Від Криму до мирних перемовин: 7 міфів, які стоять на шляху до перемоги України

Втім, досі є ті, хто розмахують "мирними планами", підштовхуючи Україну піти на поступки щодо свого суверенітету та територіальної цілісності в обмін на згоду Росії припинити війну. Такі дії базуються на упередженнях, яким, як пише Politico, ми повинні протистояти.

Перший міф – Україна не зможе повернути свої території

Україна вже спростувала цей міф, повернувши свої територію з-під контролю Росії – від околиць Києва до Харкова та Херсона.

Українці мають волю до боротьби та ефективну стратегію, щоб повернути собі все, що їм належить. Натомість наші темпи підтримки перешкоджають їхній здатності діяти швидше та, зрештою, це збільшує кількість втрат,
– йдеться у статті.

Наголошують, що вихід є, потрібно надавати більше зброї, боєприпасів, більше навчання. Для повного відновлення території України також потрібна довгострокова стратегія, яка дозволить Україні повністю витіснити Росію за її міжнародно визнані кордони.

Другий міф – Росія непереможна

Попри те, що Росія нехтує людським життям і продовжує кидати своїх солдат як гарматне м'ясо, їм все ще недостатньо сили. Оскільки українські війська мають високий моральний дух, компетентних командирів і доступ до значно кращих технологій.

Нам також потрібно визнати реальність того, що Захід – з обсягами виробництва оборонної промисловості, які все ще знаходяться на рівні мирного часу – навіть не почав демонструвати повну військову силу,
– йдеться у статті.

Третій міф – Росія виснажиться

Путін не готовий погодитися на чесний і міцний мир. Видання зазначає, що як і в 2008 (йдеться про Грузію) і 2014 роках, війна підживлює російський реваншизм, і "коли західні партнери говорять про можливе врегулювання чи заморожування конфлікту, Москва сприймає це не як збій, а як ознаку втоми Заходу".

Цю війну доведеться "вирішувати" на полі бою, оскільки будь-яка угода, яка забезпечить реальні чи уявні вигоди для Росії, буде лише перепочинком перед наступним етапом цієї війни,
– вважають аналітики.

Міф четвертий — Крим для Путіна – червона лінія

Путін любить позначати лінії на піску. Зазначають, що під час війни в Україні Путін постійно проводив нові червоні лінії і сподівався, що Захід сприйме їх серйозно.

Ці лінії насправді обмежують швидкість прийняття рішень.

Міжнародно погоджені кордони можуть бути єдиною червоною лінією, а Крим – це Україна. Перешкода Україні повернути Крим ніколи не зупинить Путіна жадати більшого.

П'ятий міф – життя з путінською Росією після війни є

Ідея, що "Росія все ще буде там" після війни і плани повернутися до звичайного бізнесу – хибні. Сюди ж відносять побоювання, що наступник Путіна буде ще більш жорстоким і мстивим.

Наголошують, що світова спільнота має сприймати поразку Росії не як загрозу, а як можливість побудувати іншу, трансформовану країну, яка більше не загрожуватиме сусідам.

Ми повинні визнати, що, хоча минуло 30 років, розпад Радянського Союзу ще не завершився – і ніколи не завершиться, доки не зміниться мислення в Москві,
– йдеться у статті.

Шостий міф — усі війни закінчуються переговорами

Цей міф розбивається об історичні факти. Після Другої світової війни європейські країни не повернули свої території після дипломатичних контактів з нацистським режимом.

"Тільки уявіть собі, як ви сидите за столом переговорів з Адольфом Гітлером наприкінці 1942 року, коли він застряг у Сталінграді, але половина Європи все ще була окупована", – додали аналітики.

Ба більше, видання риторично запитує: чи була досі хоч якась угода про припинення вогню з Росією, яка принесла справді стійкий мир? Ні мінські домовленості, ні Бухарестський меморандум 1994 року – не дали Україні виявилися порожніми обіцянками.

Росія повинна зазнати військової поразки, перш ніж отримувати будь-які запрошення на мирну конференцію. І Україну потрібно запросити до НАТО, як тільки це дозволять умови, тому що тільки НАТО може дати реальні гарантії безпеки.

Сьомий міф – країни Балтії та Польща хочуть реваншу Росії

Мстивий імперіалістичний план Росії є викликом не лише для України, але й для всіх прикордонних держав.

Коли світ попереджали про небезпеку Росії, це не сприймалось як реальна загроза, але це війна виявилась реальністю. Наразі нічого не змінилось – з режимом Путіна ще не покінчено, і світ не буде в безпеці, поки це не станеться.