З прифронтового міста на червону доріжку: як номіновані на Оскар українці готуються до церемонії

Про підготовку до червоної доріжки, реакцію на номінування фільму й про те, як відбувалися зйомки, ми розпитали у другого режисера та продюсера Азада Сафарова. Як до Оскару готуються перші номіновані на нього українці – в ексклюзивному матеріалі Кіно 24.

Двоє людей, два роки знімального процесу, п’ять дитячих історій

Двоє людей, два роки знімального процесу, п’ять дитячих історій, одна камера і менш як 40 кілометрів від тогочасної лінії фронту – так звана "формула успіху" першого українського фільму, що може стати оскароносним.

Режисери Азад Сафаров і Сімон Леренґ Вільмонт відзняли 245 годин матеріалу, з якого згодом народився півторагодинний "Будинок зі скалок".

Оператор і режисер – це одна людина, Сімон. А я, по суті, перекладач і людина, яка спілкується й домовляється з усіма про дозволи, слідкує за тим, щоб Сімон нічого не забув технічно чи візуально. Тобто я мав створити атмосферу, щоб він міг включити камеру і роботи свою справу,
— розповідає Азад Сафаров.

Продюсер підкреслює, що Оскар став можливістю більше розповісти світові про українських дітей і про те, що з ними робить війна. Герої фільму — підопічні притулку для дітей у Лисичанську, такого собі транзитного пункту для дітей 3 – 18 років, які чекають, що з ними буде далі – або повернення в родину, якщо батьки виправляться, або ж – прийомна сім’я чи інтернат.

"Ці діти втратили довіру до дорослих, бо їх часто ошукували. Коли ми прийшли, у їхній поведінці зчитувалося "навіщо ви тут?". Ми одразу сіли в актовій залі, пояснили, що робимо, для чого потрібно зняти цей фільм. Ми їм казали, що попри те, що у нас є дозвіл від дорослих, вони самі вирішують, чи хочуть, щоб ми їх знімали. Якщо вони не хочуть зніматися, то підіймають руку і ми припиняємо зйомку. Так ми пояснили їм, що вони вирішують, не ми", – пригадує Сафаров.

Кадр з фільму "Будинок зі скалок" / Фото надане 24 Каналу

Через дев’ять місяців діти дозволили нам знімати, як курять

Спочатку діти закривалися від режисерів. Щоб налагодити контакт, чоловіки показували дітям камеру, дозволяли опинитись по той бік зйомки. А ще частіше просто йшли гратись з вихованцями. Допомагала налагоджувати контакт правозахисниця Олена Розвадовська. Вона давала поради фільммейкерам і на початках спілкувалася з героями майбутнього фільму.

"Головне, що нам говорила Олена – завжди казати дітям правду, бо якщо ми щось пообіцяємо і не зможемо цього дотриматись – це найгірше. Крок за кроком, вони почали нам відкривати свої внутрішні розпорядки, правила, ритуали. Найбільшим проявом довіри, мабуть, було те, що через дев’ять місяців вони дозволили нам знімати, як курять. Або як вони роблять татуювання. Це означало, що ми в колі довірених осіб, бо вони приховують такі речі. І такі сцени теж потрапили у кадр. Але вони курять не через те, що у притулку. А через те, що їм батьки показали поганий приклад. Батьки зловживали алкоголем, наркотиками й нехтували своїми батьківськими обов’язками. Тому вони такі, як є".

Кадр з фільму "Будинок зі скалок" / Фото надане 24 Каналу

Вся команда під час зйомок в Лисичанську складалася з двох людей – Сімона та Азада. А весь арсенал знімальної техніки звівся до однієї камери. Продюсер пояснює, що в контексті роботи над документальним фільмом це на краще. Так простіше не створювати хаосу.

Щоб голоси дітей були почутими

"Вже через два місяці після старту зйомок, Сімон почав говорити, що не хоче просто зняти фільм і піти. Ми багато говорити про те, що можна зробити для цих дітей", – пригадує Азад.

Трохи більше, ніж через пів року після стару зйомок "Будинку зі скалок" Сафаров разом із правозахисницею Оленою Развадовською створили благодійний фонд "Голоси дітей". Його команда опікується дітьми, що потрапили у складні життєві обставини. З початком повномасштабної війни підопічних у фонду помітно побільшало.

Зараз Азад сприймає Оскар як ще одну платформу, з якої можуть прозвучати важливі дитячі історії.

"Будинок зі скалок": дивіться трейлер фільму

Оскар – як великі вибори

Щоб фільм отримав кваліфікацію для номінування на Оскар, треба його або показати в американських кінотеатрах, або перемогти на іншому престижному кінофестивалі. "Будинок зі скалок" пройшов другим шляхом, ставши найкращим фільмом за версією грецького кінофестивалю.

Ми там виграли й так отримали кваліфікацію, щоб нас розглядали на Оскар. Потім потратили у довгий список – 115 документальних фільмів. Далі – у короткий список. А тоді з 12 фільмів обирають 5. Я сидів на роботі з колегами, дивився онлайн-трансляцію, де оголошували номінантів. Коли оголосили третього, я похитав головою, мовляв, все. І тут називають наш фільм. Ви можете уявити мої емоції?
– розповідає Азад.

У ніч з 12 на 13 березня оголосять переможця. До того часу команди фільмів їздять у промотури зі своїми стрічками, влаштовують покази, відвідують різні урочисті обіди й зустрічі.

"Оскар – це як великі вибори. Дев'ять тисяч членів журі голосують за те, який фільм назвуть найкращим. Тому маємо про цей фільм говорити усюди. Якщо переможемо, це буде перемога України насамперед. А вже потім режисера, продюсера тощо", – говорить він.

Разом з командою на Оскар їдуть і героїні фільму – виховательки Ольга Тронова та Маргарита Бурлуцька. Сафаров каже – без них не вийшло б ані налагодити контакт з дітьми, ані відзняти матеріал. Та найголовніше не те, що жінки зробили для фільму, а те, що роблять у притулку щодня.

Кадр з фільму "Будинок зі скалок" / Фото надане 24 Каналу

"Коли ми дізналися, що їдемо, я сказав Сімону, що мусимо разом вийти в зум і оголосити новину нашим героїням, щоб я це зняв на відео. Ми зідзвонюємось, і я печальним голосом кажу: "Ну дивіться, у нас погані новини" і Сімон такий: "Ми їдемо на Оскар!". Всі дуже зраділи. Коли ми почали знімати цей фільм, ми їм чесно казали, що якщо фільм стане успішним, ми їх обов'язково запросимо на фестиваль. Але вони завжди відповідали "та забудьте, нам достатньо просто з вами поговорити". Ці виховательки 20 – 25 років вкладалися в те, щоб просто віддавати. Вони знають сотні історій дітей, вигоріли, але їх ніколи не хвалили, не казали, наскільки важлива їхня робота".

Костюм на Оскар і маленькі будинки зі скалок

Перша й головна вимога до номінантів на церемонії – дотримання дрескоду, каже Азад: "Я з 2014 року працюю на війні та, здається, знімати в окопах та бігати по траншеї було набагато легше, ніж зараз обрати костюм на Оскар. Спочатку я планував одягнути на церемонію світшот чи худі з написом "Україна". Мені б не хотілося одягати костюм і виглядати занадто гламурно, коли в моїй країні війна. Але мені сказали: "Вибач, так тебе туди ніхто не пустить". Тож ми подумали: якщо не можемо виглядати максимально просто, то одягнемося у бренди українських дизайнерів. Вся наша сутність має говорити про Україну".

Смокінг Азада буде від дизайнера Андрія Моськіна. Федір Возіанов створив сукні для Олени Розвадовської та героїнь фільму. На урочистий ланч напередодні церемонії вручення команда прийде у вишиванках.

Азад Сафаров готується до Оскара-2023 / Фото надане 24 Каналу

Бренд Kachorovska надав взуття для героїнь та Олени Розвадовської. GUZEMA дали ювелірні вироби для них.

Ще одна з дизайнерок зробила пін у вигляді синьо-жовтого будинку, складеного зі скалок. "Ми хочемо одягнути цей пін на всю команду, яка буде презентувати фільм там", – додає Сафаров.

Ще до головної події – церемонії вручення – у Штатах відбувається ціла низка подій. Це і зустріч усіх номінантів, і потім ще одна зустріч номінантів за категоріями.

Також є різні зустрічі. В української команди є завдання: якнайбільше розказати всім можливим "вухам" про ситуацію в Україні та проблеми дітей. Наприклад, зараз їдуть у Сан-Франциско на зустріч з дипломатами різних країн.

Команда фільму "Будинок зі скалок" готується до Оскара-2023 / Фото надане 24 Каналу

Де житимуть номінанти

Вся команда фільму, яка приїде на церемонію – це близько 30 людей, включаючи режисера, продюсера, звукорежисерів, редакторів тощо та їхніх пар. Усі вони житимуть разом в одному готелі. Якогось окремого готелю для всіх номінантів немає. Кожна команда піклується про своє житло самостійно.

"Ціни в цей час на готелі захмарні. На щастя, дорогу та проживання українській команді оплачує посольство США в Україні та благодійний фонд Razom for Ukraine", – каже Азад.

Зачіски, макіяж, підготовка костюмів

Азад сміється, що ніяких команд, які б обслуговували номінантів, прасували одяг, як у фільмах, немає: "Все самі готуємо. Тільки жінкам найняли перукаря, а чоловіки – гребінець у руки й сам зачісуйся".

Азад Сафаров готується до Оскара-2023 / Фото надане 24 Каналу

Доступ до того самого кінотеатру

11 березня усім номінантам надішлють електронні квитки на телефони, і тільки з ними можна зайти всередину кінотеатру Kodak.

"На щастя, продюсерка цього фільму Моніка Хедструм вже знає про всі організаційні деталі. Її анімаційний фільм був тричі номінований на Оскар. Вона пройшла цей шлях і розповідає нам про дрескод, про те, що в день церемонії увесь район кінотеатру Kodak оточений і туди фактично неможливо проїхати. Хіба якщо забронювати місця або викликати таксистів, які беруть у 10 разів більше", — розповідає Азад.

Організаторам наперед треба дати номер машини, яка вас привезе, інакше не потрапите в цей район.

Червона доріжка і премія вручення

У день вручення нагороди команда матиме напружений графік. Церемонії передуватиме урочистий оскарівський ланч та різні зустрічі.

"Я завжди думав, що приходиш на вечір і просто сідаєш. Але ні. Там ціла процедура. 12 березня по доріжці йдуть виключно у визначений час. Наприклад, спочатку заходять представники анімаційного фільму, далі представники документального фільму, і так далі".

Продюсер каже – у контексті війни будь-яку нагороду сприймає як можливість нагадати про те, що відбувається в Україні. Лисичанський притулок встигли евакуювати 24 лютого 2022 року. Якби з цим запізнилися, найімовірніше, дітей, як і сотні інших, викрали б росіяни. Зараз значна частина героїв стрічки перебуває у безпеці за кордоном. Та всі вони хочуть додому: "Всі мої особисті амбіції зараз відійшли на другий план. Не думаю про те, чи вийду я на сцену. Важливо, щоб на сцені була Україна. Всій команді кортить принести цю перемогу для України саме в цей рік, в ці важкі часи. Дати ще один привід для гордості. Ми вже домовилися з Сімоном, що якщо виграємо, то привеземо Оскар в Україну, і він буде залишатися тут до перемоги".