Чому деякі автомобілі не цінувались раніше, а тепер вони у пошані

Іноді те, що вчора здавалося нам нудним чи потворним, сьогодні бачиться як не яскравим, то романтичним. І не тому, що ностальгія, а тому, що оцінити щось по-справжньому можна лише з відстані.

З автомобілями теж так: нинішні культові тачки у багатьох країнах – це те, що колись було об’єктом насміхань. І в нашій автомобільній історії теж були свої страшки, за які сьогодні ми ладні віддавати шалені гроші. Проте, відразу попередимо – поганих машин в нас не було. Були умови, які підкреслювали недоліки транспорту, який катався шляхами на території України.

Дуже часто слава поганої машини закріплюється за якоюсь моделлю незаслужено. Але минають роки і виявляється, що саме це авто – загальний улюбленець.

Читайте також: 60 років “Запорожцю”: звідки взявся “горбатий”

”Запорожець” (1960 – 1994 рр.)

Важка доля найдешевшого автомобіля країни. Навіть якщо з технічної точки зору він – сама досконалість, з нього все одно кепкують. Малі габарити, затісний салон, низький рейтинг – та хіба важко знайти привід, щоб образити малюка! Ті, хто безпосередньо юзав “Запорожці”, за тісноту їх не дорікали – насправді салон “горбатого” не був меншим за інтер’єр, наприклад, сучасного йому АЗЛК-407.

Бюджетні автомобілі часто не мають належного догляду, тому вони і набувають репутації ненадійних.

Дійсно слабким місцем “Запорожців” був сервіс, якого фактично не було. Власники старих “зазиків” змушені були ремонтувати машини самотужки, що не додавало підтоптаним екземплярам надійності. Звідси й пішла недобра слава про технічну недосконалість ЗАЗів.

Санітарна “Волга” (1975 – 1984 рр.)

Будь-яка “Волга” була мрією кожного тодішнього автомобіліста, але тільки не біло-червоний універсал ГАЗ-24-03. Це був справді недобрий автомобіль, ніхто не хотів побачити у себе в дворі “Швидку допомогу” або “санітарку”, яка перевозить важких хворих. Але сьогодні за рештками нечисленних медичних універсалів в Україні полюють десятки реставраторів, а музеї та приватні колекції мріють поповнити свої зібрання відновленими екземплярами.

Санітарний універсал ГАЗ-24-03 – машина з дивним іміджем. Ошатна зовні, цілком досконала технічно, вона точно не була в числі жаданих авто.

Педальний Studebaker (1960 – 1973 рр.)

Він був важкий за масою (15 кг!), важкий на ходу, дорогий (25 крб.), а ще некомфортний і затісний – варто було водієві бодай трохи підрости, як коліна починали боляче впиратися у нижній край торпедо. Але півгодинна оренда машини в міському парку обходилася лише в 10 копійок, і малюки тягнули туди батьків знову і знову.

Педальні автомобілі в принципі не могли бути ідеальними, але малюки любили їх такими, як є. Важливий недолік: мало хто мав таку вдома.

Так, забули сказати – головним недоліком педального “Студера” було те, що він не був вашим особистим. При всіх його недоліках, дітлахи мріяли мати такий удома. Щодо моделі: випускався педікар на дорослому автозаводі АЗЛК, але стилістично перегукувався з Studebaker Champion 1950 р. Сьогодні педальний “Студебекер” – бажаний гість на будь-якому дорослому ретрофестивалі, а екземпляр у доброму стані може коштувати $1000.

Читайте також: Впадаємо в дитинство: для чого купують педальні автомобільчики

Важко отримати імідж хорошого авто, коли в тебе така зовнішність. Власне, безкомпромісні позашляховики ніколи не були гламурними.

ЛуАЗ-969

Якщо судити за кількістю вдосконалень, якими “вдостоювали” ЛуАЗи їхні власники, луцький всюдихід був не дуже доброю машиною у своєму первинному вигляді. Йому прилаштовували металевий дах, “жигулівські” мотори, “мерседесівські” колеса, “нивівські” амортизатори, “ланосівські” крісла ті ніше. Насправді ж машина дуже вдала для свого класу. А прагнення власників щось поліпшити пояснюється по-перше, спробами адаптувати її до нештатних завдань, а по-друге, справді невисокою довговічністю певних вузлів.

Про любов користувачів до ЛуАЗ-969 говорять хоча б його численні прізвиська: “Лунтик”, ”Луноход”, “Броневик”, “Волинь”, “Волинянка”, “Волинець”… В наш час цінність ЛуАЗиків лише починають розуміти, хоча й трохи запізно. Знайти гарну машину в неспотвореному тюнингом стані дуже непросто, а численні “прокачані” примірники свідчать про те, що модель дотепер активно експлуатується.

Попри всі проблеми з стилем та ресурсом, “ЛуАЗи” все ще мають попит на вторинному ринку. Хоча виробництво припинили 20 років тому.

Рекомендація Авто 24

Не поспішайте з висновками, коли вам треба дати оцінку тій чи іншій моделі авто. Можливо, наш сьогоднішній погляд на машину (власне, як і на будь-яке інше явище) суб’ективний через локальні особливості або дещо спотворений реаліями буття. Так, наша думка буде цінною для майбутніх істориків техніки, але кінцевий вердикт все одно виносять не сучасники, а ті, кто буде бачити явище з відстані років.

Читайте також: Маловідомі українські автомобілі, які важко зустріти на дорогах