Нескорений Слов'янськ та звільнені Ізюм і Лиман: репортаж зі Сходу України

Для тих, хто далеко від лінії фронту, важко й уявити, що таке взагалі можливо й що люди на таке здатні. 24 Канал пропонує вашій увазі репортаж з незламного Сходу України.

Нескорений Слов'янськ та звільнені Ізюм і Лиман: відеорепортаж зі Сходу України

Ізюм: знищений, але нескорений

Наша поїздка починалась у Львові, тож перші відголоски війни з'явилися вже на Житомирській трасі під Києвом. Російські війська зайшли сюди ще в березні 2022 року, намагаючись оточити українську столицю.

Про важкі бої, які розгорнулися на відтинку траси приблизно в 36 кілометрів між Завалівкою та Стоянкою, й досі нагадують зруйновані будівлі. Та, на щастя, українським військам вдалося відкинути ворога від столиці – Київ уникнув оточення й, ба більше, окупації.

На жаль, цього не можна сказати про Харківщину. Значна частина області навесні 2022 року опинилася під російською окупацією. На нашому шляху це відтинок траси з Харкова до Слов'янська – від Рогані й аж до півночі Донецької області.

Найгірший відбиток Росія тут залишила на Ізюмі. Місто, кількість населення якого в довоєнні часи становила майже 50 тисяч осіб, нині практично стерте з лиця землі.

Намагаючись "звільнити" місто, російська армія постійно бомбила Ізюм за допомогою авіації. За даними місцевої влади, внаслідок дій ворога після 6-місячної окупації в місті залишилося всього близько 10 тисяч жителів.

Знищений окупантами Ізюм / Фото Василя Денисюка, 24 Канал

Після окупації та жорстоких боїв за Ізюм нині в місті знищені обидва мости, що сполучають дві його частини через річку Сіверський Донець.

Знищений міст в Ізюмі / Фото Василя Денисюка, 24 Канал

Неозброєним оком в Ізюмі можна помітити й "подарунки братнього народу" у вигляді руїн на місцях, де колись стояли багатоповерхівки. А ще в місті трапляються будинки, повністю знищені разом з підвалом!

Будинок в Ізюмі, зруйнований аж до підвалу / Фото Василя Денисюка, 24 Канал

Уже в Харківській області ми побачили жахливі речі, скоєні росіянами. Важко й уявити, що чекає нас далі.

Втім, у нас чітка мета поїздки – маємо передати військовим 66 окремої механізованої бригади дрон Matrice 300 RTK. На нього ми зібрали понад 580 тисяч за підтримки читачів і глядачів 24 Каналу, підписників "Першої приватної мемарні" та просто друзів у соцмережах. Дякуємо за те, що підтримуєте наші збори.

Слов'янськ: "тут війни немає"

Справжнім відкриттям для тих, хто вперше з моменту повномасштабного вторгнення приїхав у Донецьку область, може стати Слов'янськ. Разом з районним центром Краматорськом обидва міста стали форпостом життя на українському Донбасі.

Саме тут у 2014 році розпочиналася війна на Донбасі, яку Росія розв'язувала руками проросійських елементів місцевого населення. Ворога вдалося прогнати, а Слов'янськ незламно стоїть і сьогодні.

Зізнаюся чесно: я очікував побачити ледь не місто-привид з суцільними блокпостами, де, мабуть, ми будемо єдиними в місті, одягнені не в піксель. Натомість Слов'янськ дуже приємно здивував.

Це почалося ще зі Львова, коли ми почали шукати житло для ночівлі. Спершу здавалося, що знайти в місті бодай якийсь вцілілий дах над головою – завдання якщо не неможливе, то щонайменше надскладне.

Та з'ясувалося, що все зовсім навпаки. У місті величезний вибір житла, яке можна орендувати на ніч, добу чи й довший період. Щоправда, ціни – приблизно як у Львові. Цей факт знову викликав здивування, та потім усе стало на свої місця.

Як з'ясувалося, знайти вільне житло в Слов'янську – ще те випробування. Звідки такий попит? Сюди часто приїздять відпочити військові, які мають кілька вільних днів. Також Слов'янськ давно облюбували родичі й друзі військових, які приїздять сюди на зустріч.

Незламний Слов'янськ / Фото Василя Денисюка, 24 Канал

Нині Слов'янськ – абсолютно живе місто. Цивільні та військові тут розгулюють вулицями міста, гуляють у парках, відпочивають у кафе чи просто заїздять по продукти з сусідніх населених пунктів.

Одразу важко й сказати, що ще буквально кілька місяців тому російські позиції були за трохи більш як 11 кілометрів від міста. Нині ж ворога відкинула на щонайменше 30 кілометрів від Слов'янська.

Слов'янськ в оточенні окупованих і звільнених територій / Скриншот з DeepStateMAP

На моє щире здивування військові лише посміхаються й кажуть: "Це ж Слов'янськ. Тут війни немає". Для багатьох з них це місто стало єдиною розрадою в жорстоких воєнних буднях. І це без іронії, саме такий вигляд мають усі діалоги:

– Я вражений, що тут такий великий вибір житла для оренди й такий великий попит на нього.

– Так це ж Слов'янськ. Тут війни немає.

* * *

– Тобто? Справді, у Слов'янську можна замовити доставку їжі?

– Та звісно, тут війни ж немає.

* * *

– А часто ви тут буваєте?

– Та ні, ми частіше там – на війні.

* * *

– Я думав, що всю ніч проведу під канонаду вибухів. А виявляється, у Слов'янську на диво спокійно.

– Так це все там, на війні. Тут такого нема.

* * *

Зізнаюсь чесно, перед поїздкою я навіть запитував у військових, чи можна десь знайти вільне місце в підвалі для ночівлі. Натомість у Слов'янську їздять таксі, працює пошта, кафе, доставка суші та піци. А й справді, наче й немає війни.

До слова, місце для ночівлі ми таки знайшли. Дуже цікаво, як заселення відбувається в Слов'янську. Агент просто скидає адресу квартири й підказку, де заховані ключі від неї, а також номер картки, куди скинути гроші за проживання.

Слов'янськ таким нам і запам'ятався – містом, де все побудовано виключно на довірі.

Лиман: ні кроку в бік

У вересні 2022 року, поки тривала блискавична операція з деокупації Харківської області, українські війська "під шумок" відкинули ворога подалі від Слов'янська. Тоді росіяни побігли з Лимана в Кремінну й аж за Макіївку Луганської області.

Нині наші військові незламно тримають цю ділянку фронту, попри мрії ворога повернути під свій контроль Лиман, щоб знову створити загрозу для Слов'янська.

На жаль, нині Лиман справді нагадує місто-привид. Якщо в довоєнні часи тут жили понад 20 тисяч жителів, то нині їх від сили залишилося декілька сотень. Про те, що в місті ти побачиш жахливі звірства російської орди, стає зрозуміло ще на під'їзді до нього.

Тут просто на дорозі, яка сполучає Лиман з Райгородком і Слов'янськом, росіяни розстріляли цілу колону цивільних авто. Військові кажуть, що стріляли, імовірно, з озброєння БТР.

На всіх спалених авто характерні сліди, які вказують, що прилетіло просто в зад автівки. У такий спосіб окупанти цинічно вбили десятки цивільних, які намагалися втекти від окупації.

Знищена колона авто під Лиманом / Фото Василя Денисюка, 24 Канал

Росіяни вирішили не щадити цивільних і коли втікали з міста. Майже всі поля довкола Лимана та місця поряд з дорогою в самому місті заміновані. На таких "сюрпризах" ворога тут підірвалися вже десятки цивільних і військових.

Тож військові чітко заборонили сходити з основних доріг бодай на метр. "Якщо бажаєте якісь трофеї, усе, що знайдете – ваше. Тільки перед цим попередьте, щоб ми встигли відбігти подалі", – сказали нам.

Заміновані поля – не єдине, що можна зустріти на околицях Лиману та сусідніх сіл. Після окупації цих територій у "спадок" тут залишилося багато позицій, звідки наші військові прогнали росіян.

Тут вони залишили своє сміття, окопи та бліндажі. А як приємний бонус – багато знищеної техніки ворога.

Покинуті позиції та техніка росіян під Лиманом / Фото Василя Денисюка, 24 Канал

Військові, до яких ми приїздили, розповідали, що найбільше їм шкода роботи місцевих людей. Вони значну частину життя витратили на те, щоб збудувати тут своє життя, а тоді криваві росіяни прийшли їх "рятувати".

Багато намарно витраченої праці видно за межами міста. Тут широчезні степи, засіяні пшеницею, соняшниками чи іншими культурами. Засіяні ще до того, як сюди прийшов "братній народ".

Урожай вже давно зійшов, та збирати його більше нікому. Та й небезпечно зараз ходити чи їздити полями звільнених частин Донбасу – чи не найбільш забрудненої мінами території у світі.

Зів'ялі соняшники в степах Донбасу / Фото Василя Денисюка, 24 Канал

Так само росіяни залишили після себе руїну як у самому Лимані, так і в довколишніх селах. Уцілілих будинків тут знайти, мабуть, неможливо.

Відносно вцілілими вважаються ті будівлі, в яких "лише" вибиті вікна й не сильно пошкоджені дахи. Щоправда, таких не надто багато. Значно частіше будинки залишилися зовсім без даху й зі зруйнованими стінами.

Зруйноване село Шандриголове поблизу Лимана / Фото Василя Денисюка, 24 Канал

Випадковість чи ні, але чи не єдине, що тут вціліло – пам'ятки радянської епохи. "Ти будеш їх фотографувати? Тоді напишеш, що саме з цими символами росіяни йшли сюди "визволяти" людей", – змусили мене пообіцяти військові.

Радянські символи в Шандриголовому / Фото Василя Денисюка, 24 Канал

З подальшою деокупацією наших міст ми бачитимемо все більше й більше жахливих злочинів, скоєних росіянами. Та іншого вибору в нас немає – лише перемога та повне звільнення наших земель.

В іншому разі вся наша країна стане суцільним Ізюмом чи Лиманом – знищеною, замінованою, зплюндрованою та розстріляною. Ми ж хочемо залишатися Слов'янськом – таким привітним і спокійним, тихим куточком спокою в неспокійному світі.

Тож підтримуймо наші Збройні Сили України до самої перемоги, поки нога останнього російського солдата залишається на території нашої держави. Хіба що це буде лише одна нога.