Найгірше для Росії – найкраще для Путіна: чому перемога України вигідна навіть агресору

Коли був шанс повернути все назад

Чи був взагалі можливий "відкат"? Безперечно, так.

У перший місяць вторгнення, коли навіть найтупішому прапорщику стало зрозуміло, що бліцкригу не буде, а буде бійня, можна було швидко зібрати манатки і рвонути додому з усією можливою швидкістю. З мінімумом втрат у живій силі, з мінімумом санкцій (їх просто не встигли б запровадити).

Репутаційні втрати? Тут, звичайно, довелося б визнати, що допущено фатальну помилку. Привселюдно розіп'яти (у переносному значені) радників і порадників, покарати військових, відповідальних за поразку. Для внутрішньої аудиторії придумали б якусь правильну версію. Мовляв: "Ми пошкодували одурманений пропагандою НАТО братній народ". Внутрішня аудиторія з'їла б і ще добавки попросила.

Звичайно, були б санкції, але не в тих розмірах; переділ нафтогазового ринку, але не в такому масштабі. Якщо ви пам'ятаєте, то і Еммануель Макрон, і Олаф Шольц "роздуплилися" набагато пізніше. Загалом до Бучі ще можна було вискочити з ситуації обдертими, зганьбленими, але відносно цілими. Приниженими, але непереможеними остаточно. Після Бучі (Буча в цьому тексті образ загальний, щоб не перераховувати те, що наробили в Україні війська "визволителів") будь-який відступ на прийнятні умови для переможених, став неможливим.

Путін вважав за краще не фіксувати втрати, а підіймати градус до неймовірних висот. У цей момент вікно можливостей для Росії закрилося.

Насправді претензії до російської влади виникли не у 2014 році, і не 2024 році – наслідки для Путіна стали результатом накопичень.

Захід багато років заплющував очі на дешеві понти і ніж в кулаку біля стегна. Це було заведено вважати милим жартом. "Так, ми бидло, зате в нас є нафта і газ. Ми вбивці, але дамо вам велику знижку! Подумаєш, Грузія! Ну хто вам ці грузини? Подумаєш, Крим! Хто з вас покаже на карті цей "споконвічно російський" Крим?".

Це було вигідно. Дуже вигідно та зручно – не помічати, відводити очі, висловлювати велику заклопотаність. Тільки наприкінці послідовності таких компромісів завжди стоїть каса. Рано чи пізно настає момент, коли доводиться вибирати між вигідно та безпечно. Коли стає зрозуміло, що гопник реально уявив себе царем гори, вигода починає відходити на другий план. Тільки, на жаль, найчастіше це відбувається тоді, коли ситуація набуває незворотного характеру.

Зараз ситуативний розклад не допускає виходу Росії з війни без військової поразки. Навіть, якщо таке припустити, то виграш Росії у війні не приведе до пом'якшення наслідків. Є три варіанти розвитку подій, і всі три для Росії – песимістичні.

Як для Росії може закінчитися війна

Ми виходимо з того, що російські еліти виявилися нездатними ініціювати зміну влади в Кремлі, а нинішня верхівка вирішила грати довгу гру.

1. Росія виграє війну. Виснаживши ресурси Заходу, Росія захоплює Україну, доходить до Львова та встановлює свій режим на всій українській території. Це малоймовірно, але... Навіть розглянувши таку можливість, складно назвати її інакше, ніж пірровою перемогою.

Приєднати дружні території та окупувати території ворога – різні речі. Зараз не часи Александра Македонського, який залишав у переможеній країні гарнізон у сотню людей, і продовжував рух далі. Захопити багатомільйонну, величезну за площею країну з населенням, що ненавидить окупантів, – це ще те задоволення. Тут у кожному селі буде три Бандери, а кожне місто дасть під сотню таких персонажів. Але окупувати – це пів справи. А як це все утримати?

Окупація та підтримка режиму на ворожій території, яка набита зброєю та людьми, які вміють воювати, потребує не просто великого, а колосального ресурсу. Санкції з Росії не зняті, консолідація західного світу проти агресора буде беззастережною. Міжнародна ізоляція лише прогресуватиме.

На території, приєднаній до Росії внаслідок перемоги, йтиме постійна партизанська війна. Можу прогнозувати складні внутрішні процеси всередині Росії, але зупинюся тільки на тому, що жодних економічних вигод така "перемога" не принесе, а ось нерозв'язних проблем буде багато, витрат на підтримання статусу кво значно більше, ніж доходів. Рано чи пізно це закінчиться новою війною та крахом системи. Ні про який відкат на початкові позиції і мови бути не може. Це просто неможливо зробити.

2. Варіант другий. Війна між Росією та Україною триває багато років – наприклад ще п'ять чи десять. Росія, яка перебуває в ізоляції, намагається жити за принципами військової економіки, виробляючи танки замість хліба. Війна відтепер називається вітчизняною. Океанія воює з Остазією. Рік за роком. Росія стріляє ракетами – українські системи ППО ці ракети збивають. На кордонах постійний млявий конфлікт, хтось у когось раз на тиждень "віджимає" чергову сіру зону. Ізоляція, санкції, ембарго – все залишається на місці і лише посилюється. Режим у Росії дедалі більше лялькується, еліти змушені працювати на війну, оскільки це єдина можливість заробити.

На скільки вистачить фінансової подушки Росії, якщо "танки замість хліба" стане девізом, не беруся прогнозувати, але гадаю, що ненадовго. Затяжна війна згубна для внутрішньої пропаганди, адже потрібен результат, а постійно вигадувати його складно. Не можна вічно брати півтора сараю в Бахмуті, рано чи пізно навіть найтупіші споживачі "солов'їного посліду" почнуть ставити запитання.

Відповідь і тут неможлива, капітулювати ніхто не збирається, а відійти з гідністю неможливо. Відступ нікого не врятує, а механізм "все для фронту, все для перемоги" стає головним у порятунку влади та єдиним виправданням її лідерів.

3. Варіант третій – Росія зазнає військової поразки. Вона явно не буде тотальною, українські танки не проїдуться Тверською, залишки орд Сєргєя Шойгу не вдасться втопити в Тихому Океані. Росія – велика країна, а це захищає її краще за іржаві танки. Перемога, кордони 1991-го, Донбас, Крим. Ніщо так не консолідує охлос, як національне приниження.

Як не дивно, найпесимістичніший з варіантів закінчення війни, одночасно найвигідніший для збереження путінської зграї при владі. "Це не Україна виграла війну, борючися з російською агресією, це НАТО та ЄС напали на нас, принизили, відібрали споконвічно російські землі. Вставай, страна агромная! Об'єднуйся навколо символу непохитності, споконвічного російського лідера, який сам протистоїть західній заразі! За що загинули ваші діти, чоловіки, батьки? За велику Росію, яку у нас намагаються забрати!".

З шаленими вбивцями не домовляються

Саме до такої концепції і готували народ. Народу зайде будь-який маразм, тому що ґрунт підготовлений, зерна посіяні і все рясно полите кров'ю російських ідіотів.

Чи можна відкотити на початок у цьому варіанті? Ні, не можна. Як і в будь-якому іншому розглянутому варіанті. Не можна переглянути позиції, нема варіантів все забути, пробачити чи відвернутися. Занадто далеко все зайшло.

Міжнародний кримінальний суд не закривав вікна можливостей щодо домовленостей про мир. Просто з шаленими вбивцями не домовляються у будь-якому випадку. Їх садять у клітку, або знищують, як Саддама Хусейна.

Укласти з ними мир неможливо. Вони в будь-якому випадку порушать домовленості. На прикладі Путіна та його еліт це стало очевидним. Втім, еліти – це неправильне слово для оточення божевільного диктатора. Називати спільників вбивці елітами – не комільфо.