінюєте реакцію мовника?

Любов Цибульська, керівниця Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки:

1. Ми багато говоримо про важливість інституту репутації. Подібні дії нівелюють ці розмови. Люди, які працюють на ворога, роблять свій ціннісний вибір. Якщо мовник бере на роботу людей з таким моральним компасом, це означає, що він або поділяє його цінності, або не вважає цінності визначальними. 

2. Така реакція не орієнтована на розбудову довіри з боку глядачів. Також це сигнал іншим пропагандистам, що ринок всеядний і вони завжди зможуть «перефарбуватися». Ціна подібних вчинків дуже висока. Робота російських пропагандистів веде буквально до геноциду. З початку війни, а надто після повномасшабного вторгнення відсутність внутрішньої професійної гігієни є неприпустимою.

Костянтин Квурт, голова правління «Інтерньюз-Україна»:

1. Факт прийому колишнього пропагандиста на роботу в «Голос Америки» є ганебною помилкою менеджменту «Голосу Америки». І насамперед це погано для редакції, бо підриває їхні позиції в Україні. Також це компрометує всю величезну допомогу, яку Сполучені Штати надають народові України в боротьбі проти російської агресії. Я розумію, що такі ганебні дії є відзеркаленням дискусії в певних американських колах, що не всі росіяни погані. І що треба шукати з ними спільної мови. Напевне така думка може існувати в якихось там академічних колах. Але, якщо вона потім виливається у такі дії, тоді треба бути готовими, що буде висловлена і думка українців. І ці думки не будуть приємними для редакції й менеджменту «Голосу Америки». Це власне зараз відбувається.

2. Те, що написано в пресрелізі, що вони десятиліттями наймали громадян із депресивних суспільств — це очевидно нерозуміння того, що відбувається зараз. Бо є різниця між депресивним суспільством і суспільством нациським. Яким сьогодні є суспільство Російської Федерації. Це факт, який не хоче бачити начальство пана Княгніцього. Такими діями воно підставляє Сполучені Штати Америки в очах народу України.

Говорячи про майбутнє, це спроба реабілітувати пропагандистів. Замість того, щоби посадити їх на лаву підсудних разом із воєнними злочинцями. 

Оксана Романюк, керівниця Інституту масової інформації: 

Чесно кажучи, я дуже здивована, адже закордонні медіа такого рівня для нас завжди були еталоном. Стався серйозний скандал, і очевидно що вони поки не зробили з нього висновків. Я не можу назвати їхню відповідь кризовою комунікацією, це просто відписка. Їм потрібно негайно переглянути і покращити політики відбору персоналу. І з особливою ретельністю слід ставитися до кандидатів з Росії, я б навіть прописала окрему політику перевірки, чи не були вони задіяні в геноцидній риториці чи агресивній воєнній пропаганді, так як Княгницький.

Дмитро Золотухін, виконавчий директор Інституту постінформаційного суспільства:

1. Я переконаний, що поширення завідомо неправдивої інформації на необмежену аудиторію — це злочин.

«Голос Америки» взяв на роботу злочинця 

Чи може злочинець виправитися?

Так, може.

Чи можна при цьому пропустити стадію покарання за вчинені злочини й суспільний осуд? Ні, бо таким чином суспільство знову буде поставлено під загрозу вчинення нових злочинів.

2. Реакція мовника — це не тільки «дитячий садочок», а й знущання над медіа спільнотою. По суті, мовник відповів «він більше не буде, бо за ним наглянуть старші»...

Ми що, у першому класі говоримо про бешкетника, який розбив вазу?

Медіа і журналістика — це сфера, яка впливає на життя людей. Доки злочинці цієї сфери будуть залишатися безкарними, миру у світі досягти буде неможливо.

«Голос Америки», по суті, приєднується до злочину, прикриваючи його.

Дмитро Тузов, ведучий Радіо НВ, медіаексперт‌ ‌ГО‌ «Фундація‌ ‌"Суспільність"»:

1. Прецедент з Гарі Княгницьким показує, що для працевлаштування в російську службу «Голоса Америки» не обов’язково бути принциповим і дотримуватись стандартів журналістики. Виявляється, можна частину свого життя відпрацювати на ідеологічну машину Путіна, яка є складовою війни проти України. В цій системі телеканал НТВ є просто рупором Кремля. Там відкритим текстом закликають вбивати українців і руйнувати всі системи життєзабезпечення України. Тобто, можна працювати на жорстку російську пропаганду, слухняно виконувати завдання і настанови шефів і продюсерів цієї спотвореної реальності. Заробляючи при цьому великі гроші — російська система пропаганди грошей не шкодує. А другу половину життя вдавати з себе порядну людину й журналіста та знову отримувати немаленькі гроші. Але вже від американських платників податків. А як же принципи і стандарти роботи? Хіба це журналістика? Це профанація професії. 

2. Дивна реакція. Менеджери російської служби Голосу Америки намагаються так все подати, ніби Гарі Княгницький — ледве не страждалець за професію. Розповідають, як тяжко жити і працювати журналістам у тоталітарній країні. І я б цю логіку зрозумів, якби мова йшла про переслідуваного режимом професіонала, який і за тяжких обставин зберігав мужність і відданість професії. Але ні. В російських медіа він виконував саме те, чого від нього чекали замовники російської пропаганди й медіа-розпалювачі війни. В американському офісі, як нам повідомили, він буде працювати під наглядом досвічених редакторів, і тому виконуватиме свою роботу якісно. Дивне пояснення, яке є демотивуючим для багатьох журналістів в різних країнах світу, які й в умовах тиску, репресій й війни продовжують чесно виконувати свою роботу.  Можливо, менеджменту російської служби «Голосу Америки» так простіше: найняти людину, яка пристосовується до обставин і є ідеальним виконавцем волі роботодавця. Але життя — це така дивна штука, коли залежно від напрямку дії вітру, флюгер розвертатиметься в різні боки, незважаючи на цей самий нагляд з боку редакторів. Принаймні, така ймовірність існує. Як і тисяча різних способів малопомітних маніпуляцій, які також притаманні російським медіа.

Нагадаємо, що із закликом про звільнення Княгніцього раніше виступив Медіарух.