Закон про інформаційне забезпечення виборів і агітацію: що зміниться для медіа і про що знов забули

Хоча кілька років тому Верховна Рада ухвалила новий Виборчий кодекс, норми про інформаційне забезпечення виборів і регулювання передвиборчої агітації фактично не мінялися з 2010 року. Комітет із питань гуманітарної та інформаційної політики намагався їх оновити, включивши зміни до перехідних положень закону «Про медіа». Але частина нардепів виступила проти, і в день голосування саме ці норми було вилучено з тексту. Ініціатори цих змін одразу зареєстрували новий законопроєкт №8310 «Про внесення змін до Виборчого кодексу України щодо вдосконалення регулювання інформаційного забезпечення виборів та здійснення передвиборчої агітації». Саме для обговорення цього проєкту зібралися учасники круглого столу «Перспективи вдосконалення виборчого законодавства, або що не увійшло в закон України “Про медіа”», який відбувся в Києві 20 лютого.

Низка народних депутатів від монобільшості у своїх виступах наголосили, що цей проєкт належить до євроінтеграційних, тому що чесні, прозорі й демократичні вибори важливі на шляху до євроінтеграції не менше, ніж, наприклад, прозорий ринок землі.

Народна депутатка від фракції «Слуга народу», голова комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк сказала, що законопроєкт № 8310 розв’язує основні проблеми з регулюванням передвиборної агітації. «По-перше, забезпечує по-справжньому рівні правила гри для всіх учасників виборчого процесу. По-друге, врегульовує колізії між різними сферами законодавства, які стосуються виборів. Це допоможе закрити лазівки, через які порушники виборчого законодавства та демократичних стандартів виборчого процесу можуть уникати відповідальності», — сказала вона. Також, за її словами, проєкт «гарантує захист прав журналістів і забезпечення їхньої спроможності для об’єктивного та неупередженого висвітлення виборчого процесу. Посилює спроможність регулятора, що дасть можливість швидко та ефективно попереджати та усувати порушення закону».

Олена Шуляк

Такої ж думки перший заступник голови Верховної Ради Олександр Корнієнко. Він нагадав, як наприкінці 2022 року Верховній Раді в політичному діалозі довелося викреслити ці положення із Закону «Про медіа». «Важливо, щоб законопроєкт був прийнятий у максимально короткі строки і не у спотвореному вигляді. Звичайно, політичні дискусії ще триватимуть в комітетах і сесійні залі», — сказав він.

Олександр Корнієнко

Народна депутатка від фракції «Слуга народу», голова підкомітету з питань виборів, референдумів та інших форм безпосередньої демократії комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Аліна Загоруйко уточнила, що мета законопроєкту — врегулювати передвиборну агітацію, зокрема питання агітації в інтернеті та прихованої агітації.

Народний депутат від фракції «Батьківщина», член комітету з питань правової політики Сергій Власенко на початку заходу висловив невпевненість у тому, що серед депутатів Верховної Ради буде консенсус щодо законопроєкту №8310. «Погоджуюсь із тим, що завдання цього закону — забезпечити чесні вибори. Але як депутат від опозиційної фракції не погоджуюся з Оленою Шуляк, що все треба реформувати. Який сенс ухвалення цього закону? Ми його точно не приймаємо для того, щоб забезпечити права журналістів. Нам треба забезпечити чесні вибори, — можливо, за рахунок рівного доступу кандидатів до медіа, — і врегулювати чітко права учасників виборчого процесу», — сказав він. Власенко наголосив, що його дивує позиція Національної ради. «Вони, з одного боку, говорять: нам треба більше повноважень, а з другого — пропонують частину своїх повноважень передати експертній раді, створеній Нацрадою. Не зрозуміло, як вона створюється, не зрозуміло, з якими повноваженнями. Не зрозуміло, як оскаржувати рішення експертної ради і який статус її рішень. Я за те, щоб ці повноваження залишилися в Нацради безпосередньо», — сказав він.

«Нам пропонують дозволити журналістам відвідувати необмежено всі заходи, пов’язані з виборами. Вам розповісти, як це відбувається? Дуже просто! Заходять на з’їзд 30, 40, 50 молодиків спортивної статури, всі з посвідченням, приміром, газети “Прикарпатський хом’ячок”, і після цього з’їзду немає. А якщо є, то з проблемами: висвітлять, що на з’їзді скандал. Ми, звичайно, не за те, щоб журналістів відсторонити від висвітлення виборчого процесу. Але давайте шукати баланс і забезпечувати права учасників виборчого процесу», — додав депутат.

Також Власенко гостро критикував виконання норми про право на відповідь у медіа. За його словами, під час президентських виборів 2019 року він заніс до редакцій понад сто заяв із вимогою права на відповідь. «Скільки я отримав можливостей права на відповідь? Нуль! Ми зверталися тоді до Нацради, і билися головою об стіну, навіть в ефірі тих самих каналів вручали їм ці заяви. Ну, Нацрада тоді не мала права на це реагувати. Але давайте ухвалимо такий закон, який можна виконати на практиці. От розкажіть, як передати лист із вимогою права на відповідь телеканалу, який перебуває на п’ятому поверсі бізнес-центру “Гулівер”, коли на першому поверсі стоїть охорона і тебе туди не пускає? Це теж спецоперація, щоб туди зайти і його вручити, повірте», — поскаржився Сергій Власенко.

Натомість голова комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв сказав, що законопроєкт № 8310 покликаний забезпечити права медіа. «На превеликий жаль, під час виборів українські медіа впродовж багатьох років стикалися з певними проблемами. Тому головна мета законопроєкту — створити зрозумілі, чіткі правила гри під час виборчого процесу саме для політичних суб’єктів. І таким чином медіа стануть екологічним середовищем для них. Потреба цього законопроєкту ґрунтується на багаторічних зауваженнях моніторингових місій, висновках міжнародних організацій про виборчий процес в Україні», — сказав Микита Потураєв.

Микита Потураєв

Член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Олександр Бурмагін теж вважає, що ухвалення цього закону — продовження медійної реформи. Він уточнив, що норма про експертну раду з’явилася в проєкті на запит медіа. «Вони хочуть мати фахову експертизу як запобіжник від можливих зловживань з боку регулятора. Ми, як регулятор, теж хотіли би повністю самостійно діяти. Механізм функціонування самої ради як експертної можемо обговорювати, ми абсолютно відкриті», — сказав він.

За словами Бурмагіна, гарантія доступу журналістів на заходи під час виборів раніше була в законодавстві, але під час ухвалення Виборчого кодексу кудись зникла. «Я вважаю, що така гарантія має бути в законі задля дотримання прав журналістів», — зауважив Олександр, додавши, що є зловживання і з боку партій, коли вони або не допускають журналістів на свої заходи, або їх фільтрують. Також він вважає цей законопроєкт важливим, тому що він передбачає чітке застосування санкції регулятора за порушення умов проведення агітації якраз у контексті права на відповідь. «Таке порушення буде оцінюватися як значне для всіх медіа, крім онлайн-видань. Для онлайн-видань вирішили поки що застосувати його як незначне, тому що це нове регулювання. І відповідно, Нацрада зможе у випадку порушення медіа права на відповідь реагувати і захищати права суб’єктів виборчого процесу. Щодо чорнухи і замовних компаній передбачено при розміщенні агітаційних матеріалів, які містять інформацію про іншого суб’єкта виборчого процесу, сплату авансу саме задля забезпечення права на відповідь. Це теж дискусійний механізм: його запропонували експерти громадських організацій, щоб можна було реагувати на виклики у цій сфері», — розповів член Нацради.

Олександр Бурмагін

Бурмагін наголосив, що законопроєкт ліквідує низку правових колізій, зокрема і щодо інформування. Приміром, має бути відкритою повна автобіографія кандидатів, інформація про їхню освіту та кар’єру. У проєкті прописані вимоги до висвітлення виборчого процесу — достовірність, повнота, збалансованість і неупередженість. На думку Олександра Бурмагіна, перелік цих вимог покращить ситуацію з незбалансованим висвітленням. Вперше у виборчому законі може з’явитися регулювання онлайн-медіа.

На круглому столі багато дискутували й щодо так званого «дня тиші» (день перед днем голосування, коли заборонена передвиборна агітація. — ДМ). Думки розділилися: одні пропонували залишити чинну норму, інші — взагалі прибрати «день тиші», оскільки в часи інтернету відсутність згадок про учасників виборів неможливо забезпечити.

Говорили учасники заходу й про поширення агітаційних фільмів чи інтерв’ю без маркування «політична реклама». Вони вважають, що цю колізію необхідно прибрати, бо виборці мають розуміти, що цей матеріал оплачений із виборчого фонду. Думали, чи можливо обмежити агітацію поза виборчим процесом, коли за декілька місяців до початку виборів починає масово з’являтися політична реклама. Деякі народні депутати висловили думку, що це неможливо зробити.

Виконавча директорка ГО «Інститут медіа та комунікації» Діана Дуцик запропонувала кілька уточнень до законопроєкту. «Зараз у проєкті написано, що для нагляду та контролю можуть використовуватися матеріали моніторингу, надані громадськими організаціями, які мають у статуті питання виборчого процесу. Я вбачаю тут обмеження участі громадських організацій у процесі медіамоніторингу», — сказала вона. Вона нагадала, що під час останніх виборчих кампаній один із ключових моніторингів у межах проєктів Ради Європи робила коаліція громадських організацій, в статутах яких не обов’язково була така норма. «Є й інші організації, які традиційно багато років роблять медіамоніторинг, зокрема “Детектор медіа”. Прошу звернути на це увагу, бо ви обмежуєте громадський сектор у питанні контролю виборчої кампанії», — сказала Діана Дуцик.

Друга її ремарка стосувалася вимог до висвітлення. «Як членкиня Комісії з журналістської етики мушу зреагувати, коли ми говоримо, що достовірність і точність — це синоніми. Це не є синоніми. Ці стандарти доповнюють один одного, але не є синонімами. (У повсякденному мовленні слово «достовірність» часто вживають на позначення правдивості, але стандарт достовірності — це стандарт посилання на джерела інформації. — ДМ). І третє моє зауваження стосується прав дітей. В законопроєкті написано, що ми дітей знімаємо лише за згодою батьків. Але прошу пам’ятати негативні кейси, коли телеканали платять батькам з неблагополучних родин, які заробляють на власних дітях. Треба, щоб на першому місці був не дозвіл батьків, а права дитини», — сказала Діана Дуцик, звернувши увагу також на необхідність посилення відповідальності за продаж редакційних посвідчень.

Її підтримала ще одна членкиня Комісії з журналістської етики, заступниця шефредакторки «Детектора медіа» Світлана Остапа. Вона порекомендувала гарантувати в законі доступ журналістів на заходи під час виборчого процесу, а не обмежувати через «молодиків спортивної статури». «Треба з’ясувати, звідки вони беруть журналістські посвідчення. Це проблема, про яку ми говоримо багато років. Не тільки для суб’єктів виборчого процесу, а для журналістів нормальних медіа, які хочуть висвітлювати вибори. Коли КЖЕ зверталася і в парламент, і в правоохоронні органи, щоб припинити продаж журналістських посвідчень, то на наших колег подавали заяви в поліцію. Додам, що на виборчі дільниці можуть прийти “журналісти” з просто намальованими редакційними посвідченнями неіснуючих медіа», — сказала вона.

Світлана Остапа

Голова ГО «Лабораторія цифрової безпеки» Віта Володовська зупинилася на конкретних новаціях законопроєкту, які стосуються інтернету. «Три ключові пункти про агітацію в інтернеті. Поширення матеріалів лише на підставі коштів виборчого фонду і договорів. Всі, хто розміщує такі матеріали, мають бути готові давати інформацію про розміщення передвиборної агітації на запити ЦВК, НАЗК чи Нацради. Вони мають зберігати цю інформацію для можливості фінансового контролю. Наступна новела — стандартизування такої агітації. Чітко має бути зазначене, що це агітація. Якщо медіа розміщує агітацію в загальній стрічці новин, це також має бути чітко відокремлено. І має бути інформація про договір, на підставі якого розміщується передвиборна агітація. Онлайн-медіа дають право відмовляти в розміщенні передвиборної агітації, якщо вона не відповідає вимогам, прописаним у законі», — зазначила вона.

За її словами, в законопроекті врахована специфіка того, що онлайн-медіа не завжди відповідають за ту рекламу, яку ви бачите в них на сайті. А також розмежовані поняття репрезентативного й нерепрезентативного опитування. Закон «Про медіа» дає Нацраді повноваження реагувати на порушення, в тому числі й онлайн-медіа. Тому така відповідальність має бути прописана й у виборчому законодавстві. «Стосовно платформ спільного доступу до інформації (термін, який прийшов до нас із закону “Про медіа” — в Європі їх ще називають онлайн-платформи) ми заклали в проєкт три важливі норми. Перша — це можливість меморандумів між Нацрадою як представника української держави і з великими онлайн-платформами (Youtube, Facebook та іншими). Друге — це можливість обміну інформацією про тих, хто є суб’єктом виборчого процесу, і відповідно має право займатись передвиборчою агітацією. І так само можливість Нацради реагувати на порушення, коли матеріали передвиборної агітації порушують законодавство», — пояснила голова ГО «Лабораторія цифрової безпеки».

В ЄС зараз розглядають проєкт Регламенту прозорості й таргетування політичної реклами, який має встановити чіткі правила для платформ спільного доступу. «Нацрада поки що не може впливати на онлайн-платформи, але в переговорах треба зазначати, що в цьому питанні Україна має розглядатися як частина Європейського Союзу. І запроваджені в ЄС зміни, які будуть вносити платформи, мають так само поширюватися на Україну, оскільки ми є кандидатом в ЄС. Меморандуми з платформами дадуть змогу реагувати і на незаконний контент, наприклад, на мову ворожнечі. І також стежити за тим, як платформи інкорпорують національне законодавство у свої правила спільноти. Водночас платформи зможуть  за поданням Нацради реагувати на поширення користувачами незаконного контенту. Платформи не будуть розміщувати політичну рекламу не від суб’єктів виборчого процесу і не оплачену в законний спосіб», — зауважила Віта Володовська. З усіма змінами до Виборчого кодексу щодо агітації в інтернеті можна ознайомитися в презентації Віти Володовської.

Старша радниця з юридичних питань громадянської мережі «Опора» Ольга Коцюруба нагадала, що в 2019 році під час ухвалення Виборчого кодексу вони з колегами наголошували на недосконалості положень щодо регулювання передвиборної агітації. «На жаль, ми втратили позитивні напрацювання і повернулися до регулювання, яке в певній частині є менш прогресивним, ніж у законі “Про вибори народних депутатів”. Тож актуальність законопроєкту №8310 важко переоцінити», — сказала вона.

Радник «Опори» з юридичних питань Павло Романюк представив експертний аналіз пропонованих змін. Зокрема, позитивними новаціями законопроєкту в «Опорі» вважають визначення прихованої агітації; розширення прав журналістів та медіа у виборчому процесі; регулювання агітації в інтернеті; розширення повноважень Національної ради з питань телебачення і радіомовлення; розширення кола суб'єктів, участь в агітації яких обмежується; зміни щодо підкупу виборців; зміни щодо оприлюднення результатів опитувань громадської думки; удосконалення правового регулювання права на відповідь.

Водночас, на думку експертів, законопроєкт №8310 не усуває проблеми дочасної агітації. Також експерти «Опори» вважають, що варто розглянути можливість продовження строку зберігання всіх програм, що містять передвиборну агітацію, щоб вони були релевантними строкам притягнення до відповідальності. Це сприятиме забезпеченню невідворотності покарання винних за виборчі правопорушення.

Павло Романюк зауважив, що в Україні віддавна є проблема, коли кандидатів або їхніх представників регулярно запрошують у теле- і радіоефіри як експертів. На його думку, підхід до участі кандидатів та їхніх представників у прямих ефірах має існувати із забезпеченням рівних можливостей й для інших суб'єктів виборчого процесу.

«Перші післявоєнні вибори будуть під пильною увагою наших європейських друзів, а також громадян, які беруть участь у виборах і хочуть визначати своє майбутнє. Тож обговорення інформаційного компоненту виборчого процесу вкрай важливе: ця складова буде відігравати значну роль, особливо з появою нових політичних гравців після перемоги», — сказав Роман Любченко, заступник директора Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) в Україні.

Фото: Громадянська мережа «Опора»