Квітка, яка своїм співом перемагала тоталітарний режим

1983 рік. До радянського Львова прибуває популярна американська співачка українського походження – Квітка Цісик.

Квітка співала з Майклом Джексоном і Вітні Г’юстон. Її хіти здобули Оскар, Золотий Глобус і були номіновані на Греммі. Однак про візит зірки на батьківщину не знали ані її фанати, ані родичі.

“Те, що вона приїздила, старалися не афішувати – аби не підставляти рідних”, –  каже Марта Цісик, племінниця Квітки. 

“Було задіяно 20-25 співробітників, які супроводжували цей візит. Супроводжувало перше головне управління, друге головне управління, п’яте управління, яке працювало по дисидентах, сьоме управління, зовнішнє спостереження”, – розповідає про “ескорт” силовиків ветеран спецслужб Володимир Цибулькін.  

Але навіщо тендітну дівчину, яка мала зріст метр 47 сантиметрів, охороняли ніби Джеймса Бонда?

“В ті часи іноземці, які приїжджали, абсолютно всі були на контролі, – пояснює Олександр Горностай, директор фестивалю “Червона рута-89”. – Тим більше етнічно українські, так звані буржуазні націоналісти”. 

Родина Квітки емігрувала до Нью-Йорка у 1944-му, тікаючи від репресій. На дозвіл відвідати рідний Львів Квітка та її мама чекали багато років. 

“Цікаво, що тоді їй дозволив приїхати до СРСР особисто очільник держави, Юрій Володимирович Андропов, – зауважує Володимир Цибулькін. – Андропов був великим шанувальником Вітні Г'юстон і дуже добре знав творчість Кейсі, бо вона співала з Вітні Г'юстон”. 

Щоб з’ясувати причину суворого стеження за зіркою, ми звернулися до архіву СБУ. Однак виявилось, що серед справ колишнього КДБ немає жодних відомостей про Квітку Цісик. Але хто і навіщо міг знищити ці документи? Колишній заступник Генпрокурора Микола Голомша пропонує шукати відповідь на ось цій світлині. На ній – юна співачка в компанії впливового греко-католицького єпископа.

“Це Йосип Сліпий та Квітка Цісик серед пластунів. Йосип Сліпий – ворог тодішнього комуністичного режиму. Звісно, що всі вони потрапляли під єдину розробку”, – пояснює Микола Голомша. 

Йосип Сліпий боровся за українську незалежність та підтримував ОУН-УПА. Він відбув 18 років у радянських таборах, де патріарху поламали руки й ноги. Його звільненням займався особисто Папа Римський. 

Йосип Сліпий решту життя провів у Ватикані. Він підтримував пластунський рух, активною учасницею якого була Квітка Цісик.

“Квітка Цісик представляла велику загрозу для радянської влади. Тому, що вона пропагувала українську культуру, співала пластунські пісні”, – пояснює прискіпливу увагу спецслужб Микола Голомша. 

Саме у Пласті Квітка навчилася “білому голосу” – унікальній манері жіночого співу, яку можна почути лише у віддалених карпатських селах.

Цей фірмовий стиль виконання перетворив Квітку на “королеву джинглів”. Вона стала голосом реклами “Кока-Коли” та “Пепсі”, “Макдональдз” і “Бургер Кінг”, автомобільних гігантів “General Motors”, “Toyota”, “Chevrolet”, “Cadillac” і “Ford”.

“У 1987 році, коли у компанії “Ford Motor” підрахували, скільки ж людей прослухали джингли з Квіткою Цісик. Виявилося, що це двадцять мільярдів прослуховувань! Двадцять мільярдів!!!”, – каже Володимир Цибулькін. 

Після кожної рекламної кампанії “Ford” дарував Квітці нову модель авто. Однак, зароблені від реклами гонорари зірка витрачала не на красиве життя, а на професійні записи повстанських пісень.

Єдине інтерв’ю Квітки Цісик для її українських прихильників у 92-му році записав Олександр Горностай на нью-йоркській студії співачки: 

“Вона справила найкраще враження. Приємна дуже в спілкуванні. Українське серце, акцент галицький, який залишився від батьків. Вони намагалися зберегти оцей український дух. Все, що пов’язане з Україною”.

Аранжувальником Квітки був її чоловік Джек Корнер, який працював із Мадонною, Пласідо Домінго, Дюран-Дюран й іншими топ-зірками.

“У них була Клінтон-студія на десятій авеню в Нью-Йорку. Велика дуже студія, де і оркестри могли грати, і відомі виконавці виступали”, – розповідає Олександр Горностай. 

Запис двох україномовних альбомів коштував Квітці астрономічну на той час суму – 200 тисяч доларів! Співачка залучила 40 найкращих нью-йоркських музикантів.

“Українська пісня вийшла в інший вимір. Це і аранжування, це і сам голос. Все просто від серця йде”, – ділиться враженнями Олександр Горностай. 

“В її репертуарі були стрілецькі пісні і пісні Української повстанської армії. І вона була однією з найкращих виконавиць пісні “Два кольори”, – каже Володимир Цибулькін. 

“Два кольори мої, два кольори” – ця пісня зашита під Організацію українських націоналістів. Тому, що там символізується малиново-чорний колір, – пояснює приховані сенси Микола Голомша. – Такі асоціації в службах КДБ не пропускали. Вони чітко асоціювали її із національно-визвольним рухом. І спостерігали, до речі, хто її виконує, хто слухає”. 

У Радянському Союзі пісні Квітки були заборонені. Її платівки переписували на касети і слухали потайки від сусідів.

“На думку радянських органів, ця платівка була небезпечна, – розповідає Марта Цісик. – Ми тихо, майже потайки ту музику слухали, щоб її не було чути назовні”. 

“З Канади, зі Штатів йшли платівки. І все це вилучалося. Наприклад, у Києві зберігалося на вулиці Володимирській, 33 (тоді – офіс КДБ УРСР – прим. авт.), – свідчить Володимир Цибулькін. – У таких великих лантухах все це було звалено за багато-багато років. Головна мета – це унеможливити поширення будь-яких ідей незалежності України”. 

Але навіщо американська зірка витрачала статки на пісні, що відроджували українську ідентичність?

“Квітка є з такої дуже цікавої родини. Прадідусь Квітки – це дуже відомий архітектор Василь Нагірний”, – пояснює племінниця співачки. 

“Він закінчив у Цюріху політехнічний інститут, був одним з чільних архітекторів Цюріху, – розповідає Володимир Цибулькін. – За його проєктом на західній Україні звели 200 церков. Він першим висловив ідеологічну концепцію побудови незалежної України за моделлю Швейцарії. Це, фактично, була ідеологія родини Цісик”. 

“Його син, Євген Нагірний, також був архітектором, – каже Марта Цісик. – Вони разом з батьком будували церкви по всій Україні. Вони були також дуже відомими меценатами, своїми коштами підтримували талановиту молодь”. 

Після проголошення Незалежності директор фестивалю “Червона Рута” особисто запросив Квітку Цісик виступити в Україні.

“Коли вона приїде до України – оце було головне питання, на яке вона сказала “так”,  вона хоче приїхати і вона хоче зробити концерт, – пригадує Олександр Горностай. – На превеликий жаль, в грудні того ж року з’ясувалося, що у неї невиліковна хвороба. І вона почала з нею боротися. І вже було ясно, що їй не до поїздок, не до України. Отак вона і згасла, на превеликий жаль”. 

“Це рак грудної залози, чи-то набутий, чи-то її генетична схильність. Бо мама мала таку проблему і померла від цього. Як і Квітка”, – каже Марта Цісик. 

Але чи були смерті Квітки та її мами, які до цього відвідували СРСР, випадковим збігом?

“Зародження хвороби квітки Цісик могло бути контрольоване спеціальними службами, – припускає Микола Голомша. – Було розроблено і застосовано операцію “Капкан”. Вони почали знищувати всю еліту нації. І під роздачу попала і Квітка Цісик. За нею велось спостереження, щоб її знищити”. 

Для організації таємних вбивств секретні лабораторії КДБ експериментували не лише з отрутами, але й електромагнітними впливами, які здатні викликати рак. Та попри смертельну хворобу, Квітка досягла власної мети. Її пісні допомогли українцям зберегти власну ідентичність.

“Моя мрія була, щоб мої земляки почули мою музику і мій голос на Україні. І моя мрія сповнилася”, – каже Квітка Цісик в тому самому нью-йоркському інтервʼю 1992 року.