Африка кличе: вагнерівців можуть вивести з Донбасу

Наймерзенніші завдання – привілеї Пригожина

Як відомо, вагнерівці стали впливовою силою у російських силових структурах завдяки своїм діям на Африканському континенті. Це лише тому, що легальні силові структури Росії – ФСБ чи розвідка – не хотіли діяти під власним іменем у країнах, які мали стати ареною боротьби між Росією та Заходом.

Кремль хотів ще раз спробувати відновити радянський вплив, однак вже не коштом дотацій з державного бюджету, а завдяки участі російських найманців у підтримці місцевих авторитарних режимів. Таким чином з першого дня свого існування ПВК "Вагнера" існувала як передовий загін російських спецслужб, а Євгєній Пригожин виконував наймерзенніші завдання свого начальника Владіміра Путіна. Ці завдання були пов'язані не лише зі збільшенням впливу Росії в Африці, але й з отриманням реальних фінансових дивідендів від цього впливу.

Дивно було б вважати, що єдиним бажанням Путіна було полоскотати нерви президента Франції Еммануеля Макрона та спробувати обміняти Центральноафриканську республіку на Донбас. Путін, ясна річ, намагався збагачуватися завдяки діям своїх найманців в Африці.

Це і стало головною метою і самого Пригожина, який збільшував свій вплив в очах Путіна вже не тільки як кухар, а і як людина, яка може поділитися солідними прибутками.

Руйнування міфу про вагнерівців

Разом з цим виник міф про вагнерівців, як про серйозну воєнну силу. Хоча ніде правди діти, в африканських країнах вагнерівці не мали серйозних випробувань. Водночас коли ті виникали, то найманці неодмінно зазнавали нищівної поразки. Вони гинули десятками – ось їхні справжні можливості. Російське військове командування вирішило не зважати на те, що має справу з міфологією.

Після провалу бліцкригу у війні проти України віри у наявність дійсно добре озброєних професіоналів, які мали б вести довгу війну на виснаження, не було. До того ж треба пам'ятати, як і у діях на африканському континенті так, і в Україні, російське керівництво думає про власне збагачення. Про те, щоб використати окуповані території для швидкого отримання грошей.

Пригожин тут теж був потрібний, адже він як ніхто інший знав побажання головного клієнта. Однак виявилося, що з головним завданням – активним та оперативним веденням бойових дій – вагнерівці впоратися не можуть.

В українських медіа та багатьох західних спостерігачів виник ретельно підтримуваний російською пропагандою та спецслужбами міф. Він стосувався "серйозного впливу" Пригожина на політику. Буцімто звичайний агент може конкурувати з найближчими соратниками Путіна – Сєргєєм Шойгу чи Валєрієм Герасімовим.

Однак українське суспільство радісно обговорювало можливість таких конфліктів і навіть те, що Пригожин може стати спадкоємцем Путіна, якщо Росія зазнає поразки. Тепер цей міф став нецікавий навіть тим, хто його створював – спецслужбам Росії.

Бахмут вагнерівцям не по зубах

Зараз може виникнути питання про те, що надалі війну проти України мають вести регулярні збройні сили Росії. Вони вже могли підготувати резервістів, отримати певну кількість техніки і підготуватися до багаторічної боротьби.

Отож Пригожин має зосередитися на своєму головному завданні – Африці:

• це дозволить Путіну поповнити свої рахунки після того, як всі його енергетичні гаманці зазнають непоправних втрат;
• дозволить Росії дестабілізувати західний вплив у африканських країнах;
• допоможе у збільшенні впливу Китаю, що буде додатковим вкладом Путіна в особливі взаємини, які зараз посилюються між Китаєм та Росією.

Вагнерівцям дійсно є чим зайнятися в Африці на тлі глобального конфлікту, який ми зараз спостерігаємо у світі. Водночас їм нема чого робити у Бахмуті, де вони виявилися нездатними боротися з героїчними ЗСУ.