Понад тисяча історій героїв: як працює львівський Офіс підтримки родин військових

Мене звуть Анна.

Я дружина воїна ЗСУ.

Після жахливих новин з Бучі мій 50-ти річний чоловік зібрав речі і зголосився добровольцем на схід.

Тепер я точно знаю, яким буває страх – більше ніколи не побачити рідну людину через війну, і саме тому очолюю Офіс підтримки родин військовослужбовців на Львівщині.

Спершу ідею створення такого Офісу підтримали мої колеги та друзі – Ольга Цап, Ярослав Жукровський, Олег Радик, Галина Бордун, Уляна Сурмай, Властимира Шкрибало, а тоді у Львівській обласній військовій адміністрації сказали: "Це важливо.

Без стратегічних сесій, довгих нарад та спеціального фінансування – ми просто почали діяти.

І вже за тиждень в приміщенні Гуманітарного штабу у Львові на вул.

Коперника, 17 відбулись перші консультації.

Відтоді допомогу в Офісі підтримки отримали понад 1500 Захисників, Захисниць та їхніх родин з усієї країни.

Запропонована нашою командою модель виявилась дієвою, але про це згодом.

"Мамо, я живий".

Одного дня в Офіс підтримки звернулася вкрай розгублена жінка – син "на нулі" і вже десять днів з ним немає зв‘язку.

"Що робити, куди бігти?" – вона просто розплакалась… Наш консультант Павло – теж військовий ЗСУ.

З’ясував – хлопці на завданні, всі цілі.

За деякий час жінка зателефонувала нам зі словами щирої вдячності: "Син знайшовся, він дзвонив, сказав "Мамо, я живий".

Ми щасливі, що одна з наших місій – налагодження комунікації родин з військовими підрозділами.

Для цього в Офісі підтримки щодня чергує військовий.

" – Мій син у полоні!.

– Вітаємо!".

Ми ніколи не бачились наживо, але вже кілька місяців поспіль Офіс підтримки на зв‘язку з мамою воїна з Рівненщини, яка ще влітку отримала сповіщення, що її син у списках зниклих безвісти.

Жінка була у такому розпачі, що збиралася на пошуки свого сина їхати на передову.

Що в силах Офісу підтримки? Консультанти надали психологічну підтримку, базу корисних контактів, допомогли підготувати необхідні юридичні звернення.

Ми на постійному зв‘язку.

І ось нещодавно надійшла звістка, що хлопець може перебувати у полоні.

У страшному сні я не змогла б уявити, що колись буду радісно вітати чиюсь маму із такою гіркою звісткою.

На жаль, понад 30% звернень в Офіс підтримки надходять від родин зниклих безвісти, полонених та загиблих.

Але за найменшої надії ми налаштовуємо людей вірити у диво.

Так, влітку до нас звернулися сім‘ї жінок військових медиків.

Після трагічних подій в Маріуполі жінки просто зникли.

Три місяці не було жодної офіційної інформації.

Їхні родини як ВПО переїхали до Львова, і так потрапили до нас.

Ми підняли на гора усіх – військових, урядовців, народних депутатів.

Як результат, Офіс підтримки дотичний не лише до відновлення комунікації з понад 30-ма такими сім’ями з відповідними військовими підрозділами, але й до встановлення, що жінки – військові медики – в полоні.

Це про те саме диво, бо дівчата потрапили у програму обміну, і вже зараз проходять реабілітацію вдома.

"Нема тіла – нема діла".

Літня жінка впала у справжній ступор, коли, звернувшись до одного з місцевих чиновників по допомогу, бо син, ймовірно загинув, але тіла нема, почула у відповідь: "Нема тіла – нема діла".

Згодом хтось з сусідів підказав телефон Офісу підтримки.

І з цією мамою ми теж на зв‘язку увесь час.

На жаль, найгірше справдилось – нещодавно військового поховали з пошаною у рідному селі…Героям Слава!.

Як це не прикро, але в Офіс підтримки надходить чимало звернень про зухвале ставлення до наших захисників, захисниць та їхніх рідних.

Чи то вдову Героя водій виганяє з маршрутки, бо він "його туди не посилав", чи то компанія, яка розважалась у лазні в час комендантської години, вдирається серед ночі до будинку воїна, який зараз захищає Україну.

Дружина і маленька донька досі не можуть оговтатись.

І тут величезний respect нашим адвокатам, які допомагають людям у всіх життєвих ситуаціях.

"Ми прийдемо до вас ще!" – донька загиблого героя.

У липні 2022 року в Офіс підтримки звернулась сім’я полеглого Героя ЗСУ Андрія Савенка зі Слов’янська – його мама Олена та п’ятеро діток.

Їм потрібне житло, юридична та психологічна підтримка.

Одними з перших відгукнулась команда Служби автодоріг Львівщини.

Під час благодійного футбольного турніру дорожники зібрали 70 тисяч гривень.

За ці кошти родина змогла орендувати житло.

Дітки дотепер займаються з нашими психологами, а адвокати супроводжують родину у всіх юридичних питаннях.

І таких історій теж багато.

Нещодавно до нас звернувся батько військовослужбовця – написав листа.

Син на передовій, а він, вже літній чоловік, потрапив у лікарню – йому ампутували ногу.