Час імітаторів, а не реформаторів: як корупція руйнує українську енергетику

Міненерговугілля анонсувало Енергетичну Стратегію до 2050 року. Міністр Герман Галущенко обіцяє за шість років побудувати два атомні енергоблоки-мільйонники за 10 млрд доларів та збільшити частку відновлювальної енергетики у балансі до 30%. Такі плани міністерство будує, не зважаючи на війну, економічну кризу і втрату 90% вітрової та 50% сонячної генерації. Чи реалістичні ці плани? Є сумнів. Ба більше – міністерство Галущенка не може дати ради наявним активам і забезпечити ефективне використання їхніх потужностей. Хоча під час війни енергетична безпека країни набула особливого значення. Зараз точаться чутки про можливе звільнення Галущенка. ПротеУкраїні потрібна не просто зміна міністра на таку ж несамостійну фігуру – державі потрібна зміна підходів до управління енергетикою.

Як прибуткову «Центренерго» перетворили на «чорну діру»

«Центренерго» - це яскравий приклад того, як відвертий непрофесіоналізм, помножений на корупцію, руйнує навіть те, що мало б працювати. За попередньої влади ПАТ «Центренерго», 78% акцій якого належать державі, було прибутковим підприємством. У 2017 році чистий прибуток склав 1,9 млрд грн, у 2018 – 499 млн грн. Але після зміни влади компанія різко пішла у збитки –у 2019 році зафіксували 1,98 млрд грн «мінус». Тоді міністерством керував Олексій Оржель.

Кілька маніпуляцій на найвищому рівні і державна теплова генерація змінила постачальників вугілля, почала продаж електроенергії наближеним до бізнесу Ігоря Коломойського покупцям, не виконала обіцянки щодо частки реалізації на ринку «на добу наперед» та накопичила величезний збиток. Нова влада зробила все, щоб «Центренерго» стало дійною коровою. В умовах нового ринку електроенергії з компанії зняли зобов’язання в рамках механізму покладання спеціальних обов’язків. Формально «Центренерго» зобов’язали продавати всю електроенергію в рамках двосторонніх договорів на біржі, але Кабмін для цього обрав «Українську енергетичну біржу», яка стала інструментом для махінацій на енергоринку.

«Центренерго» очолив Володимир Потапенко, якого Коломойський назвав «зрозумілою йому людиною». Починаючи з липня, компанії «Запорізький завод феросплавів», «Нікопольський завод феросплавів», «Марганецький ГЗК», «Покровський ГЗК» та «Дніпроазот» Коломойського, а також пов’язані з ним трейдери «Юнайтед Енерджі» та «Укртрансліт» закуповували електроенергію у «Центренерго» на біржі. Що в цей час відбувалося з цінами, видно на цьому графіку:

Далі – більше. З грудня 2019 року «Центренерго» почало реалізовувати за двосторонніми договорами компаніям Коломойського електроенергію по 56,7 коп/кВт-год, за такою самою ціною, але в рамках механізму ПСО продавав НАЕК «Енергоатом». Разом з тим, собівартість теплової генерації складала на той час мінімум 100 коп/кВт-год, згідно даних учасників ринку. Тобто, «Центренерго» продавало електроенергію майже вдвічі нижче собівартості.

Окрім цього, «Центренерго» почало купувати вугілля за високими цінами у компаній Коломойського. 30 липня 2019 року був підписаний договір на поставку вугілля між державною генеруючою компанію та ТОВ «Нафта Форс», яке ЗМІ пов’язують з Коломойським. Ця ТОВка продавала «Центренерго» вугілля з Росії за досить високою ціною, тоді як компанія накопичувала борги перед державними українськими шахтами. Ситуація набула розголосу, активісти навіть блокували вагони із російським вугіллям на залізничній станції «Соснівка» у Львівській області.

Дійшло до того, що «Центренерго» перестало платити за вугілля, яке воно купувало у інших поставників. Борг перед «Шахтарськтрансом» вже до кінця року досяг 362,7 млн грн, перед «Укрдонінвест трейдінг» - 1,44 млрд грн, а перед державним «Львіввугілля» - 92 млн грн. Останнє втратило обігові кошти для оплати за електроенергію, що стало причиною відключення електропостачання для держшахт 22-23 грудня. До суду звернувся навіть державний трейдер «Держвуглепостач», якому «Центренерго» заборгувало 339 млн грн.

У Фонді держмайна у відповідь на цей відвертий розграбунок державної компанії заявили, що задоволені господарською діяльністю компанії. А міністр Оржель констатував очевидне – причина у дорогому вугіллі та дешевій електроенергії. Як кажуть – завіса.

Колапс енергетики з таким управлінням стався б і без війни

З часом від Коломойського на «Центренерго» здихалися, бо західні партнери, відійшовши від явного шоку, поставили вимогу вгамувати олігарха. Але схеми на державній компанії нікуди не поділися, змінилися лише їх бенефіціари.

Опалювальний сезон, що минає, був, напевне, найскладнішим, і не лише через війну. Схематоз на ринку енергетики призвів до того, що менеджмент Міністерства енергетики спрямував дешеве вугілля з державних шахт приватним споживачам, а державні ТЕС опинилися перед вибором: або купувати дорого у «своїх» прокладок, або спалювати дорогий державний газ. Як відомо, дійшло до того, що «Нафтогаз» навіть обмежував подачу палива на державну Трипільську ТЕС, оскільки вона газ брала, але не платила.

ZN.UA опублікувало розслідування, яке показало, як приватні компанії отримували державне вугілля з неймовірною знижкою до 50% від ринкової ціни. Державні підприємства «Укрвугілля» і «Добропіллявугілля-видобуток» минулої осені продавали приватним покупцям вугілля по 1900-4300 грн/т., а ось ТЕС «Центренерго» були змушені купувати паливо в 2-3 рази дорожче.

За даними ZN.UA, СБУ відкрила кримінальне провадження. На початку березня пройшли обшуки за адресами, пов’язаними з Максимом Немчиновим. До 2021 року він був заступником міністра енергетики, але Володимиру Зеленському доповіли, що Немчинов занадто тісно пов'язаний із вугільним крилом Ахметова, і його просто звільнили. Однак він став радником міністра Галущенка і продовжив займатися вуглепромом. І тут варто ще раз нагадати, що, залишившись без державного вугілля, ТЕС не мали іншого виходу, окрім як купувати паливо у Ахметова вдвічі дорожче, писало ZN.UA.

Ця історія не закінчилася оголошенням підозр. Йшлося лише про перерозподіл сфер впливу у державній енергетиці. Бенефіціаром обшуків, за данимиZN.UA, став радник міністра Ігор Миронюк, людина державного зрадника Андрія Деркача. Власне, і сам нинішній міністр Галущенко – виходець з «Енергоатому», де заправляв Деркач.

Після завершення періоду розпродажів вугілля «наліво» директор ДП «Укрвугілля» Віталій Зюзько звільнився із займаної посади, й у січні його місце зайняв Олександр Хейло – людина, яку пролобіював голова фракції СН у Раді Давід Арахамія. В той же час у крісло керівника «Центренерго» сів Володимир Єгоров – топ-менеджер ще одного депутата з інтересами у енергетиці Максима Єфімова.

Наприкінці минулого року вугільний ринок України остаточно підім’яли під себе Арахамія з Єфімовим.Під їхнімконтролем опинилася вся вертикаль: від державних шахт до споживача вугілля в особі «Центренерго». «Державний сектор енергетики, якій складається з вугільних шахт та теплоелектростанцій, остаточно перетворився на корупційну клоаку. Цілий сегмент економіки, який відповідає за енергетичну незалежність України, переданий до рук шахраїв», - вважає радник Центру стратегічних досліджень Костянтин Ільченко.

До речі, видобуток вугілля в Україні падав навіть до війни, зараз і поготів. Більше того, частина шахт були підтоплені через вимкнення світла. Ільченко переконаний – уряд тримає держшахти у напівмертвому стані, бо схемщики зацікавлені в імпорті вугілля, що приносить їм більшу вигоду.

«Сотні мільйонів доларів, у вигляді кеша опиняються в кишенях ділків. Вистачає всім: і тим, хто сидить у Кабміні, і тим, хто у ФДМУ чи у Міненерго, всім тим, хто узгоджує кандидатури на державні посади у «Центренерго». А те що держава при цьому стає на коліна – це нікого не хвилює. ПАТ «Центренерго» на сьогодні представляє для держави небезпеку, тому що використовується, як інструмент злочину, що приносить величезні збитки державі», - пише Ільченко.

Нині державна енергетика перебуває у системній кризі. І не лише через війну. Як пише співзасновник Української асоціації відновлюваної енергетики Ігор Тинний, всі державні енергокомпанії навіть у 2020 році зафіксували рекордні збитки за період свого існування – 3 млрд дол. за рік.Де-факто скасована реформа корпоративного управління і відбулось часткове повернення до комуністичної централізованої системи управління. Ліквідовано інститут незалежного регулятора – НКРЕКП. Він існує хіба для галочки.

Міністр енергетики Галущенко, користуючись воєнним часом, підписав низку сумнівних наказів. Наприклад, направив 2,5 млрд грн НЕК «Укренерго» на закупівлю вугілля, а точніше – для дерибану новими бенефіціарами корупційних схем у вуглепромі.

«З «Центренерго» і державних шахт все вкрали за весну й літо, тож треба було терміново вкинути туди ще грошей платників податків. Ну і привіт недорегулятору НКРЕКП, який дозволяє цій п'єсі з успіхом йти протягом стількох сезонів», - написав Тинний.

Капітальні вкладення у вугільні та газо-мазутні блоки ТЕС та ТЕЦ не здійснювались. На отримання 1 кВт енергії українські державні станції витрачають майже на 40% більше вугілля, ніж їх аналоги у Західній Європі, чи навіть у Польщі, пише Тинний. Уряд відмовився приватизувати 6 застарілих ТЕЦ і передав їх назад у підпорядкування «Нафтогазу». Борги «Центренерго» перед НАК досягли неймовірних 3 млрд грн.

Тинний дивується, як «Енергоатом», компанія-монополіст із часткою на ринку ледь не 60% взагалі може бути збитковою: «Виключно планово і свідомо. Коли притомний громадянин чує, що «Енергоатом» бере кредити не лише на закупівлю палива, а навіть на виплату зарплат персоналу». До речі, Галущенко пересів у крісло міністра після рекордних збитків «Енергоатому», де він був віце-президентом.

Весь цей колапс в українській енергетиці стався б і без війни. Замість реформ наближені до влади корупціонери користувалися державними компаніями як годівничками для набивання власних кишень та імпортували енергоносіїз Росії та Білорусі. А зараз розграбовують енергетику навіть під час широкомасштабного вторгнення. Замість наведення порядку у сфері відповідальності міністр енергетики презентує суспільству стратегії до 2050 року.