Ордер для Путіна: всі нюанси щодо затримання й покарання агресора

Найближчим часом Путіна не затримають

Політично крок дуже потужний з боку Міжнародного кримінального суду, бо особисто глава Росії стає більш токсичним в момент історії, коли поточний стан справ стає нормою. Коаліції будуються не лише навколо України.

Деякі гравці хочуть займати позицію між двома таборами. В Нью-Йорку, наприклад, з вуст представників більш лояльних до збройного конфлікту держав було чутно ноти: "Ну досить вже, треба зупинятись, починати говорити. Досить уже стільки про Україну (4 резолюції за рік, спецзасідання Генасамблеї тощо)". В такий момент і має прилетіти таке рішення.

Владіміра Путіна ані затримають найближчим часом, бо прецеденти з ордерами вже були, ані засудять. Питання не лише в юрисдикції МКС, яку не визнає Росія, а і в неможливості проведення слухань без екстрадиції, фізичної присутності підозрюваного. Втім, самі епізоди можуть і повинні розслідуватись. Ймовірно, що воєнний злочин щодо депортації дітей буде перекваліфікованим у геноцид.

Покарання повинні нести як особи, які вчиняли геноцид (виконавці), так і особи, які його планували (особи з формальними, чи неформальними владними повноваженнями), закликали до його вчинення (медіа).

Конвенція зобов'язує держави-учасниці забезпечувати якісну законодавчу базу в межах місцевої юрисдикції. А от засудження за вчинення цього злочину повинно відбуватись або судом держави, на території якої вчинено геноцидний злочин, або МКС. Видача обвинувачених осіб не є політичним переслідуванням, регулюється місцевим законодавством та міжнародними договорами.

У якому випадку держави можуть не передати Путіна суду

Ордер на затримання оголошено напередодні зустріч російського та китайського лідерів. У цьому могли б бути зацікавлені не лише ми в цілому, а й наші західні партнери. Зверніть увагу, що в цьому ж місяці в американських медіа опубліковані інсайти щодо блокування Пентагоном передачі доказів по воєнних злочинах в МКС (бо США теж не визнає його юрисдикції).

Звісно, правдивість інформації можна ставити під сумнів, але є одне "але". МКС точно працює над збільшенням свого впливу та ваги в системі міжнародного права і судочинства. Ставки з усіх боків підвищено по максимуму.

Активність МКС жодним чином не ставить під сумнів потребу заснування спеціального трибуналу щодо злочину агресії, бо злочин проти миру хоча і хоче, але не може розслідуватись у МКС. А ad hoc трибунал допоможе обійти позицію щодо неможливості засудження особи без її присутності в суді. Тому буде лише win – win, якщо замість конкуренції ідей, всі бачитимуть потенційну синергію.

За частиною 1 стаття 59 Римського статуту, держава-учасниця, яка одержала прохання про попередній арешт або арешт та передачу будь-якої особи до Суду, невідкладно вживає заходів для арешту такої особи відповідно до свого законодавства. Нині учасницями Римського статуту є 123 країни, і кожна з них зобов'язана вжити відповідних невідкладних заходів. Водночас передача заарештованої людини складається з низки процедур та може зайняти чимало часу.

Якщо МКС матиме інформацію про перебування Путіна в країні-учасниці Римського статуту, Суд скерує до цієї держави прохання про арешт і передачу його у своє розпорядження.

У випадку проблем, які можуть перешкоджати виконанню або виключати можливість виконання такого прохання, держава невідкладно проведе консультації з Судом. До таких проблем належать обставини, за яких арешт і передача людини вимагатиме від держави порушення наявних раніше договірних зобов'язань стосовно іншої держави.

Предмет для дискусій

Крім того, Римський статут передбачає, що Суд не може відразу звертатися до держав із проханнями про допомогу або передачу людини у своє розпорядження, коли це потребує від держави дій, що суперечать її міжнародно-правовим зобов'язанням стосовно державного або дипломатичного імунітету особи або майна третьої держави. Спершу Суд повинен заручитися співробітництвом такої третьої держави щодо відмови від імунітету.

Втім, зміст цієї статті Статуту досі є предметом дискусій серед експертів із міжнародного кримінального права. Наприклад, автори коментаря "Commentary on the Law of the International Criminal Court" звернули увагу, що під час розробки проєкту Римського статуту цим положенням не приділяли найбільше уваги. Однак вони виявилися одними з найсуперечливіших.

Зокрема, неоднозначними є поняття "третя держава" і "зобов'язання за міжнародним правом", питання щодо поширення цієї статті на різні види імунітету, а також конфлікт юрисдикцій – міжнародної та національної. Відповідь на ці спірні питання може дати лише Суд.

У контексті притягнення до відповідальності вищих посадових осіб, які мають державний або дипломатичний імунітет, варто згадати справу проти президента Судану Омара аль-Башира. Тоді низка країн-учасниць Римського статуту відмовилися арештовувати та передавати його попри вимогу Суду. Подібні труднощі можуть виникнути і з арештом Путіна.

Після передачі людини до Суду або її добровільної явки Палата досудового провадження проводить слухання, аби затвердити обвинувачення. На їх підставі прокурор має намір вимагати проведення судового розгляду. Слухання проводять у присутності прокурора та, як правило, обвинуваченого, а також його захисника.

Якщо обвинувачений переховується або його місце перебування встановити неможливо, Суд вживає обґрунтованих заходів, аби забезпечити його явку. Це потрібно, щоб поінформувати цю людину про висунуті проти неї обвинувачення, а також про намір провести слухання з метою затвердження цих обвинувачень.

Коли ж усі заходи не дали результату, Палата досудового провадження може на прохання прокурора або з власної ініціативи провести слухання за відсутності обвинуваченого і затвердити обвинувачення. На їх підставі прокурор має намір вимагати судового розгляду. Тоді обвинуваченого може представляти захисник. Однак у тому разі, якщо Палата досудового провадження встановить, що це відповідає інтересам правосуддя.

Водночас Римський статут передбачає, що під час судового розгляду присутність обвинуваченого обов'язкова. Іншими словами, за відсутності обвинуваченого (in absentia) МКС справи не розглядає.