Коли щось пішло не так: 5 дивних рішень у автомобілях

Були часи, коли розбещені споживачі автомобілів не "велися" на розповіді про економічність та екологічність, а хотіли чогось особливого, із зовнішнім ефектом. І автовиробники, стараючись догодити, іноді у запалі конкурентної боротьби вигадували таке, що, м’яко кажучи, на голову не налазить… 

Не можна сказати, що всі нетипові рішення на автомобілях минулого пояснювалися дизайнерськими розвідками, іноді були у них і суто технічні мотиви.

Сьогодні “Авто 24” розповість про кілька найбільш типових випадків. Усі вони, як то кажуть, ґрунтуються на реальних подіях – тобто стосуються серійних моделей, які випускалися і використовувалися у повсякденному житті.

В будь-якому нестандартному рішенні конструктори бачать додаткові зручності для споживача. Хоча нерідко за мету ставилися суто маркетингові міркування.

Читайте також: Що може в автомобілі випирати з кузова

Селектор на кермі. Edsel Corsair

Захоплені несподіваною доступністю автоматичних трансмісій, американські конструктори у 1950-ті роки довго шукали формат селекторів і місце їхнього розташування. Одна з найсміливіших ідей – система Edsel Teletouch, кнопковий селектор в маточині керма. Щоб водій не плутав кнопки, їхня панелька не крутилась разом “баранкою”. А щоб в аварійній ситуації водій, намагаючись за звичкою вдарити по клаксону, не натиснув помилково відразу кілька кнопок АКП, було передбачене спеціальне блокування гідравліки.

Кнопки вибору режимів АКП в центрі керма не прижилися. Підкермові пелюстки нашого часу зручніші, але вони – вже дещо інша справа.

Врешті-решт Teletouch виявився не надійним, ламався, та й особливих зручностей водіям не надавав. Систему встановлювали лише на Edsel Corsair 1958-го модельного року, на “Корсарі” наступного року її скасували.

Запаска на бампері. Ford Thunderbird

Сміливі, іноді брутальні стилістичні елементи взагалі характерні для американського автопрому. Ось і дизайнери “Форда” одного разу подумали, чи не перетягнути увагу споживачів з шевролетівського “Корвета” на їхній “Тандербьорд” за допомогою запаски, винесеної назовні. При цьому пояснивши, що це гарний спосіб збільшити об’єм багажника. Нічого, що вкладати у той багажник речі стало набагато важче, натомість машина отримала дуже оригінальний нюанс.

Запаска просто впоперек прорізу багажника на серійному Ford Thunderbird рекламувалася як звільнення місця всередині. Але завантажувати речі вона заважала.

Щоправда, слід визнати, що не всі використовували свій Thunderbird для перевезення вантажів. Мерелін Монро (голівудська актриса, якщо хто забув), наприклад, в такому “Тандерболті” в черговий раз виходила заміж – і нічого, запаска не завадила. До речі, це було єдине авто у житті кінозірки всесвітнього масштабу.

Тримісне купе. Matra Simca Bagheera

Певно, створюючи середньомоторне спорткупе на базі сімейної моделі Simca 1100, конструктори аерокосмічного концерну Matra не наважилися геть відмовитися від практичності. І зробили у машині три місця. При достатній ширині кузову (1734 мм) це виявилося неважко – на відміну від способу посадки на середнє крісло.

Три повноцінних крісла в ряд – незвичне, але раціональне рішення для недорогого купе. Ширина кузова при тому зросла менш як на 10 см проти 2-місних конкурентів.

Тим не менш, така пасажирська формула використовувалася не лише на Matra Bagheera (1973-1980 рр.), а й на наступній моделі Murena (1980 – 1983 рр.). Щоправда, кузов “Мурени” розширили ще на пару сантиметрів, а середнє крісло “навчили” складатись і перетворюватись на підлокітник.

Читайте також: Асиметрія: автомобілі з несиметричним кузовом

Тудор-позашляховик. Suzuki Х90

Експерименти з пошуком нового типу кузова привели японського виробника до такої ось серійної екзотики. Вийшов чи то позашляховик-тудор, чи то позашляховик-купе. Зовні це була неначе гарненька іграшка, за начинням – рамний позашляховик з серйозною трансмісією 4х4.

Ринок не сприйняв густий мікс новацій Suzuki Х90: потужна рама, мімішний стайлінг, трихоб’ємний кузов, два місця, безкомпромісна трансмісія 4х4.

Але двомісний салон і плаский багажник не вдалося поєднати з ідеями оффроуду – машину випускали всього лише два роки (1995-1997 рр.) і ще два роки потім розпродували те, що встигли зробити.

Дерматиновий кузов. Velorex Oscar

Цілком розумний варіант для супербюджетного транспорту, коли головне – прикрити водія та пасажира від вітру, дощу і снігу. Максимально дешевим було і шасі трицикла: просторова трубчаста рама, мотоциклетні колеса, і мотоциклетний же двигун об’ємом 172 – 350 куб.см.

На перший погляд несподівано, але чому б ні? Бюджетна мотоколяска з дерматиновою обшивкою мала попит протягом 20-ті років.

Velorex Oscar вважався соціальним транспортом – видавався інвалідам, сільським лікарям, поштарям у кількох країнах. Як не дивно, дерматиновий автомобільчик мав попит, протягом 1950 – 1971 рр. його виробництво кілька разів розширювали.

Запаска на капоті. Land Rover

Запаску суворого позашляховика примостили на капот не для оригінальності – це було найпростіше рішення. Бо іншого міцного місця на алюмінієвому кузові не знайшлося, потрібно було мудрувати якісь підсилювачі. Так, здоровезне колесо трохи затуляє дорогу, але якби це було головною проблемою “Ленд Ровера”!

Запаску на капоті Land Rover розмістили через те, що іншого місця на кузові просто не знайшлося.

Позмагатися з цими версіями Land Rover, певно, міг би VW T2 з запаскою, причепленою вертикально під лобовим склом – але для ”Транспортера” це було неоригінальне допобладнання, тож умови в змаганнях на незграбність були б нерівні.

Слід визнати, що в деяких випадках безглуздість і кострубатість певних елементів не стають на заваді поширенню автомобіля в цілому. Щобільше, саме ця абсурдність не раз ставала тією родзинкою, яка давала моделі довге життя.

Читайте також: Що робити, якщо пробило шину і немає запаски