Прийнятий радіосигнал розкриває заплутане ядро ​​далекого скупчення галактик

Дивовижне радіовипромінювання від галактичного скупчення, розташованого в сузір’ї, може походити від радіохвоста його головної центральної галактики довжиною 1,66 мільйона світлових років.  Команда, яка зробила це відкриття, також знайшла докази злиття галактик у скупченні Abell 1213, яке знаходиться в сузір’ї Великої Ведмедиці та розташоване на відстані приблизно 647 мільйонів світлових років від Землі. Ці знахідки є результатом дослідження астрономами аномального радіовипромінювання від Abell 1213. У 2009 році спостереження за допомогою дуже великої решітки (VLA), що складається з 28 радіоантен, розташованих на рівнинах Нью-Мексико, виявили наявність дифузного розширеного випромінювання. з кластера.

Спочатку вважалося, що це радіогало, великомасштабне джерело дифузного (розподіленого) радіовипромінювання, яке знаходиться в центрі кількох вибраних галактичних скупчень, які утворюються, коли електрони, що рухаються по колу, прискорюються до близько світлових швидкостей. і починає випромінювати тип випромінювання, який називається «синхротронним випромінюванням». Проте це радіовипромінювання має деякі якості, які відрізняють його від інших радіоореолів, як-от той факт, що воно знаходиться поза центром відносно газу та пилу між галактиками в скупченні, що називається «внутрішньокластерним середовищем», що робить його чимось на зразок загадки. до астрономів.

Команда астрономів на чолі з Вальтером Бошіном з Університету Ла-Лагуна, Іспанія, використала величезний набір даних як космічних, так і наземних телескопів для вивчення динаміки Abell 1213. Це включало оптичні дані з цифрового огляду неба Слоуна (SDSS). ) та рентгенівські дані космічного телескопа XMM-Newton, які виявили структуру та динаміку внутрішньокластерного середовища скупчення. 

Порівнюючи це з даними, нещодавно зібраними Low-Frequency Array (LOFAR), наразі найбільшим у світі радіотелескопом, вчені побачили, що радіовипромінювання має розмір приблизно 1,66 мільйона світлових років і не відповідає рентгенівському. викиди з цього регіону. 

Це вказує на те, що замість радіогало джерелом цього випромінювання насправді є хвіст 4C29.41, радіогалактики в центрі скупчення, яка домінує над скупченням разом із двома іншими радіогалактиками. Команда припускає, що цей хвіст був вигнутий через взаємодію з внутрішньокластерним середовищем Abell 1213, перегріта плазма поширювалася по всьому скупченню між галактиками. 

Команда також виявила сліди фрагментів дифузного радіовипромінювання в серці Abell 1213. Астрономи припускають, що це радіовипромінювання в цьому галактичному скупченні може бути радіореліктом, результатом минулого галактичного злиття, яке спричинило ударну хвилю, яка прискорює утворення електронів. це майже «радіокоп’янина» історії краю. 

«Карта спектрального індексу радіоджерела сумісна з реліктовою інтерпретацією, можливо, через злиття в північно-східному або північно-західному напрямку, що відповідає субструктурам, виявленим за допомогою оптичного аналізу», — пишуть астрономи. «Фрагментовані дифузні радіовипромінювання в центрі кластера можуть бути поверхневими піками яскравості слабкого центрального радіоореолу». 

Окрім цих радіовідкриттів, астрономи виявили іншу захоплюючу інформацію про Abell 1213. Той факт, що найяскравіша галактика скупчення поблизу його центру, його так звана найяскравіша галактика (BCG), має велику швидкість, вказує на те, що Abell 1213 насправді складається з кількох груп галактик і що її ядро ​​має складну підструктуру.

Команда також виявила, що зореутворювальні галактики, які відрізняються яскраво-блакитним кольором, який походить від гарячих молодих зірок, не обмежуються краями Abell 1213. Це може означати, що скупчення утворилося, коли кілька окремих груп галактик злилися разом.