Паралізували ворога зухвалістю: вертолітники і розвідка розсекретили деталі польотів на оточену "Азовсталь"

Із 16 гвинтокрилів, яким вдалось неможливе – долетіти до "Азовсталі", два назавжди лишились у небі.

Рівно рік тому у цей день відбувся перший політ рятувальної спецоперації до оточеної "Азовсталі". Повна секретність, наднизький політ під прицілом ворожих ППО. І все заради порятунку наших сталевих воїнів, що тримали тоді останній форпост Маріуполя – "Азовсталь". Фактично без медикаментів, без їжі, і без озброєння.  

Як відбувалась ця секретна місія, що врятувала сотні життів, досі було відомо вкрай мало подробиць. Але нині маємо можливість почути їх з вуст тих, хто творив цю історію, йдеться в сюжеті ТСН.

Про цю місію казали "нездійсненна", але всі шикувались у чергу, аби її виконати. Ризикуючи власним життями, щоб урятуючи інших. Це одна велика історія, але в цій історії є безліч маленьких історій. Історії тих, хто прилетіли з неба, – в оточену "Азовсталь".  

Ця безпрецедентна рятувальна операція почалась, коли до маріупольського гарнізону не лишалось шляхів ані сушею, ані морем. Коли в підземеллі "Азовсталі" закінчувались боєприпаси, їжа, а десятки поранених воїнів без медикаментів та евакуації були приреченими. І вся надія була на небо.  

19 березня 2022 року.

"Загальний задум був під керівництвом Головного управління розвідки Міноборони – генералом Будановим. Після чого ми отримали завдання, приступили до більш детального планування, взаємодії, побудови маршрутів", – розповів спецпризначенець ГУР.

Цей спецпризначенець відповідав за планування місії. Із кожною групою, до складу якої входили розвідники і льотчики, розробляв унікальний маршрут. 

"Треба було так прорахувати все, щоб до хвилини. І кожен мав усвідомлювати чітко, чим він мав займатися", – розповів розвідник.

Перший політ мав відбутися 20 березня, але його довелось відкласти. 

"Відбувся злив інформації і на точці, де ми повинні були сідати, зайшли штурмовики і почали обстрілювати місце посадки. Нас старший групи зібрав у цій кімнаті і поставив завдання: ми зараз всі розходимося в курилку, частину – в їдальню, і маємо зробити імітації дзвінків нібито додому своїм дружинам. "Ало, Маша, завдання скасовується. Вилітаємо до Києва, завтра будемо вдома". Опісл виїхали на конспіративні квартири у Дніпрі. Переночували там та о 4 ранку повантажилися несподівано для всіх та полетіли", – розповів спецпризначенець ГУР Міноборони "Флінт".

21 березня 2022 року. 

На світанку перші два гвинтокрили здійнялись у небо. На одному з них був "Флінт". Згадує, як паралізували росіян своєю зухвалістю: тільки-но уявіть, над ворожими позиціями мчить авіація з українськими прапорами.

"Тут зіграла зокрема частина пропаганди, яку РФ проводила серед своїх військовослужбовців. Вони запевняли, що в Україні вже не існує ні авіації, ні… Все вражено у перші дні. Я розумію стан тих людей, яких ми бачили, пролітаючи над їхніми окопами (сміється – ред.)", – розповів "Флінт".

Перший політ вдався, успішно доправивши вантаж до Маріуполя. Але головним було навіть не це. Хлопці виконали ключове завдання – довели, що це взагалі можливо. 

"Один із бійців сказав: "Я не знаю, звідки ви прилетіли, але ви до нас прилетіли з небес!" – пригадав спецпризначенець.

Хлопці, які були напередодні там, показали все. Навіть показали відео, як вони там сідали. 

Ці льотчики мали виконати наступні польоти – 28 і 31 березня.  51-річний Віталій – один з асів армійської авіації – має 5000 годин нальоту. Але ту годину і 17 хвилин – саме стільки займала дорога в один бік з Дніпра до Маріуполя – запам’ятав на все життя. 

"Все було вперше. Таких емоцій я не отримував ніколи в житті. Я постійно, коли ми летіли, я Діму – свого другого пілота – взагалі-то залізні люди – Влад, Діма… Всі. Я постійно питав у нього: "Діма, скільки до моря? Стільки то. Скільки до моря? Стільки то", – розповів пілот 16-ї окремої бригади армійської авіації "Броди" Віталій Пляка.

Його колега 23-річний Влад на той момент – випускник льотного університету – з мінімальним досвідом. Льотчик-штурман відповідав за маршрут екіпажу. 

"Складність у цьому польоті була така, що не сильно була хороша погода. Темна ніч була. В окулярах нічного бачення. Було дуже погано видно. Моментами моросив сніг з дощем. Я як льотчик-штурман маю підказувати йому, що поперду є ЛЕП, сухостої, дерева. Маю йому наперед оповістити, щоб він виконав цей маневр. Летів він на висоті мінімальній. Висота в нас була 5 метрів. Максимально – коли ми перепригували високі ЛЕПи – це 17 метрів було", – розповів льотчик-штурман Влад.

Політ на критично малій висоті у кілька метрів допомагав сховатися від ворожих ППО. 

"Зокрема, це були такі небезпечні засоби як "Панцир", "Тор" і "Оса". Вони будували маршрут таким чином, щоб не заходити в зону ураження цих ППО", – розповів пілот.

Офіцери ГУР вигадали план, як приховати ревіння двигуна, аби борт став невидимкою. 

"На момент перетину лінії бойового зіткнення, оскільки всі польоти майже здійснювались у вечірній час, в нічний час або ранковий час, треба було на лінії бойового зіткнення створити відволікаючий маневр, а також шум, щоб прикрити перехід наших гвинтокрилів", – розповів представник розвідки.

"В той час, коли ми перетинали лінію фронту, все так було розраховано – за хвилину до нашого перетину працювала наша артилерія. Ка*апів відволікали", – розповів пілот Віталій.

Перед польотом з усіх гвинтокрилів знімали зайве залізяччя, аби більше умістилось вантажу для воїнів Маріуполя. 

"Всередині був повністю вертоліт – відсутнє все зайве. Плюс до того зовнішні підвіски на пілонах – ми їх також знімали, коли туди летіли", – пригадав пілот Віталій.

"Ми знали чітко, що колись цей коридор можливостей буде зачинений. Ми мали якомога більше передати озброєння, матеріальних засобів хлопцям", – зауважив представник розвідки.

За безпеку екіпажу протягом всього шляху відповідали спецпризначенці ГУР. Вони мали відстрілювати всі атаки ворога з кулеметів. Спецпризначенець на позивний "Нітро" був одним з них. 

"Це як жарт, але її ніби увімкнули і більше не вимикали. Музика. Саме ця мелодія чомусь звучала в моїй голові і супроводжувала під час польоту", – пригадав спецпризначенець. 

"Нітро" летів в одній колоні з Владом. 

"Ми познайомились на передпольотному інструктажі. 31 березня до "Азовсталі" прилетіла найбільша кількість гелікоптерів – аж п’ять. Із п’ятьма тоннами вантажу, боєприпасами, "Старлінками" та ліками", – розповів "Нітро".

"Багато військовослужбовців виїхали на автобусах, машинах, на чому могли. Один навіть був такий військовослужбовець – ось так вибіг до нас і просто ліг так перед вертольотом і розкрився. Це були вражаючі такі емоції, моменти. Це просто капець", – розповів штурман Влад.

Вдячні обличчя воїнів не забуде і льотчик Віталій. 

"Коли ми були на "Азовсталі", жодного приреченого обличчя я там не бачив. Хлопці в пеклі, а в них в очах надія. Вони бачать, що їх не забули. Був старший на майданчику і він якось старався, щоб хлопці поспішали. І я отак руками, кажу: "Не поспішайте. Схаменіться. Не спішіть, ми тут будемо стояти стільки, скільки треба, і заберемо всіх. Це зайняло сім хвилин", – розповів льотчик.

Дорога назад була складнішою для всіх. На борту – тяжкопоранені військовослужбовці. 

"Мій борт перевозив 16 поранених, з яких п’ять були на ношах. Ті, які були на ношах, були в тяжкому стані. Заповнили повністю весь простір, навіть хвостову частину", – розповів "Нітро".

Ці кадри штурман Влад відзняв дорогою з "Азовсталі" за мить до того, як їхні гелікоптери почали обстрілювати росіяни. 

"В один момент просто розвертаю голову вправо, а там берег йшов і такий нахил, і з того берега побачив жовту пляму, яка летить на нас. Зразу командир відповів. Кажу: "Командир, ракета летить ззаду". Швидко натиснув на кнопку "кув", щоб – відстріли теплових пасток. Маневрували, як могли тільки. Різні крени варіації – вліво, вправо, аби ухилитися від ракет. Удар сам прозвучав ззаду хвоста. Нас сильно похитнуло. Трішки знизились. Командир одразу до бортового техніка каже: "Параметри, параметри, параметри", – розповів штурман Влад.

"Противник застосував зенітну установку. Почав обстрілювати гелікоптери, які йшли на зліт. Тобто він знаходився на висоті і почав обстрілювати борти, які почали злітати. Я чітко визначив місце розташування, точку, з якої відбувається оце вогневе ураження, і застосував вогневий засіб. Орієнтовно – від 600 до 700 метрів", – описав події "Нітро".

"У нас на кожному борту був ще ГУРівець-стрілець. І я побачив саме цей момент, коли з ведучого борту почав стріляти ГУРівець-бортстрілець. І в той момент він чи погасив того стрільця, який там сидів, і після того закінчились постріли. Коли вже довертали на сам берег, коли виплигували з моря на берег, ведущий борт побачив, що справа горить полум’я. Це був збитий борт. Наш", – розповів штурман Влад.

Із 16 гвинтокрилів, яким вдалось неможливе – долетіти до "Азовсталі", два назавжди лишились у небі. 

"Ми всіх цих хлопців пам'ятаємо і пілотів, і наших пілотів. І вони – в нашому серці назавжди", – зазначив "Флінт".

"Вони будуть у нас тут і тут (показує на серце – ред.). Їхня пам’ять буде жити вічно, бо ми її будемо передавати", – розповів льотчик Віталій.

"Коли ворог переглядатиме це інтерв’ю, мені хочеться, щоб він звернув увагу на оцей стяг. Кожен українець готовий віддати своє життя за цей стяг", – наголосив "Нітро".

Авіапрорив до Маріуполя – це шість успішних польотів. Останній відбувся 5 квітня. Але спроби прорватись знову і знову не припинялись аж до середини травня.  

"Перед польом гладимо "ластівку" і ось так цілуємо. Після польоту кожен з екіпажу зробив це – просто погладив і подякував машині", – пригадав штурман Влад.

Той подвиг у небі азавжди змінив уявлення всіх про "неможливе". 

Нагадаємо, на початку березня видання CNN описало, як невелика група з представників України та РФ розпочала таємні переговори про припинення облоги "Азовсталі". Зокрема, серед українських переговірників був нардеп Олександр Ковальов та представник ГУР.  

Читайте також:

• Новини України
• Війна в Україні
• Новини України: відео