Росія втрапила у китайські тенета: які насправді відносини між державами

Як Кремль намагався виправдати Китай у часи пандемії

Відчайдушні попередження Тайваню (який сам блискуче впорався з епідемією) Гебреєсус відкидав. Для його класової свідомості Тайвань був бунтівною провінцією Китаю.

Ба більше, досить швидко з'ясувалося, що "мирний вірус" вирвався у 2019 році з лабораторії Уханьського інституту вірусології, яким керувала пані Ши Чженлі. Це було так само як свого часу "мирний атом" вирвався з 4-го реактора Чорнобильської АЕС. Прикра помилка захоплених своїми експериментами вчених.

Smoking gun (димний пістолет) виявився на сторінках престижного наукового журналу Nature Меdicine: стаття Ши Чженлі та її колег, які працювали з нею разом в університеті Північної Кароліни. 1508-1513 (2015).

У ній автори пророче констатували: "We generated chimera virus which may pose future threats".

Створений Ши Чженлі та її колегами гібридний (chimera) вірус успадкував, як вони з гордістю за свій успіх доповіли науковій спільноті, корисні властивості обох своїх "батьків":

• від SARS'а – здатність вражати людей;
• від нешкідливого для людини коронавірусу кажанів – набагато більшу, ніж у SARS'а, швидкість поширення.

У США такі небезпечні дослідження були заборонені. Тому частина наукового колективу перебралася з усіма робочими матеріалами у 2015 році в Ухань, де й продовжила свої дослідження вже в інституті Китайської Академії Наук у лабораторії, яку очолила Ши Чженлі. З цієї лабораторії небезпечній химері і судилося вирватися на волю.

У березні – квітні лідери США та інших західних держав стали більш жорстко порушувати питання відповідальності Китаю за пандемію. Гнівну відповідь наклепникам Китаю у властивій йому яскравій образній манері дав 15 квітня міністр закордонних справ Росії Сєргєй Лавров: "Це абсолютно неприпустимо. Не треба судити всіх по собі. Волосся встає на голові від таких міркувань західних колег, які переходять будь-які межі та пристойності".

Можна тільки здогадуватися, що сталося з волоссям міністра, коли дискурс про відповідальність Китаю несподівано перемістився на кремлівські пропагандистські канали. Пропагандисти протягом кількох днів переходили всі межі пристойності.

Апофеозом стала передача Владіміра Соловйова 20 квітня. По-перше, вперше широкому російському глядачеві була докладно розказана з посиланням на знамениту статтю в Nature історія легендарної Ши Чженлі: створення у 2014 році штучного коронавірусу (potential for human emergence), заборона на ці дослідження в США, переїзд до Ухань, де вона очолила лабораторію.

4 хвилини Маслова

Справжньою сенсацією стали найцінніші для всіх майбутніх міжнародних розслідувань та судових процесів свідчення виконувача обов'язків директора інституту Далекого Сходу РАН Алєксєя Маслова. Маслов – номенклатурний китаїст №1, завжди входить у свиту президента Росії під час відвідин тем Китаю, нерідко миготить у телевізорі, роз'яснюючи і проповідуючи ідею глибокого стратегічного партнерства Росії та Китаю.

Однак ввечері 20 квітня 2020 року ми почули свого роду: "Не можу мовчати!" та потік його звинувачень на адресу Китаю, які були набагато жорсткішими і конкретнішими, ніж будь-які заяви трампів: "Очевидно, що витік стався з Уханьської лабораторії. Китай давно фінансує небезпечні експерименти, що проводяться в ній, зокрема і щеплення вірусу людям. Смертність в лабораторії дуже висока. Карантин в Ухані почався з блокування лабораторії Ши Чженлі, потім всього інституту вірусу".

Що це було?! Чиновник такого рівня (а Маслов насамперед чиновник і лише потім вже китаїст і майстер ушу) не міг вимовити на знаковій передачі "групенфюрера інформаційних військ" такі блюзнірські, в контексті "братських відносин" з Китаєм, речі без санкції і прямої вказівки згори. Інакше вони обоє вже були б розстріляні або навіть гірше – підключені в процесі лікування до китайських апаратів ШВЛ.

Після 20 квітня тема китайської відповідальності ніколи більше не з'являлася у російських офіційних ЗМІ. Маслов регулярно виникає на екрані, але висловлюється, як і раніше, виключно в межах політично-коректної парадигми: "Москва – Пекін, разом йдуть народи, Путін і Сі слухають нас".

Щоб відповісти на запитання, що сталося:

• між 15 та 20 квітня;
• після 20 квітня,

звернемося до загального контексту російсько-китайських відносин.

Як китайці використовують росіян

Влада посткомуністичної Росії останню чверть століття послідовно йде на односторонні стратегічні поступки Китаю, що можна назвати унікальним у світовій історії геопсихологічним феноменом. Китайці чудово використовували у своїх інтересах глибокий комплекс, який відчуває пихата російська політична "еліта" внаслідок поразки в Холодній війні, втрати статусу світової наддержави та розпаду імперії.

Раптом "євразійство", що стало таким модним у владних колах, стало функцією образи на Захід і виконувало для російської "еліти" роль психологічної прокладки в критичні дні її відносин із Заходом. Блоківським скіфам з розкосими й жадібними очима дуже хотілося полякати і пошантажувати вічно привабливий і вічно ненависний ними Захід, повернувшись до нього своєю азійською пикою. Поступово маска (яка не має нічого спільного з сучасною Азією) приросла, і жодної іншої пики у російської "еліти" не залишилося.

Китайці все це чудово розуміли і ставилися до російських загравань скептично і водночас діловито, з неминучою дозою поблажливої та зарозумілої зневаги.

Минали роки. Тяжка душевна хвороба російського пацієнта помітно прогресувала. "Образа на Захід", "конфронтація із Заходом" поступово переросли у повномасштабну гібридну війну православно-злодійської Дзюдохерії з декадентським англосаксонським світом. Відповідно зростала не лише психологічна, а й політична та економічна залежність від КНР арійського племені, що спустилося з Карпатських гір, помахуючи своєю додатковою хромосомою духовності.

24 травня 2014 року заступник голови КНР Лі Юаньчао заявив на Санкт-Петербурзькому економічному форумі, звертаючись безпосередньо до вождя північних варварів: "Вся земля ваша велика і рясна. Порядку тільки на ній немає. Прийдуть працьовиті китайці і встановлять свій Порядок Неба".

Ліквідаційна комісія Росії

Пекін не наполягає поки що на формальній капітуляції Росії перед Новим Порядком, тому що чинна російська адміністрація активно, щиро та плідно співпрацює з державою-переможницею на Далекому Сході та в Сибіру, сприяючи планомірному розширенню "зони життєвих інтересів" Піднебесної. Китай отримав від Москви все, що йому сьогодні необхідно для перетравлення "зон випереджального економічного розвитку".

Процес стає незворотним. В якийсь момент (обраний Пекіном) фактичні параметри братньої співпраці сировинного придатка та метрополії будуть оформлені і юридично. Землі, що належали Серединній Імперії згідно з Нерчинським контрактом 1689 року, у будь-якому випадку повернуться до складу історичної батьківщини. Інші території, що входять до зони життєвих інтересів Китаю, будуть у тій чи іншій формі інституційовані як дружні для нього суб'єкти.

Російська "еліта" з почуттям глибокого задоволення приймає своє історіософічне повернення до рідної гавані імперії Юань, погрожуючи з китайського обозу сухим кулачком гордовитому піндосу: "Нас із великим Китаєм 1,5 мільярда людей".

Чотири хвилини правди апаратника Маслова були не тільки про коронавірус. Це була відчайдушна спроба деяких акторів на вершині російської влади вирватися, можливо, в останній момент з обіймів "великого брата". Маслов – найбільш інформований в Росії про справжню природу російсько-китайських відносин. Він вимовляє доручений йому текст з видимим задоволенням на емоційному підйомі, ніби широко розправивши плечі і скинувши з себе величезний тягар щоденної рутинної брехні. Правду говорити йому було легко та приємно.

Наступного дня зухвала спроба невідомих впливових постатей змінити самогубний зовнішньополітичний курс Росії була рішуче припинена різким окриком із Пекіна на найвищому рівні.

Є тисяча причин, через які антинаціональний, наскрізь корумпований, нікчемний і вульгарний, образливий для гідності Росії путінський режим має піти. Але достатньо лише першої: цей режим – ліквідаційна комісія Росії.