25 березня - довгоочікуване повернення «Ярослава Мудрого» на сцену Національної опери України

25 березня 2023 року, до ювілею видатного диригента, народного артиста України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Стефана Турчака (1938 – 1988), на сцені Національної опери України відбудеться перший показ поновленої у репертуарі театру опери Георгія Майбороди «Ярослав Мудрий». Лібрето створене за однойменною драматичною поемою Івана Кочерги. Після багаторічної перерви оновлений «Ярослав Мудрий» повертається на сцену Національної опери України.Вперше ця опера була поставлена в 1975 році Юрієм Смоличем, диригентом Стефаном Турчаком, сценографом Федором Ніродом. Упродовж десяти сезонів шедевр Майбороди був єдиним оперним твором на стародавній історичний сюжет. У 1990-х опера зникла з репертуару театру.У 2007 році опера «Ярослав Мудрий» повернулась на сцену Національної опери України завдяки творчій групі в складі: режисер-постановник Анатолій Солов'яненко, диригент-постановник Микола Дядюра, сценографи Тадей та Михайло Риндзаки, художник костюмів Наталія Кучеря, балетмейстер-постановник Аніко Рехвіашвілі.«Вирішив звернутись до постановки цього монументального, орієнтованого на ідею національної єдності твору, оскільки він оспівує наше героїчне минуле, а його проблематика дуже актуальна і сьогодні. Це одна з найскладніших та наймасштабніших опер в українському репертуарі. Її можна порівняти, хіба що з «Тарасом Бульбою». Задіяно майже всю трупу театру» – розповідає Солов'яненко.Після багаторічної перерви, 25 березня 2023 року, оновлений «Ярослав Мудрий» повертається на сцену Національної опери України.Головні партії виконають найяскравіші солісти Національної опери України: Сергій Магера (Ярослав Мудрий, великий князь Київський), Вікторія Ченська (Інгігерда, його дружина), Лілія Гревцова (Єлизавета, їхня дочка), Наталя Кисла (Анна, їхня дочка), Петро Приймак (Гаральд, витязь Норвезький), Дмитро Кузьмін (Журейко, муляр), Сергій Ковнір (Сильвестр, вчений чернець, Богдан Тарас (Людомир, старий селянин та Стемир), Наталія Николаїшин (Милуша, дочка Людомира), Сергій Пащук (Микита, чернець-художник), Анжеліна Швачка (Джемма, дівчина із Сицилії), Андрій Маслаков (Свічкогас, чернець-переписувач), Олександр Мельничук (Турвальд, варяг), Олександр Бойко (Мирослав, київський боярин) та ін.На глядачів чекає видовищне дійство, яке ще сильніше пробуджує інтерес до нашої багатої історії, дає можливість відчути силу свого коріння та необхідність єднання.Він був сином Великого князя Київського, християнського святителя Русі Володимира та полоцької княжни Рогнєди, відігравав помітну роль в історії не тільки своєї держави, але й усієї середньовічної Європи. Він впливав на політику Польщі і Угорщини, Норвегії і Франції, з ним рахувалися і у найпотужнішій тогочасній країні, якою була Візантія, його прихильності добивалися і у папському Римі, де йшло до швидкого розколу християнської церкви. Він був у шлюбі з донькою короля Швеції Олафа – Інгігердою, його сестра носила королівську корону Польщі, доньки були королевами найбільших тогочасних держав: Анна – Франції, Єлизавета – Норвегії, Анастасія – Угорщини, дружиною сина стала сестра короля Польщі, поріднитися з ним вважали за честь найвпливовіші королівські та імператорські родини. Виважений і мудрий державний політичний діяч, людина багатого внутрішнього світу, стратег і дипломат, він продовжив справу свого батька в об’єднанні і зміцненні Київської Русі.Це все - про Ярослава Мудрого, чия постать навіки викарбована в історичному літописі Європи. Про нього - опера Георгія Майбороди, створена за однойменною драматичною поемою Івана Кочерги. У передмові до неї письменник зазначив: «В цілому ж ідею поеми можна визначити як нелегке і часом болісне шукання правди і мудрості життя разом з народом на користь Вітчизни, шукання, в якому Ярославу допомагають не тільки друзі, але й ті, хто, як Микита, повставали проти нього зі своєю особистою правдою, або ті, хто, як Журейко, були скривджені князем, але врятували його в біді, бо всіх їх єднала і примиряла любов до Вітчизни, до Києва, причаровувала приваблива особистість Ярослава».Ярослав Мудрий постає в опері Георгія Майбороди в різні моменти свого бурхливого і наповненого подіями життя: у колі сім`ї – з доньками, які невдовзі виїдуть до інших країн і він уже ніколи їх не побачить, з будівничим Софійського собору Журейком, в роздумах із ченцем Сильвестром, образ якого співвідносний з історичною постаттю митрополита Іларіона, першого русича, поставленого Ярославом на кафедру всупереч волі константинопольського патріарха, який міцно тримав під своєю опікою духовне життя Русі-України. Державницьке кредо князя – «раніш закон, а потім благодать».Сюжетно-драматургічна канва опери розвивається за принципом історичної драми. На фоні виразних історичних подій розкривається внутрішній світ князя-мислителя, будівничого і воїна, який крок за кроком переборює підступні інтриги своїх ворогів і недругів. Ярослав Мудрий – могутня, монументальна постать державного діяча, людина багатого внутрішнього світу, сповнений великих поривань у творенні могутньої східнослов’янської держави.Характерною рисою музичної драматургії опери «Ярослав Мудрий» є її лірико-епічна стилістика: укрупненість характерів головних героїв поєднується із характерною письму композитора мелодійністю, елегійністю, кантиленністю, можна сказати, навіть романсовістю, що суттєво збагачує характери героїв виразним психологічним наповненням, особливо жіночі партії – Анни, Єлизавети, Милуші, Джемми, Інгігерди. Композитор використовує найширшу палітру музичних прийомів у розкритті подій і образів – від виразних вокальних декламацій і палітри звучання симфонічного оркестру до урочисто-величальних та ліричних епізодів для жіночих та чоловічих хорів, масових сцен, які органічно розкривають історичне тло подій далекого, вже легендарного XI ст. Музична мова опери Георгія Майбороди позначена виразною мелодикою і лейттемами, емоційна, близька до національних традицій класичної музичної культури.«Ярослав Мудрий» – класична за формою опера. Арії, аріозо, речитативи, розгорнуті хори спираються на сюжетну і музичну драматургію, мають визначене художньо-ідейне спрямування. Провідні ідейні смислові моменти передаються через внутрішньо наповнені монологи головного героя.