Загрожує катастрофою: чому необхідно піднімати тарифи на воду

В Асоціації водоканалів України розповіли, якими можуть бути нові ціни на водопостачання та пояснили, з чого вони складаються.

Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення в Україні можуть здорожчати вже найближчим часом. Це станеться після того як відповідне рішення буде ухвалене НКРЕКП. Чому потрібне підвищення тарифів на воду, наскільки вони зміняться та як вплинула війна на роботу водоканалів сайту ТСН.ua розповів в інтерв’ю Дмитро Новицький, президент Асоціації "Укрводоканалекологія".

Наскільки можуть зрости тарифи на воду та водовідведення в Україні?

Стан водоканалів України на сьогодні критичний: мережі зношені, обладнання застаріле, бракує кваліфікованих працівників. Все це відбувається внаслідок хронічного недофінансування важливої для життєзабезпечення міст галузі. Щоб вода дійшла від річки до крана споживача, потрібні не лише зусилля працівників водоканалу, а й відповідне фінансування витрат на весь цикл технологічних процесів. Саме ці витрати закладаються в тариф, який в результаті впливає на суму рахунку за надану послугу.

Зрозуміло, що структура тарифу у кожного водоканалу різна, але є базові складники - спільні для всіх підприємств. Основні статті витрат це оплата рахунків за електроенергію, закупівля пально-мастильних матеріалів, реагентів, обладнання, реалізація інвестиційної програми та, звичайно, виплата заробітної плати.

В основі визначення розміру тарифу та його використання є відповідний процес.

По-перше, треба чітко розуміти, що розрахунки тарифу, які робить кожен водоканал самостійно відповідно до вимог законодавства, ретельно перевіряються НКРЕКП. Як правило, такі розрахунки зазнають суттєвих змін в бік зменшення окремих складових, і лише тоді питання виноситься на затвердження (встановлення).

По-друге, вже після встановлення тарифу, порядок його використання також ретельно перевіряється національним регулятором.

По-третє, окрема перевірка здійснюється для контролю реалізації інвестиційної програми, мета виконання якої полягає в оновлені основних фондів: заміна мереж та обладнання, модернізація технологічних потужностей. 

Цей, начебто складний процес, як раз й забезпечує прозорість та об’єктивність встановлених тарифів. За результатами зазначених перевірок у разі виявлених відхилень від встановленої структури тарифу до підприємств засовуються санкції, аж до зняття (з тарифу наступного року) коштів. Тому всі маніпулювання окремих політиків - або нерозуміння процедур, або банальний політичний популізм та спекуляція на чутливій темі.

Але підсумовуючи, в середньому тариф має зрости на 6 грн за м³ води та 6 грн за м³ водовідведення. Наприклад, на родину, яка споживає 6 м³ на місяць, платіж зросте на 72 грн на місяць за дві послуги: холодне водопостачання та відведення холодної і гарячої води. Отже, повний платіж родини,  яка використовує 6 м³ на місяць з урахуванням коригування тарифів, становитиме лише 210 грн. Це за 6000 літрів води та 6000 літрів відведеної каналізації.

Якщо порівняти з продуктами харчування, це невелика вартість за ці послуги. Тим паче, на послугу з водопостачання та водовідведення можлива державна допомога у вигляді субсидій та пільг пенсіонерам, багатодітним родинам, людям з інвалідністю та всім іншим, хто цього дійсно потребує, оскільки від цих послуг залежить життєдіяльність людини.

Як давно не змінювалися тарифи на водопостачання та водовідведення у столиці?

Тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення діють з 01.01.2022, відповідно постанови НКРЕКП від 22.12.2021 № 2842.

При цьому, треба зазначити, відповідно до публікації, оприлюдненої на сайті регулятора 10.03.2023 - НКРЕКП планує у березні 2023 року включити до порядку денного свого засідання у формі відкритого слухання питання про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення.

Скільки за воду платять в Європі

Чому ж в Україні структура тарифу відображає лише основні статті поточних витрат, та й ті не відповідають принципам сталого розвитку підприємств?

Треба нагадати, на що і в якому розмірі йдуть кошти українських водоканалів. Левова частка (приблизно 30%) – це затрати на закупівлю електроенергії, вартість якої на сьогодні наблизилась до європейської. Ціни на обладнання, матеріали, реагенти також близькі до європейських, тому що більшість зазначених позицій не виробляються в Україні та закуповуються за кордоном. Податки пропорційні та не впливають на картину затрат. Лише заробітна плата співробітників наших водоканалів відповідає українським реаліям.

При цьому наш середній тариф у перерахунку на євро – €0,6 за 1 м³, а мінімальний тариф європейського водоканалу становить близько €3 за 1 м³.

Отже: різниця €2,4 за кубометр води – це і є сума недофінансування українських водоканалів саме за напрямком розвитку й оновлення основних фондів, а також для гідної оплати праці. Якщо помножити на кількість поданої води за рік, легко вирахувати суму недоотриманих коштів на розвиток підприємств.

Залишилося екстраполювати зазначене недофінансування на десятки років нехтування суспільство проблем водоканалів.  Сухі цифри, зазначені у Національній доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні, лише підтверджують жахливий стан галузі.

Наприклад, кількість встановленого водопровідного насосного обладнання складає 10 593 одиниць, з яких 2 224 потребували заміни та було замінено протягом 2021 року – 1 093 одиниць насосів або 49,1 % від потреби. Загальна протяжність водопровідних мереж становить 82,9 тис. км, зокрема старих та аварійних – 27,3 тис. км або 33 %, а протягом року було замінено 0,679 тис. км або 2,5 % від потреби.

Як війна позначилася на роботі водоканалів по країні?

З початком війни ситуація почала стрімко погіршуватися. У зонах активних бойових дій, де водоканали зіткнулися з руйнуваннями виробничих об’єктів та мереж, вона стала катастрофічною. Оперативне реагування гуманітарних організацій дозволяло водоканалам так чи інакше продовжувати роботу.

Проте є проблеми, які торкнулися водоканалів на всій території країни, навіть там, де відносно спокійно. Через безпрецедентний від’їзд споживачів обсяги реалізації води знизилися, падіння сягали до 50%. Зрозуміло, що через це доходи водоканалів зменшилися, а збитки стрімко зросли. Невпинно дорожчає електроенергія, витрати на яку в структурі тарифу перевищують 25-30%. Через порушення логістичних ланцюжків у 4 рази подорожчали реагенти, які доводиться закуповувати переважно за кордоном.

Страждають водоканали і через обстріли об’єктів енергопостачання, адже процеси очистки стоків, підготовки і транспортування води неможливі без електрики. Кошти потрібні на забезпечення додаткових джерел живлення та ремонти обладнання, що потерпає від перепадів напруги та понаднормових навантажень.

Звичайно, потужну підтримку підприємства галузі отримують від міжнародних організацій. Асоціація "Укрводоканалекологія" тісно співпрацює з ЮНІСЕФ, Міжнародним комітетом червоного хреста, Міжнародною організацією з міграції. Міжнародні донори не тільки надають реагенти, обладнання та матеріали, а й фінансують проекти з відновлення водопостачання в містах.

Чи триватиме надання цієї допомоги?

У відновленні постраждалих об’єктів – так, але не в утриманні підприємств по всій країні. Водоканали мусять покривати свої базові потреби, а це можливо лише за умови або встановлення економічно обґрунтованого тарифу, або компенсації різниці між незміненим тарифом та витратами. Вирішити питання покриття поточних витрат може лише держава.

Чим загрожує ситуація, коли тариф не покриває реальних витрат?

Відповідь одна: неминучою катастрофою, і війна тільки пришвидшує цей процес. Пересічні споживачі можуть не здогадуватися про те, яких зусиль потребують підготовка води та водовідведення за умов відсутності ресурсів і застарілого обладнання. Усі резерви водоканалу рано чи пізно вичерпаються і тоді підприємство перестане функціонувати. Врятувати країну від такого песимістичного сценарію здатна лише держава. Штучне стримування тарифів не може тривати вічно і не вирішує проблему. Може здатися, що зростання вартості послуг стане критичним для населення, особливо в ці тяжкі часи. Однак усе можна вирішити, якщо підійти до проблеми розважливо.

Зростання тарифів не стане обтяжливим для більшості споживачів, у тому числі й бізнесу. Потрібно лише подбати про незахищені верстви населення. Для цього необхідно передбачити компенсаторні механізми: субсидії та пільги пенсіонерам, багатодітним родинам, людям з інвалідністю та всім іншим, хто цього дійсно потребує.

Якщо підвищення тарифів "залишиться під забороною", то треба хоча б спрямувати кошти на покриття базових витрат водоканалів з держбюджету. Це потребуватиме додаткової роботи, зокрема внесення змін до кошторису на 2023 рік.

Треба змінювати саму систему формування тарифу

Від чого саме залежить вартість тарифу на воду?

Вартість тарифів залежать від рівня цін та тарифів на складові витрат на виробництво послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, основними з яких є:

Електроенергія, яка живить все обладнання та технологічні процеси.

Витрати на матеріали для очистки води та знезараження стоків. При відсутності необхідних реагентів водоканал не зможе гарантувати очистку води для забезпечення належної її якості відповідно до вимог Державних санітарних норм та правил та буде вимушений припинити водопостачання для запобігання виникнення техногенної катастрофи та для уникнення масових інфекційних захворювань населення, що матиме значний негативний вплив на життя та здоров’я людини, захист навколишнього середовища та безпеки держави.

Природний газ. Основне використання природного газу це забезпечення технологічного процесу знезараження стічних вод.

Паливо-мастильні матеріали. Ще одна важлива стаття витрат необхідна для своєчасного забезпечення безаварійної роботи виробничої техніки та механіко-енергетичного обладнання при усуненні аварійних ситуацій.

Матеріали та обладнання для виконання ремонтних робіт.

Податки, що є обов’язковим платежем і які значно зросли за останні декілька років.

Інвестиційна програма, яка спрямована на виконання проектів реконструкції, модернізації існуючих та будівництва нових потужностей підприємств.

Але чинним принципом тарифоутворення не передбачена необхідність виділення достатніх коштів на модернізацію водоканалів. У розрахунках тарифу на кожний наступний рік беруться базові затрати поточного року, до яких додаються лише розрахункові суми можливої ціни окремих складових: вартість електроенергії, реагентів, індексація заробітної плати тощо. Цей підхід називається "Затрати+". Через це й немає у водоканалів можливостей для реалізації великих проектів модернізації морально й технічно застарілого обладнання; заміни мереж, що вже відпрацювали свій ресурс і вторинно забруднюють воду у разі її постачання до споживача; а також для впровадження нових технологій підготовки води та очищення стоків.

Що таке "стимуляційне тарифоутворення"

У країнах Європи діє інший принцип, навіть назва якого свідчить про його направленість: "Стимуляційне тарифоутворення". Тобто тариф стимулює постійний процес модернізації виробництва, оновлення мереж, перехід до сучасніших технологічних рішень завдяки сформованим довготривалим інвестиційним програмам, їхнім фінансуванню та контролю за досягненням результатів. Відповідно, сама структура зовсім інакша – інвестиційна складова значно більша і становить від 30 до 60%, залежно від стану основних фондів та рівня уваги суспільства до проблем водопостачання.

Що змінилося в галузі від 2014 року

Експерти зазначають, що від+ 2014 тарифи на воду вже піднімали, чому не вистачило цих коштів на проведення модернізації обладнання на водоканалах?

Підняття тарифів на водопостачання та водовідведення –  це завжди болюче питання для населення, тому тариф завжди підвищувався мінімально. Всі зростання відбувались на покриття фактичної собівартості, майже не враховуючи необхідність відновлення, розвитку і модернізації водопровідно-каналізаційної інфраструктури.

При піднятті тарифів зазвичай виключно коригувалися такі складові, як підвищення вартості електроенергії, газу, реагентів або мінімальної зарплати. До фінансування модернізації обладнання питання зазвичай не доходило. При цьому мережі зношуються щороку, і якщо не замінювати до 10% мереж на рік  в плановому порядку, то далі необхідне аварійне відновлення.

Наприклад, від 2014 року у 5.2 раза зросла вартість електроенергії у Хмельницькій області - з 1,25 до 6,48 грн за кВт. А розмір мінімальної зарплати зріс у 5.5 раза – з 1218 до 6700 гривен. Рідкий хлор подорожчав за цей час у 8.3 рази – з 4800 до 40000 за тону. При цьому тариф на водопостачання та водовідведення в МКП "Хмельницькводоканал" з 2014 по 2022 рік зріс в 3.5 разів – з 7,93 до 27,39 грн.

Чому зараз підвищення планується у два етапи?

Розуміючи економічну ситуацію та введення воєнного стану в Україні, падіння платоспроможності споживачів послуг, з метою уникнення соціальної напруги в суспільстві планується поступове зростання тарифів в два етапи.

В яких містах більше платять за воду

Чому тарифи на воду в різних містах України абсолютно різні? 

Тарифи різних водоканалів не повинні і не можуть бути однакові через різні технологічні процеси, тобто різне джерело водопостачання: підземне, поверхневе або покупна вода. Різна кількість насосних станцій, станцій підкачки води і відповідно різна кількість і потужність обладнання. У воєнний час також додаються нові потреби: необхідні матеріали на екстрені ремонти, закупку генераторів та палива до них, автівок для підвозу води тощо. Руйнуються інфраструктура водоканалів, а це потребує великих коштів на відновлення. 

Де зараз найдешевші тарифи на воду, якщо розглядати такі міста України як: Київ, Львів, Одеса, Житомир, Чернігів та Дніпро?

Львів (21,57 або 25,88 з ПДВ)

на централізоване водопостачання – 14,41 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість)

на централізоване водовідведення – 7,16 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість)

Одеса (29,3 або 35,16 з ПДВ)

на централізоване водопостачання – 14,93 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість)

на централізоване водовідведення – 14,37 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість)

Київ (25,32 або 30,38 з ПДВ)

на централізоване водопостачання – 13,47 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість)

на централізоване  водовідведення – 11,85 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість)

Житомир (31,28 або 37,53 з ПДВ)

на централізоване водопостачання – 15,22 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість)

на централізоване водовідведення – 16,06 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість)

Чернігів (25,76 або 30,91 з ПДВ)

на централізоване водопостачання – 12,97 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість)

на централізоване водовідведення – 12,79 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість)

Дніпро (26,13 або 31,35 з ПДВ)

на централізоване водопостачання – 15,13 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість)

на централізоване водовідведення – 11,00 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).

Кого не торкнеться здорожчення

В яких містах може подорожчати послуга водопостачання та водовідведення?

Через військову агресію російської федерації, склалась дуже важка ситуація для водопровідно-каналізаційної галузі. Однією з головних проблем є те, що через війну реагенти для знезараження води доводиться закуповувати за кордоном. Таким чином реагенти здорожчали майже в 4 рази. Другий фактор – руйнування водопровідної інфраструктури під час обстрілів і технічні проблеми, які виникають внаслідок відключення електропостачання. Також майже в 4 рази подорожчало паливо, зросла вартість майже всіх матеріалів і комплектуючих, які потрібні для забезпечення якісного та безперебійного водопостачання та водовідведення. Тому збільшення фактичної собівартості відбулось у всіх водоканалів України. Відповідно, підвищення вартості послуг треба очікувати в усіх містах України.

У деокупованих містах або в тих, що перебувають під окупацією, або зазнали суттєвих пошкоджень водопровідно-каналізаційної інфраструктури, через неможливість здійснити розрахунки тарифу, або відсутності можливості надавати послугу в повному обсязі або відповідної якості, змін на сьогодні не очікуються. Треба окреме рішення уряду.

Справа на 12 мільярдів гривень

Експерти вважають, що варто ввести мораторій на підвищення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, як це було зроблено у сфері теплопостачання, а витрати має гарантовано покривати державний та місцеві бюджети. Наскільки реально це зробити?

В умовах військового стану ретельно аналізувалась ситуація по всім підприємствам водопровідно каналізаційної галузі і шляхи вирішення браку оборотних коштів.

Щоб послуги водопостачання безперебійно надавались в усіх містах України, є два шляхи. Перший – це підвищення тарифів. Другий – мораторій на підвищення тарифів, але за умови, що держава повинна покрити всім водоканалам недостатність оборотних коштів. У цифрах це виглядатиме так: якщо держава буде повністю покривати недостатність обігових коштів, на це треба витратити 12 мільярдів гривень. Якщо підняти тарифи, але водночас допомогти тільки соціально незахищеним верствам населення, витрати складуть лише 600 мільйонів гривень.

В цьому випадку державі непотрібно покривати витрати платоспроможних споживачів, зокрема підприємств та бюджетних організацій, які мають можливість сплачувати за себе. Нагадую, що державні кошти – це податки споживачів, які не повинні витрачатися на оплату за платоспроможних фізичних та особливо юридичних осіб. В часи війни ці кошти мають витрачатися на оборонні потреби країни і допомогу переселенцям. Отже, щоб сплачувати менше, споживачам необхідно встановлювати лічильники і контролювати свої витрати води. А незахищеним верствам населення, яким важко сплачувати за послуги в повному обсязі, необхідно звертатися за субсидіями та пільгами.

Читайте також:

В Україні можуть зрости тарифи на воду: що відомо

Нові тарифи на світло для населення 2023: скільки може коштувати кіловат-година

Як Київ рятують генераторами та чи зростуть тарифи на комуналку: інтерв'ю із застголови КМДА Петром Пантелєєвим