Старші завжди праві? Як навчити дитину поважати власні кордони

Поведінка дівчинки – приклад хорошого виховання

Аргумент жінки: "Я старша, тож я права. Я не хочу, щоб ти стрибала тут". Водночас дівчинка спокійно пояснює, що жодних правил не порушує та нікому не заважає. Ця ситуація викликала досить неоднозначну реакцію.

Хтось каже, що варто завжди слухатися дорослих, а хтось підтримав школярку. Спробуємо розібратися, хто ж правий у цій ситуації.

Одразу скажу, що поведінка дівчини абсолютно адекватна та відповідає ситуації. Вона користувалася своїм правом проводити власний час так, як вважає за потрібне, при цьому вона не порушувала закон та правила поведінки. Тобто дівчинка повністю відповідає уявленню про порядного громадянина. На зауваження вона відповідала ввічливо, не переходила на особистості, не перебивала та не ображала.

Власне поведінку дівчини можна назвати прикладом асертивності та гарного виховання, бо дитина відстоювала свої межі в активній формі. Не агресивно, не порушуючи закон та права іншої людини. На відміну від жінки, яка ставилася агресивно та зневажливо, виправдовуючи свою поведінку тим, що вона старша за віком.

Радянська стратегія, яка не працює

Одразу зазначу, що наратив "дорослі завжди праві" – це зовсім не здорове виховання. Це радянська стратегія, яка давно втратила свою актуальність. Система, за якої людина має право бути "правою" та мати привілеї лише за наявністю якогось параметра, наприклад, через вік чи посаду – хибна та шкідлива. Всі люди рівні, у всіх однакові права незалежно від їхнього статусу.

Коли ми вчимо дітей поважати свої кордони, почуття, бажання та з повагою ставитися до кордонів інших – ми виховуємо здорову особистість. І допоможуть вам в цьому кілька простих порад:

• розповідайте дитині про її особисті кордони. Про це важливо говорити приблизно з 6 років, коли у неї починає з'являтися самосвідомість і вона починає розуміти, що є частиною соціуму. Поясніть, до яких частин тіла її можуть торкатися, а до яких – ні. Що вона має право відмовитись від обіймів, не брати за руку тощо;
• так само і з психологічними кордонами. Проговоріть, що вона має право на повагу незалежно від віку, разом з тим поважати й особистий простір інших. Тож ми тут говоримо не про вседозволеність, а саме взаємоповагу;
• поясніть дитині, що вона має повне право на свою думку, знову ж таки, якщо це в межах правил та нікого не кривдить;
• розкажіть про допустимі правила та норми поведінки. Звичайно, якщо дитина бешкетує, поводиться агресивно й провокує – зауваження в її бік можуть бути доречними. Та навіть у цьому випадку ніхто не має права принижувати її гідність;
• проговоріть з дитиною, що у випадку, коли її права порушують, не варто сваритися та переходити на особистості. Свою позицію ефективніше пояснювати спокійно.

Правила здорової суперечки

Також, як дітям, так і дорослим варто пам'ятати про важливість асертивної поведінки, про яку я вже згадував. Асертивність проявляється, коли ми:

• даємо іншим можливість закінчити свою думку, перш ніж почнемо самі говорити;
• відстоюємо позицію, що виражає наші почуття чи очевидні нам факти;
• намагаємося зрозуміти почуття інших перед тим, як висловлювати свої власні;
• намагаємося уникнути неприємностей та незручностей, висловлюючи та обговорюючи проблеми до того, як вони виникають;
• несемо відповідальність за свої вчинки та рішення.

Повертаючись до теми "завжди слухай старших" хочу нагадати, що вік далеко не завжди говорить про досвід і тим паче не робить людину автоматично авторитетом. Тож набагато ефективнішим буде не вчити "слухати старших", а загалом поважати себе та інших.

Такий підхід у вихованні формує здорову особистість. У майбутньому така людина буде з повагою ставитися до інших, буде вільною від застарілих стереотипів та формуватиме навколо себе здорове оточення.