Москва і Пекін розійшлися не полюбовно: дайджест пропаганди за 22 березня

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 22 березня.

1. Чому Путін не домігся від Сі головного
2. За самогубство «Газпрому» заплатять холопи
3. Коли чекати в Україні «зброю перемоги» 1945-го?
4. Трагедія в Запоріжжі не має стати «просто звичайним днем»

Чому Путін не домігся від Сі головного

Три останні дні Росія була «зроблена в Китаї». 22 березня Сі Цзіньпін нарешті полетів додому, а Москва так і залишилася наодинці зі своїми проблемами, які неможливо сховати за кількістю документів, що були підписані з Пекіном.

«Російсько-китайські відносини вийшли на найвищий за всю їхню історію рівень і продовжують міцніти, за своєю якістю перевершують військово-політичні союзи часів холодної війни», — запевняє Путін.

НАСПРАВДІ, серед 14-ти офіційно оприлюднених документів, що були підписані між КНР та РФ: по дві спільні заяви та угоди (останні – про співробітництво у телевиробництві та між ТАСС і «Сіньхуа»); два протоколи; сім меморандумів та комплексна програма зі співробітництва в атомній енергетиці. Фактично, це все – виключно заяви про наміри. 

Головного Путін від Сі не домігся. Він запропонував Китаю 98 млрд кубометрів газу щорічно (у 6 разів більше, ніж «Газпром» качає зараз). До того ж Путін заявив, що «проєкт нового газопроводу «Сила Сибіру-2», потужністю 50 млрд кубів на рік, практично узгоджений».

Китай відмовився підписувати й новий газовий контракт і погоджувати будівництво газогону, який мав би стати для РФ заміною європейському Nord Stream. Тобто Росія може скільки завгодно будувати новий газогін і погоджувати його з Монголією, але чи потрібен він буде Китаю – відповіді у Москві так і не дочекалися. А саме це й було головним.

КНР цього року купить у РФ лише 22 млрд кубометрів газу – це у 7 разів менше, ніж до війни в Україні споживав ЄС. При цьому вартість «китайського газу» йде зі знижкою до 70%.

Пекін на прикладі Європи побачив, що означає російський «газовий шантаж» і не хоче у майбутньому повторювати її помилок. До того ж на світовому ринку газу зараз багато продавців, вибір є. А нічого іншого, крім газу, Росія запропонувати не може. І таких його обсягів Китаю не потрібно. 

«Великий геополік Путін, який знову всіх надурив», так хотів «втюхати» китайцям свій газ, що навіть запропонував «використовувати не рублі, а юані у розрахунках між РФ та країнами Азії, Африки, Латинської Америки» (і це при тому, що він видав указ про розрахунки з іншими країнами виключно в рублях). 

І все одно Сі не погодився. Отже, головний висновок з візиту Сі: він розглядає Путіна не як рівноправного партнера, а лише як попутний інструмент у своїх намірах. Саме тому окремі переговори Сі (крім Путіна) провів лише з однією людиною – головою Уряду РФ Мішустіним. Мабуть, придивлявся (в разі дострокового припинення президентства, Мішустін заміняє Путіна, за конституцією). 

Тому дійсно цілком ймовірно, що в той час, коли прем’єр-міністр Японії Кішіда знайомився з президентом України Зеленським, Сі Цзіньпін прощався з Путіним. 

Нехай і черговими історично-ритуальними словами про «русский с китайцем – дружба навек». Але не про любов, якої Москва усі ці три дні так принижено чекала від Пекіна.

За самогубство «Газпрому» заплатять холопи

Москва так відчайдушно бажає прихильності не тільки китайців, а й африканців, що у рамках створення антизахідної коаліції пробачила останнім борги (цілком в радянських традиціях) у розмірі 20 млрд доларів. 

Звичайно, ці гроші нізвідкіля не візьмуться. Тому Кремль вдався до вже звичного кроку – крім власних мільярдерів нагнути ще й холопів. Вже офіційно запропоновано підняти тарифи на газ для населення. При цьому у Держдумі навіть не приховують, що робиться це виключно для порятунку «Газпрому».

НАСПРАВДІ, за захопливим процесом того, як одну з головних світових компаній «Газпром» Путін доводив до самогубства, усі спостерігали ще з лютого минулого року.  

Коли не вдалося «продати» його «силу сибірську» хитрим китайцям, залишився лише один покупець – безвідмовний російський народ. 

Вже дійшло й до відповідних обрахунків. 22 тисячі рублів на рік з людини – це 80 тисяч із сім’ї або додатково по 6,7 тисячі «зверху» тих витрат, які й так сьогодні мають домогосподарства з комунальних платежів. 

Але проблема в тому, що рятувати потрібно не тільки «Газпром», а все і скрізь. Адже Путін за 2 місяці з’їв річну норму дефіциту бюджету. До кінця року він остаточно розтринькає свою «кубушку». Що робити далі – ніхто не знає. Тим паче рік передвиборчий (щоб це не означало в Росії), коли Путін по-барськи любить роздавати «плюшки». Саме тому відмова Китаю від «газового контракту» створює дійсно великі проблеми для «великої Росії».

Коли чекати в Україні «зброю перемоги» 1945-го?

Найяскравішою демонстрацією цієї «величі» стали слова міністра оборони РФ Шойгу. Він ще 21 березня коментував заяви Лондона про постачання Україні снарядів зі збідненим ураном: «сходинок дедалі менше до ядерного зіткнення».

А наступного дня весь світ побачив ці «російські сходинки». Група розслідувачів Conflict Intelligence Team (CIT) опублікувала фотографії танків Т-54, що рухаються з Далекого Сходу на захід Росії.

НАСПРАВДІ, їх було створено на базі Т-44 та прийнято на озброєння у 1946 році. Розроблені вони були Харківським конструкторським бюро машинобудування. Разом із Т-55 їх випустили понад 40 тисяч штук. Одним із перших випадків застосування цих танків стало придушення Угорського повстання у 1956 році. Зняті з озброєння у 1994 році.

Ключовими недоліками даних моделей в сучасних бойових умовах є відсутність далекомірів та балістичних обчислювачів, примітивні приціли та неповноцінна стабілізація зброї.

«Зняття зі зберігання БТР-50 та встановлення на БТР МТ-ЛБ корабельних зеніток однозначно свідчить про серйозні проблеми із забезпеченням ЗС РФ бронетехнікою», — вважають аналітики.

До цього найстарішими з танків, які армія РФ використовує в Україні, нагадаємо, були Т-62, які виготовлялися з 1961 року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Реальні бойові танки vs парадні «Армати»

Отже, незабаром можна очікувати, як Шойгу спуститься ще на одну сходинку і пустить у бій легендарну «зброю перемоги» 1945-го – у вигляді танків Т-34 (їх, до речі, незадовго до повномасштабного вторгнення привезли з Лаосу) та РСЗВ БМ-8 (більш відомі як «Катюші»).

Це цілком вкладається в «можемо повторити» та решту «діду-воювальних» наративів російської пропаганди про «визволення України від неонацизму».

Трагедія в Запоріжжі не має стати «просто звичайним днем»

І наостанок про найголовніше відео 23 березня – відео, на якому російська ракета влучила в багатоквартирний будинок у Запоріжжі. Його фото – зруйнованого, але не скореного, з синьо-жовтим прапором на балконі – стане черговим візуальним символом української незламності та увійде в історію цієї війни.

Так званий член головної ради адміністрації Запорізької області колаборант Володимир Рогов заявив, що у руйнуванні будинку винна українська ППО, а «всі її оператори, причетні до руйнування будинків мирних громадян, підуть під суд».

НАСПРАВДІ, те, що Рогов – знаний фахівець зі всього, що літає, відомо з його фрази про «винищення російських снігурів українськими синицями». Тепер до своєї орнітологічної «експертизи» цей колишній власник магазину комп’ютерних запчастин під назвою «КПСС», додав й «ППОшну».

Але Рогов – це просто голова, що базікає. Іноді навіть не те, що їй наказують. Проте, російські пропагандисти, що видають себе за «військових експертів», теж намагалися довести, що це була українська С-300.

А за даними Повітряних сил ЗСУ, окупанти завдали удару по запорізькій багатоповерхівці, ймовірно, з РСЗВ «Торнадо С».

Координатор Ради національної безпеки зі стратегічних комунікацій Джон Кірбі (США) також заявив що це «безумовно» узгоджується з попередніми подібними атаками».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вбиті у власних домівках. Війна Путіна зі спальними районами

«Очевидно, що росіяни не звертають уваги на те, щоб уникнути націлювання на цивільних осіб. Тому це цілком можливо», – пояснив Кірбі.

У Запоріжжі понад три десятки постраждалих, одна людина померла від поранень. Серед постраждалих – діти. Всього, за даними Єдиного реєстру досудових розслідувань та інших джерел (які потребують підтвердження), станом на 22 березня загинуло 117 та постраждало 155 дітей.

Фактичну їх кількість встановити неможливо через те, що в українських містах окупаційні війська ведуть активні бойові дії.

Тож не можна допустити, щоб запорізька та інші трагедії й надалі перетворювалися на суху статистику. Адже за ними – життя та смерть мирних українців, у тому числі й маленьких.

Президент України Володимир Зеленський щодо трагедії в Запоріжжі дуже слушно зауважив: «Це не повинно стати «просто звичайним днем» в Україні, будь-де ще в Європі чи світі. Треба більше єдності та рішучості світу, щоб швидше перемогти російський терор і захистити життя».