Не все так погано: чим вигідний для України Оскар "Навальному"

Захід не може ненавидіти 140 мільйонів людей

Парадокс, але сильніше за українців присудження цього Оскара може розізлити тільки людей, що живуть у Кремлі.

В чому тоді проблема?

• Проблема у наших очікуваннях. Багато хто з українців очікує, що люди з Голлівуду раптово почнуть ставитися до Росії, як до проклятого місця, де проблема не у царі, диктаторі, генералісимусі, а в тому, що це просто хвора імперія і всі люди – зомбі.
• Проблема в тому, що ми хочемо від Голлівуду, щоб він ненавидів всіх росіян, як це роблять українці.
• Українці хочуть, щоб Захід безальтернативно вибрав варіант нищення Росії і її розпаду на десятки держав.
• Проблема в тому, що українці хочуть, щоб американці так само ненавиділи росіян, як і ми. Але поки російські бомби не падають на американські міста, це неможливо.
• Ми хочемо, щоб Захід прийняв український світогляд на свій.
• Ми хочемо, щоб вони не шукали світло у темній країні.

Але це неможливо. Ніколи західні інтелектуали не прийняли б цю парадигму. Ніколи. Їхня позиція зрозуміла як з раціональної точки зору, так і з емоційної. Для Заходу набагато кращим варіантом завершення війни був би переворот у Кремлі, в результаті якого до влади прийшов би Алєксєй Навальний. Війна б завершилась. Росія б стала союзником США проти Китаю.

Навальний також це розуміє і тому презентував план завершення війни, де каже про виведення російських військ, зокрема з Криму, і виплату репарацій Україні. Повністю йдучи у фарватері західного мейнстриму.

До речі, з погляду раціоналізму, якщо ми не розглядаємо реальний сценарій розпаду Росії, то і для України це було б найкращим варіантом. Звісно, ймовірність такого варіанту дуже низька. Підтримка Навального в Росії невідома, а вплив зараз близький до нуля. Але ж ми говоримо про кращий варіант, а не найбільш ймовірний.

Навальний не став добрим. Навальний політик. І нам байдуже – добрий він чи поганий. Нам не важливо, що він любить. Нам важливо, що він публічно говорить, яку позицію демонструє і як буде себе поводити.

І так, Захід не хоче і не захоче розпаду Росії. Це треба розуміти. Адже це несе занадто багато ризиків і занадто багато невизначеності.

Якщо ми дивимось на це з погляду Заходу, де і вручають Оскар, то в чому проблема з врученням премії документальному фільму про Навального? Тим більше, що це дуже інерційна історія.

Так, українці страждають набагато більше, ніж російська опозиція. Просто ще ніхто не встиг зняти про це якісне кіно з бюджетом, який можуть собі дозволити "монстри" з Голлівуду. От і все. Ще буде церемонія "Оскар" на якому серед документальних фільмів переможе кіно про Україну. Просто його ще не зняли. Не встигли. Може, він тільки планується. Може, він вже знімається.

Те, що на Оскар не пускають виступ президента Володимира Зеленського, кажучи, що він занадто білий як і всі українці, – так це історія не про Україну, а про протистояння всередині США. Це не наша проблема, а їхня.

Західний інтелектуал ніколи не прийме історію про те, що всі 140 мільйонів мають просто зникнути. Це не гуманно. Західна інтелектуальна тусовка зараз дуже гуманна. І це не про колективну вину, бо росіяни можуть бути з погляду голлівудського інтелектуала і винними, і жертвами. Тут немає парадокса.

Фільм про Навального – удар по російській пропаганді

Вчімося працювати з власними очікуваннями. Зрозуміймо, що світ нам не винен. Не ми, в Україні, є аудиторією цього фільму, яка в результаті отримання Оскара зросте на порядок. Порадіймо тому, як це зараз злить бункерного діда, який боїться Навального і будь-кого, хто може претендувати на його трон і бункер.

Владімір Путін отримав ще один удар. Удар всередині, де завдяки цьому фільму фігура Навального зросте, і Путін почне більше переживати через те, що хтось з його посіпак може поставити на Навального. Удар і по російській пропаганді, яка дуже ефективна в Індії та Латинській Америці. Таке кіно, така Росія і такий Путін є ударом. Путіну болить, а це в наших інтересах.