Секретна операція під прицілом ворожої ППО: стали відомі деталі польотів на оточену Азовсталь

Рівно рік тому, 21 березня 2022 року, відбувся перший політ рятувальної спецоперації до оточеної Азовсталі.

Про деталі секретної місії, що врятувала сотні життів – розповіли спецпризначенці Головного управління розвідки Міноборони України.

Безпрецедентна рятувальна операція почалася, коли до маріупольського гарнізону не залишалося шляхів. У підземеллі Азовсталі закінчувалися боєприпаси, їжа, а десятки поранених воїнів без медикаментів та евакуації були приреченими.

Перший політ мав відбутися 20 березня, але його довелося відкласти через злив інформації. Тоді на точку, де повинні були сідати українські льотчики, зайшли штурмовики і почали обстрілювати місце посадки.

21 березня 2022 року на світанку перші два гвинтокрили здійнялися у небо. Політ вдався, льотчики успішно доправили вантаж до Маріуполя і виконали ключове завдання – довели, що це взагалі можливо.

– Один із бійців сказав: Я не знаю, звідки ви прилетіли, але ви до нас прилетіли з небес! – пригадав спецпризначенець ГУР Флінт.

Дорога в один бік із Дніпра до Маріуполя зайняла годину і 17 хвилин. Льотчики мали виконати наступні польоти – 28 і 31 березня.

– Складність польоту була в тому, що була не сильно хороша погода. Темна ніч. В окулярах нічного бачення. Було дуже погано видно. Моментами моросив сніг із дощем. Я, як льотчик-штурман, маю підказувати, що попереду є ЛЕП, сухостої, дерева. Летіли ми на мінімальній висоті – 5 метрів. Максимально, коли ми перестрибували високі ЛЕПи, це 17 метрів було, – розповів льотчик-штурман Влад.

Політ на критично малій висоті в кілька метрів допомагав сховатися від ворожої ППО.

Офіцери ГУР вигадали план, як приховати ревіння двигуна, аби борт став невидимкою.

– В той час, коли ми перетинали лінію фронту – за хвилину до перетину працювала наша артилерія. Окупантів відволікали, – розповів 51-річний пілот Віталій.

Перед польотом з усіх гвинтокрилів знімали зайве залізяччя, аби більше умістилося вантажу для воїнів Маріуполя.

– Ми знали чітко, що колись цей коридор можливостей буде зачинений. Ми мали якомога більше передати озброєння, матеріальних засобів хлопцям, – зауважив представник розвідки.

За безпеку екіпажу протягом всього шляху відповідали спецпризначенці ГУР. Вони мали відстрілювати всі атаки ворога з кулеметів.

31 березня до Азовсталі прилетіла найбільша кількість гелікоптерів – аж п’ять. Із п’ятьма тоннами вантажу, боєприпасами, Starlink та ліками.

– Коли ми були на Азовсталі, я не бачив там жодного приреченого обличчя. Хлопці в пеклі, а у них в очах надія. Вони бачать, що їх не забули. Був старший на майданчику і він якось старався, щоб хлопці поспішали. І кажу: Не поспішайте. Ми тут будемо стояти стільки, скільки треба, і заберемо всіх. Це зайняло сім хвилин, – розповів льотчик Віталій.

Дорога назад була складнішою для всіх. На борту – тяжкопоранені військовослужбовці.

– Мій борт перевозив 16 поранених, з яких п’ять були на ношах. Ті, які були на ношах, були в тяжкому стані. Заповнили повністю весь простір, навіть хвостову частину, – розповів спецпризначенець ГУР Нітро.

Дорогою назад росіяни почали обстрілювати гелікоптери.

– Противник застосував зенітну установку. Почав обстрілювати гелікоптери, які йшли на зліт. Я чітко визначив місце розташування, точку, з якої відбувається оце вогневе ураження, і застосував вогневий засіб. Орієнтовно – від 600 до 700 метрів, – описав події Нітро.

Із 16-ти гвинтокрилів, яким вдалося неможливе – долетіти до Азовсталі, два назавжди залишилися в небі.

– Ми всіх цих хлопців пам’ятаємо, і пілотів, і наших товаришів. І вони – в нашому серці назавжди, – зазначив Флінт.

Авіапрорив до Маріуполя – це шість успішних польотів. Останній відбувся 5 квітня. Але спроби прорватися знову і знову не припинялися аж до середини травня.