Лукашенко розвів «антидиверсійну» активність: дайджест пропаганди за 7 березня

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 7 березня.

1. Сім актів білоруського «пакту про ненапад»
2. Шойгу та Пригожин у бахмутській медійній «м’ясорубці»
3. Путін за 2 місяці з’їв річну норму дефіциту бюджету
4. Як Росія стала символом жіночого насильства

Сім актів білоруського «пакту про ненапад»

Людина на прізвище Лукашенко, яка називає себе президентом Білорусі, 7 березня особисто образив президента України Володимира Зеленського і заявив, що «той просто не міг не знати про підготовку теракту на аеродромі Мачуліщі».

Радник голови ОПУ Михайло Подоляк причетність України до удару по літаку спростував і запропонував Лукашенко «визначитися з дефініціями. Теракт – це коли з території Білорусі запускають ракети по містах України. Диверсії – коли з білоруського кордону входять ДРГ».

А щодо згаданого Лукашенком нібито «пакту про ненапад», то він штовхав цю тезу, ще наприкінці січня.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Навіщо Лукашенку «пакт про ненапад» з Україною

А поки диктатор вчергове про них каже, варто згадати хоча б сім актів з життя російського «Білоруського воєнного округу» під командуванням Лукашенка, щоб зрозуміти, що НАСПРАВДІ означає «ненапад» з його боку:

1. Ще у жовтні 2021 року він особисто погрожував відкрити «український фронт»;
2. Російські війська, розгорнуті в Білорусі під виглядом навчань, відіграли ключову роль у наступі на Київ протягом першого місяця війни, а жахливі звірства в Бучі були б неможливі без вторгнення росіян з білоруської території;
3. Білорусь є стартовим майданчиком для ракетних ударів по Україні (лише за перші три місяці війни з її території було запущено щонайменше 633 ракети. Найбільше бомбардування з Білорусі Україна зазнала 1 квітня. Тоді летіло кожні 10 хвилин – загалом не менше 56 ракет, які прикривали втечу збройних сил РФ з території України);
4. Передача військової техніки збройних сил Білорусі російській армії стала звичним явищем;
5. Мобілізовані російські солдати проходять навчання, зокрема, на полігонах Білорусі, а згодом їх везуть на війну в Україну;
6. Білорусь надає логістичну та матеріальну підтримку російським військам;
7. Місцеві ЗМІ регулярно транслюють пропаганду та дезінформацію проти України;
8. Білоруські лікарні надають медичну допомогу пораненим російським окупантам.

А щодо «гниди», то «хто як обзивається, той так і називається», – як казав Путін.  Хоча, цілком вірогідно, що вживання подібної риторики (яку дозволяє собі хіба що Азарьонок) обумовлене загальновідомою путінською «схемою Лукашенка».

Але, головне у виступі командувача «Білоруським воєнним округом» (принаймні, станом на зараз) те, що «нікому не вдасться втягнути Білорусь у війну». Хоча, від майбутнього Спецтрибуналу білоруського диктатора це вже не вбереже.

Шойгу та Пригожин у бахмутській медійній «м’ясорубці»

А в той час, поки Лукашенко заробляє свої чергові «тридцять срібняків» у Путіна, той відчайдушно штурмує Бахмут.  І так «успішно», що вождь найманців Пригожин вже у відкриту волає про можливість… оточення «Вагнера» з боку Сил оборони України, якщо йому не допоможе армія.

Паралельно пропаганда пише як українські військові залишають Бахмут. Дуже цікаво пише: мовляв, швидшій їх втечі заважає негода та розбиті дороги.

НАСПРАВДІ, у перекладі з мови RT на людську це звучить так: «У тому, що ми, «друга армія світу», й досі не взяли Бахмут, винна виключно погода».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бахмутська методичка для рашистських фетишистів

З огляду на те, що з російського інформаційного поля бою послідовно накивали п’ятами «генерали Грудень, Січень та Лютий», а тепер у всьому винен «генерал Березень» (який ще рік тому купався у переможних реляціях), то справи в окупантів дійсно кепські. А пропаганда вже не знає як це пояснити. Тому й обґрунтовує неможливість взяття Бахмуту негодою.

Пригожин закликає МО РФ перестати грати у «Союзмультфільм» і каже, що «у Бахмуті, за різними оцінками, залишається від 12 тисяч до 20 тисяч бійців ЗСУ. Ніхто нікуди не тікає, а боєприпасів та озброєння у них вистачає».

Але Шойгу на телекамери бреше, що «втрати ЗСУ за лютий збільшились на 40%, перевищивши 11 тисяч осіб».

Навіть, радянські підручники з бойової підготовки військ (за якими і воює РФ) пишуть, що співвідношення втрат серед тих, хто обороняється і тих, хто наступає 1:3. Розвідка НАТО (стосовно Бахмута) називає більшу цифру 1:5.

То ж, Шойгу треба бути обережнішими з цифрами «втрат української армії». Так і другої хвилі путінської мобілізації не вистачить для його «бахмутської медійної м’ясорубки» з Пригожиним.

Путін за пару місяців з’їв «річну норму» дефіциту бюджету

Сам Путін 7 березня, граючи роль заспокійливого «рожевого поні» для внутрішньої аудиторії, заявив про «позитивні зміни в економіці, а проблеми та труднощі, які Росії намагаються ззовні створювати у різних сферах, включаючи фінанси, загалом вдалося подолати».

НАСПРАВДІ, слова Путіна прозвучали буквально через день після того, як Міністерство фінансів РФ офіційно відзвітувало, що Росія за два місяці виконала «річну норму» дефіциту бюджету.

Дефіцит становив 2,58 трлн рублів (планувався 2,9 трлн за весь 2023 рік): доходи 3,16 трлн при витратах 5,74 трлн. Витрата бюджету за лютий на 43% більша, ніж торік. І це при падінні нафтогазових доходів майже вдвічі.

Діра розміром у півбюджету – це пробоїна у путінському кораблі. «Капітанів великого бізнесу» на ньому уже почали розкуркулювати. Потім настане черга звичайних матросів. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сєчин «розгойдує» путінський потяг

Що далі? Нарощування видатків на ОПК (війна змушує уряд авансами оплачувати виробництво зброї) та постійний пошук додаткових доходів для підтримки соціалки призведе до емісії, використання запасів у вигляді резервів.

Так, є Фонд національного добробуту. Формально у ньому 11 трлн рублів ($147,24 млрд), але ліквідна частина — 6,5 трлн. Тобто ще такі два місяці – і фактично весь ліквідний ліміт фонду того, що колись називалося «національним добробутом Росії», залишиться у Бахмуті та зрівняється із дефіцитом усього бюджету РФ.

Саме тому Москва благає про переговори і водночас гадає коли ж Захід втомиться підтримувати Київ. Дивно. Хоча б  з огляду на те, що ВВП, наприклад, двох американських штатів (Каліфорнії та Техасу) більше, ніж всієї Росії. Більше того – американська компанія Apple зараз коштує удвічі більше, ніж річний ВВП РФ.

Як Росія стала символом жіночого насильства

І наостанок про жінок. 8 березня росіянки, так само як і українки, відзначатимуть своє свято. Але є нюанс, який розкриває справжнє ставлення Путіна до жінок. 9 років тому, у березні 2014, він фактично видав наказ: «Наші війська стануть позаду жінок та дітей. І нехай вони (українці. Ред.) спробують у них стріляти».

НАСПРАВДІ, з  часу того наказу жахливі жіночі цифри війни в Україні стали відомі всьому світові. Останньою жертвою Путіна якраз напередодні 8 березня стала речниця ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області Євгенія Дудка, яка померла від ран, отриманих ще під час російського ракетного удару по аеропорту в Дніпрі 10 квітня минулого року.

Багато професійних психологів вбачають потяг до насильства у Путіна саме через історично обумовлені причини. В Росії й досі не ухвалений закон про домашнє насильство, який внесли до Держдуми ще 2019 року.

Торік його заблокував особисто патріарх РПЦ Кирил, який заявив, що термін «сімейно-побутове насильство» запозичений з-за кордону, зазначивши, що ухвалення таких законів створює у свідомості російських законодавців «залежність від іноземних новацій».

При цьому 70% росіян вважають за необхідне ухвалення закону про профілактику домашнього насильства. «Я не дуже розумію: люди саме за цей закон чи проти насильства», – клеїв дурня у коментарі до цих цифр президент РФ.

А тим часом у Росії:

• У 75% випадків від домашнього насильства страждають жінки. У шлюбі цей показник зростає до 91%.
• 40% тяжких злочинів у Росії, пов’язаних з насильством, відбувається у родині.
• Понад 70% усіх вбивств жінок у Росії протягом 2020–2021 років було скоєно їхніми партнерами та родичами.
• 79% засуджених жінок за статтею «навмисне вбивство» захищалися саме від домашнього насильства.
• Близько 40% російських чоловіків переконані: якщо він утримує дружину, то має над нею владу.
• За останні десять років законопроєкти про домашнє насильство вносилися до Держдуми понад 40 разів, але не пройшли жодного читання. 2017 року з російського Кримінального кодексу взагалі видалили статтю за побої.
• Майже дві третини (61%) жінок, вбитих у РФ у 2018 році, стали жертвами домашнього насильства. За даними Росстату, за цей рік вбили 8300 жінок, відтак жертв домашнього насильства серед них було близько п’яти тисяч. Ці дані у 20 разів перевищують дані поліції про жертви домашнього насильства.

Саме тому Путін, який так любить побалакати про «єдину російсько-українську родину, яку розділив розпад СРСР», –  не знайшов нічого кращого, ніж саме насильством поєднати цю вигадану «родину». 

Розлучення офіційно відбулося. І підписане воно кров’ю тисяч українок, які загинули на цій війні; сльозами тих, у кого окупанти поранили/вбили/відібрали дітей; які втратили чоловіків, батьків, братів, синів; які вимушені покинути батьківщину; які насильницьки депортовані в Росію. Яка стала зрештою символом Насильства. Тепер вже в усьому світі.