Про Оскар-2023, українське кіно та "Похорони Путіна": інтерв’ю з Анною Мачух

У розмові для "Інтерв'ю24" Анна Мачух розповіла про кіно під час війни та після перемоги, яким має бути промо українського фільму, щоб на нього прийшло якнайбільше глядачів, а також про найкасовіші українські фільми та комедію-караоке з Арестовичем "Похорони Путіна". Про все це та інше – дізнавайтеся далі.

Українське кіно нині та шанси на Оскарі-2023

Умови для створення українського кіно в Україні зараз не найкращі, але цікавість до нього зростає. Фільми отримують перемоги на найкращих фестивалях світу, стають претендентами, навіть номінантами на Оскар-2023 ("Будинок зі скалок"). Водночас через війну з Росією чимало режисерів та акторів на фронті, а деякі з дітьми за кордоном. Як би ви схарактеризували сучасне українське кіно під час війни?

Сучасне українське кіно я б окреслила як кризове в пошуках можливостей для життя. І воно, як бачимо, їх знаходить. Зараз, як і 2014 року, знову відбувається підйом документалістики, кінематографісти фільмують і фіксують сьогодення. Згодом почнуть з'являтися у кількісному показнику художні фільми, які рефлексуватимуть на події, які ми проживаємо зараз. Тобто велике потрясіння вірогідно призведе до появи ще більшої кількості талановитих митців, чиї роботи матимуть вагомий вплив на культуру України загалом.

Цьогоріч стрічка "Клондайк" Марини Ер Горбач про події російсько-української війни на Донбасі та збиття літака рейсу MH17 мала усі шанси позмагатися за Оскар. Чому фільм не відібрали до шорт-листа? Чого не вистачило?

Потрапляння тієї чи іншої стрічки у перелік номінантів на премію Оскар – це не випадковість, а довга і кропітка робота великої команди людей. Цей шлях складається з масштабної промокампанії фільму та дистрибуції стрічки у США. Та, на мою думку, американські кіноакадеміки поки що не готові до такого кіно.

"Клондайк" – фільм для аудиторії, що думає, рефлексує та такої, що перебуває більш-менш в контексті. До того ж стрічка має яскраво виражений політичний підтекст, який не до смаку антиукраїнським лобістам, яких вистачає в Американській кіноакадемії.

Росія роками вкладала купу ресурсів та сил в антиукраїнську пропаганду і просувала відповідні наративи на різних рівнях культурних та кіноінституцій. І нам ще довго доведеться працювати над тим, аби це змінити. Втім, впевнена, наша номінація на премію Оскар, як і сама нагорода, ще попереду, але це обов'язково станеться.

"Клондайк": дивіться трейлер фільму онлайн

Чи бачили ви стрічку "Будинок зі скалок", яка цьогоріч є номінантом у категорії "Найкращий документальний фільм", – які у неї шанси отримати Оскар?

Українські глядачі вже мали можливість подивитися фільм у позаконкурсній програмі Kharkiv MeetDocs 2022 і переконатися, що це потужне документальне кіно на актуальну тему. Потрапляння стрічки до переліку номінантів – це вже неабиякий успіх, але для того, щоб фільм мав високі шанси на перемогу, має добре спрацювати промокампанія у США. Таким чином, впізнаваність та обізнаність про фільм сприятимуть його шансам на здобуття статуетки. Втім, варто розуміти, що ці шанси залежать від сукупності факторів, зокрема й від рівня конкурентів, але сподівання на перемогу дуже великі.

У цю ж категорію разом зі стрічкою "Будинок зі скалок" потрапив фільм "Навальний". Світова спільнота все ще намагається відбілювати "хороших росіян"? Як ви оцінюєте цю ситуацію?

Документальний фільм "Навальний" нещодавно виграв премію BAFTA, що свідчить про все ще недостатнє розуміння світової кіноспільноти геополітичної та історико-культурної ситуації. На жаль, у нас ще дуже багато роботи на ниві культурної дипломатії.

Західні країни довгий час займали пасивну позицію в намаганні зрозуміти інші культури та історії, що тепер ми бачимо в їхніх спробах знайти "хороших" опозиціонерів та лібералів, ігноруючи імперськість та пропагандистські наративи, які вони надто часто просувають. Це позиція "не все так однозначно", яку потрібно викорінювати.

Анна Мачух / Фото з фейсбуку виконавчої директорки Української Кіноакадемії

Потреби українських творців та шляхи їхнього розвитку

Чого зараз найбільше потребують українські кінематографісти?

Найбільша потреба української кіноіндустрії є у фінансовому аспекті. Оскільки з початком повномасштабного вторгнення державний бюджет зазнав секвестру, культурна галузь залишилась без фінансування. Звідси – заморожені проєкти, призупинені зйомки тощо. Українська кіноакадемія провела восени дослідження статусу кінематографістів і виявилось, що більшість з опитаних зазнали серйозних економічних втрат, а це унеможливлює повноцінно займатися професійною діяльністю.

З огляду на це, весь минулий рік і зараз ми продовжуємо звертатися до міжнародних організацій та інституцій за допомогою, шукаємо шляхи для підтримки та розвитку кінематографа, на кшталт різноманітних програм з підтримки, на кшталт грантів, як от із розробки сценаріїв, який ми запровадили разом з Netflix. Та, на жаль, опитування виявило, що за подібною підтримкою зверталось мало кінематографістів через недостатню обізнаність про такі програми.

Тож працюємо також над ширшим поінформуванням про такі можливості. Одна з останніх, про яку було оголошено під час Берлінале, – це створення Європейського фонду солідарності українського кіно (ESFUF), мета якого – допомогти українським кінематографістам і сприяти копродукції. Цей фонд фінансується коштом внесків 16 партнерів із 13 країн та європейської кіноасоціації EFAD, і кошти будуть спрямовані на підтримку розробки та завершення виробництва українських повнометражних фільмів, створених спільно з країнами-учасницями. Українські кінематографісти вже можуть подати заявку на отримання цієї допомоги.

Власне, Українська кіноакадемія у співпраці з Netflix у 2022 році провела Програму "Грантова Програма: розробка сценаріїв та ексклюзивні онлайн сесії з експертами міжнародної кіноіндустрії". Розкажіть докладніше про роботу з Netflix.

Ініціатива, яку Кіноакадемія імплементувала разом з Netflix, була спрямована на допомогу українським творцям задля продовження своєї роботи. Це грантова програма з розробки сценаріїв, яку в підсумку отримали 48 команд проєктів. Також ці команди мали змогу долучитись до ексклюзивних онлайн-сесій з міжнародними експертами галузі, які надали практичні поради щодо різних етапів девелопменту та виробництва аудіовізуального контенту. Деякі з проєктів, які отримали гранти, вже розробляються та беруть участь в різних індустрійних заходах на міжнародних майданчиках для подальшого втілення в життя.

Які шляхи розвитку для українських митців ви бачите зараз, зважаючи на воєнний стан?

Ми маємо консолідувати зусилля всіх представників кіногалузі України, аби забезпечити сталий розвиток кінематографа.

Наразі один зі шляхів підтримки життя нашого кіно – це копродукційні домовленості, спільне з країнами Європи виробництво контенту, яке допоможе не лише українському кіно вижити, а й підвищити його якість шляхом обміну професійним досвідом між фахівцями галузі.

Анна Мачух / Фото з фейсбуку виконавчої директорки Української Кіноакадемії

Жанри українського кіно та попит глядачів

Ви говорили про те, що українське кіно стає різножанровим. Можете назвати, які жанри українського кіно зараз розвиваються найбільше, навіть під час війни?

Звісно, зараз найбільш поширеними є документальні фільми, які фіксують нашу реальність тут і зараз, документують події, які увійдуть в історію. З усім тим вже розробляється і починають зніматися воєнні драматичні стрічки. Власне, подібну ситуацію ми спостерігали й після 2014 року, коли відбувся сплеск документального кіно, а за ним ігрового на воєнну тему ("Кіборги", "Черкаси" тощо). Паралельно з цим в України активно розвивається комедійний жанр, як у масовому кіно, так і в авторському, фестивальному сегменті, наприклад очікуваний фільм Антоніо Лукіча "Люксембург, Люксембург", та жанр кримінальної драми, як от тогорічний "Носоріг" Олега Сенцова чи "Памфір" Дмитра Сухолиткого-Собчука, який вийде в прокат наприкінці березня.

У 2023 році на нас чекає справді чимало важливих проєктів. Деякі з них вже вийшли, як от "Мирний-21" чи "Мавка. Лісова пісня". Яким, на вашу думку, має бути промо українського кіно, щоб якнайбільше глядачів прийшло в кінотеатр?

Наразі ми спостерігаємо підвищення попиту на українське кіно, що не дивно. Українці активно зацікавились своєю культурою, почали глибше її пізнавати, вивчати та цікавитись. Дуже цікавий приклад промо бачимо у фільму "Памфір". Команда використала зацікавленість українців своєю історією та культурою та створила виставку костюмів з фільму, яка проходила в Українському Домі. Таким чином, підігріваючи інтерес та очікування фільму у прокаті. Це приклад певного ситуативного промо, який обов'язково спрацює і ми побачимо повні зали на сеансах в кінотеатрах.

"Памфір": дивіться трейлер стрічки

Думала про те, що найкасовішими фільмами в Україні часто стають комедії, спершу "Скажене весілля", нещодавно "Сусідка". Як це характеризує наших глядачів?

Українці часто звертаються до гумору, аби відрефлексувати драматичні події, або щоб відволіктися від трагічної реальності та отримати розрядку мозку. Подивіться лише наскільки швидко українська інтернет-спільнота реагує на будь-які новини стосовно повномасштабної війни, створюючи низку постіронічного гумористичного контенту. Це один з видів захисної реакції та спосіб переварити реальність.

У січні 2022 року один з телеканалів анонсував комедію-караоке з Арестовичем "Похорони Путіна". Зйомки мають відбутися весною та літом, а кошти на цей проєкт, за словами творчої команди, "збираюсь всією країною". Як думаєте, чи не спекуляція це на війні? Доречно таке випускати зараз під час війни, та й взагалі? Має бути місце таким проєктам у нашій культурі?

На жаль, в площині виробництва аудіовізуального контенту ми маємо велику прогалину в етичному питанні. Часто творці не замислюються над впливом того чи іншого твору на аудиторію, вважають, що глядач має попит на подібні проєкти. Втім, це не зовсім так.

Не можна вважати глядача дурним та неосвіченим, щоб пропонувати йому такий продукт. Адже культура має на меті формувати та посилювати ідентичність нації, виховувати її смаки. А такі проєкти, які ви зазначили, не мають нічого спільного з культурою. Це радше фоновий контент дуже низької якості, який створюється задля переглядів та лайків.

Українське кіно після перемоги

Що чекає на українське кіно після нашої перемоги?

На мою думку, на нас чекає певна "нова хвиля". Це традиційна історія в кінематографі, яку ми вже бачили у Німеччині, Італії, Франції чи Індії. Тож я певна, після нашої перемоги українське кіно не просто продовжить свій шлях розвитку, а буде щедрим на нові імена кінематографістів та нові твори, які будуть вписані у світову історію кіно.