Після багаторічного розриву: Саудівська Аравія та Іран змогли відновити відносини за посередництва Китаю

На Близькому Сході укладено свого роду мирний договір між Саудівською Аравією та Іраном, які десятиліттями ворогували один з одним. І посередником тут виступають не Сполучені Штати, а Китай.

Як пише The New York Times, це “одна з найголовніших і найбурхливіших подій, які будь-хто міг собі уявити”.

Видання називає це “зрушенням, яке змусило запаморочити голови в столицях по всьому світу”.

– Альянси і суперництво, які керували дипломатією впродовж багатьох поколінь, принаймні, на цей момент, були зруйновані, – йдеться в статті.

Американці, які протягом останніх трьох чвертей століття були центральними дійовими особами на Близькому Сході та майже завжди перебували в кімнаті, де все відбувалося, тепер опинилися на узбіччі в момент значних змін.

Своєю чергою китайці, які протягом багатьох років відігравали лише другорядну роль у регіоні, раптово перетворилися на нового впливового гравця.

При цьому ізраїльтяни, які обходили саудитів у боротьбі з їхніми взаємними супротивниками в Тегерані, тепер ставлять собі питання, куди це їх заведе, пише NYT.

– Немає ніякого способу обійти це – це велика угода. Так, Сполучені Штати не змогли б зараз укласти таку угоду конкретно з Іраном, оскільки у нас немає ніяких відносин. Але в ширшому сенсі престижне досягнення Китаю виводить його в нову дипломатичну лігу і затьмарює все, чого США змогли домогтися в регіоні після приходу Байдена до влади, – сказала Емі Готорн, заступниця директора з досліджень у Проєкті близькосхідної демократії, некомерційній групі у Вашингтоні.

Білий дім президента США Джо Байдена публічно привітав відновлення дипломатичних відносин між Саудівською Аравією та Іраном і не висловив явного занепокоєння з приводу участі Пекіна у зближенні цих двох країн. У приватному порядку помічники Байдена вважають, що прориву надають надто великого значення, насміхаючись над припущеннями про те, що він свідчить про ослаблення американського впливу в регіоні, пише NYT.

Однак, за словами незалежних аналітиків, залишається неясним, наскільки далеко зайде зближення між Саудівською Аравією та Іраном.

– Після десятиліть часом жорстокої боротьби за лідерство на Близькому Сході та в усьому ісламському світі рішення знову відкрити посольства, закриті в 2016 році, являє собою лише перший крок, – пише газета.

Однак це не означає, що суніти з Ер-Ріяда і шиїти з Тегерана відкинули всі свої глибокі і явні розбіжності.

– Дійсно, можна припустити, що ця нова угода про обмін послами зрештою може навіть не бути виконана, з огляду на те, що вона була укладена в обережний двомісячний термін для опрацювання деталей, – зазначає NYT.

Ключем до угоди, згідно з тим, що саудівці повідомили американцям, було зобов’язання Ірану припинити подальші напади на Саудівську Аравію і згорнути підтримку груп бойовиків, які нападають на королівство.

Іран і Саудівська Аравія фактично ведуть руйнівну маріонеткову війну в Ємені, де повстанці-хуті, підтримувані Тегераном, упродовж восьми років б’ються із саудівськими військами. Перемир’я, укладене торік за підтримки ООН та адміністрації Байдена, значною мірою зупинило бойові дії.

На початку минулого року ООН підрахувала, що за час війни від насильства, голоду та хвороб загинуло понад 377 тис. осіб. Водночас хутисти випустили сотні ракет і озброєних безпілотників по Саудівській Аравії.

Саудівська Аравія домагалася припинення військових дій з Іраном протягом багатьох років, спершу на переговорах у Багдаді, які в підсумку ні до чого не призвели. Представники адміністрації Байдена заявили, що саудівці поінформували їх про обговорення в Пекіні, але американці висловили скептицизм з приводу того, що Іран виконуватиме свої нові зобов’язання.

Спадкоємний принц Мухаммед бін Салман, фактичний правитель Саудівської Аравії, який підтримує тісні зв’язки з колишнім президентом США Дональдом Трампом і допоміг забезпечити фінансування інвестиційної компанії, створеної Джаредом Кушнером, зятем колишнього президента, у розмірі $2 млрд, веде складну дипломатичну гру з моменту приходу до влади Байдена.

Одного разу Байден присягнувся зробити Саудівську Аравію державою-“ізгоєм” за організацію вбивства Джамаля Хашоггі, саудівського оглядача газети The Washington Post, який проживав у США. Але торік він неохоче погодився відвідати королівство, оскільки прагнув знизити ціни на газ, які частково зросли через повномасштабне вторгнення Росії в Україну.

Намагаючись згладити відносини із саудівцями, Джо Байден зазнав різкої критики за тепле привітання, яке набуло широкого розголосу, між Байденом і кронпринцом, який, на думку ЦРУ, несе відповідальність за вбивство і розчленування Хашоггі.

Але Байден і його команда були в люті, коли, на їхню думку, саудівці пізніше порушили неоголошену угоду, досягнуту під час цього візиту, і скоротили видобуток нафти минулої осені, щоб утримати ціни на газ на високому рівні. У цьому випадку, на думку американських чиновників, принц Мухаммед став на бік президента Росії Володимира Путіна, і Байден пригрозив невизначеними “наслідками”, але відступив, так нічого і не зробивши.

Тепер кронпринц звертається до китайців.

– Деякі люди в Перській затоці ясно бачать, що це китайське століття. Саудівці висловили зацікавленість у приєднанні до Шанхайської організації співробітництва, а значна частина їхньої нафти йде до Китаю, – каже Стівен А. Кук, старший науковий співробітник з вивчення Близького Сходу в Раді з міжнародних відносин.

Стівен А. Кук порівняв гамбіт принца Мухаммеда, відомого під ініціалами М. Б. С., з підходом президента Єгипту Гамаля Абдель Насера, який під час холодної війни намагався переграти Сполучені Штати і Радянський Союз один з одним.

– Насправді все вийшло не так добре, як сподівався Насер. Це може обернутися проти М.Б.С., – сказав Кук.

Деніел К. Куртцер, колишній посол в Ізраїлі та Єгипті, який нині працює в Прінстонському університеті, сказав, що зміна динаміки, представлена китайським пактом, все ще є проблемою для адміністрації Байдена, коли вона вважала за краще б зосередитися на іншому.

– Це ознака китайської спритності – скористатися гнівом, спрямованим на Сполучені Штати Саудівською Аравією, і невеликим вакуумом. І це відображення того факту, що саудівці та іранці вже деякий час ведуть переговори. І це сумне звинувачення на адресу політики США, – сказав він.

До чого тут Ізраїль?

NYT пише, що Китай об’єднав Саудівську Аравію з Іраном у той час, коли Ізраїль сподівався, що Сполучені Штати об’єднають його з Саудівською Аравією. Встановивши дипломатичні відносини з іншими країнами Перської затоки, Об’єднаними Арабськими Еміратами та Бахрейном, в останні дні правління 45-го президента США Трампа в рамках так званих Авраамських угод, Ізраїль дуже хоче зробити це і з Саудівською Аравією.

Такий крок ознаменував би фундаментальну зміну статусу Ізраїлю в його ворожому оточенні сусідів, фактично поклавши край поколінням ізоляції з боку арабського світу.

Але саудівці запросили більше, ніж Вашингтон готовий дати. В обмін на відкриття офіційних зв’язків з Ізраїлем саудівці зажадали від США гарантій безпеки, допомоги в розвитку цивільної ядерної програми і зниження обмежень на продаж американської зброї.

Представники адміністрації вважають ці прохання надмірними, але розглядають їх як вступну пропозицію, яка надалі може призвести до нормалізації відносин.

Тим часом, команда Байдена допомогла домогтися прогресу у відносинах між двома країнами, наприклад, відкрити повітряний простір Саудівської Аравії для всіх ізраїльських цивільних літаків.

У той час як його дипломатичні зусилля допомогли заспокоїти військові дії в Ємені, адміністрація Байдена не змогла відновити ядерну угоду з Іраном, укладену в 2015 році президентом Бараком Обамою і згодом скасовану Трампом. Два роки дипломатії зайшли в глухий кут, а наглядова агенція ООН стверджує, що в Ірану зараз достатньо високозбагаченого урану для створення кількох одиниць ядерної зброї, якщо він захоче, хоча він ще не створив боєголовку, зазначає NYT.

Тегеран-Пекін-Москва

Утруднений американськими санкціями, Іран пішов на поглиблення відносин з Росією, а тепер і з Китаєм. Тегеран надав Росії вкрай необхідні безпілотники для використання у війні проти України, що робить його більш важливим партнером для президента Росії Володимира Путіна, ніж будь-коли раніше.

Звертаючись до Пекіна за посередництвом у переговорах із саудівцями, Іран підносить Китай у регіоні та прагне вийти з ізоляції, нав’язаної Вашингтоном. А Ізраїль вважає, що його надії на антиіранську коаліцію з Саудівською Аравією, вочевидь, звалилися.

Представники адміністрації Байдена кажуть, що Іран відчуває реальний тиск і страждає від глибокої економічної кризи через американські санкції. Але це не означає, що Китай, один із підписантів початкової ядерної угоди, також хоче, щоб в Ірану була ядерна зброя. Якщо у Пекіна з’явиться нова влада в Тегерані, американські чиновники сподіваються, що він зможе використовувати її для стримування ядерних амбіцій Ірану.

Проте багатьох американських політиків бентежить той факт, що Китай відіграє таку значну роль у регіоні після довгих років завоювань.

– Це останнє нагадування про те, що конкуренція йде на глобальній арені. Воно в жодному разі не обмежується Індо-Тихоокеанським регіоном, так само як і не обмежується винятково економікою, або безпекою, або дипломатичною взаємодією, – сказала Мара Рудман, виконавча віцепрезидентка з політики Центру американського прогресу та колишня посланниця з питань Близького Сходу при президентові Обамі.

NYT зазначає, що Сполучені Штати, як і раніше, тримають ключові карти на Близькому Сході, маючи великі торговельні, військові та розвідувальні зв’язки з більшістю найважливіших гравців у регіоні.

Після закінчення холодної війни і розпаду Радянського Союзу Америка стала, по суті, єдиним важливим зовнішнім гравцем у цьому регіоні. Але Росія повернулася 2015 року, направивши військові підрозділи на допомогу ослабленому режиму президента Башара Асада в громадянській війні в Сирії.

При цьому Китай прагне до створення власних військових баз у регіоні, оскільки йому потрібні енергетичні ресурси і вплив за межами Азії. Рішення залучитися до саудівсько-іранського розколу ясно показує, що є ще один гравець, на якого треба зважати.

– Я думаю, це відображає те, як партнери США схиляються до зростаючих зв’язків із Китаєм, – сказав Куртцер.

І хоч експерт визнає, що регіональний порядок на Близькому Сході змінюється, він все ж сумнівається, що це є прямою загрозою для Сполучених Штатів.