Навіщо Аксьонову власні «конвойні війська»: дайджест пропаганди за 24-26 березня

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 24-26 березня.

1. «Вагнер» завершує свій «концерт» в Україні
2. Для чого Путіну ТЯЗ у Білорусі
3. Новини «патріархальної пропаганди»
4. У чому помиляються «пригожини» та «ахмедови»

«Вагнер» завершує свій «концерт» в Україні

У Росії розростається ракова пухлина приватних військових компаній. 24 березня гауляйтер тимчасово окупованого Криму Аксьонов оголосив, що створив власну ПВК під назвою «Конвой».

Її очільником є «Мазай» – Костянтин Пікалов, права рука Пригожина, фактичний куратор «Вагнера» в Африці.

НАСПРАВДІ, ще у серпні 2020 року Bellingcat у співпраці з Der Spiegel та The Insider з’ясували, що на виборах президента Мадагаскару начальником охорони одного з кандидатів був той самий «Мазай». Він прибув на острів з Центральноафриканської республіки (ЦАР) влітку 2018 року. Згодом в ЦАР було вбито трьох російських журналістів — Орхана Джемаля, Олександра Расторгуєва та Кирила Радченка, які поїхали розслідувати діяльність ПВК «Вагнер». Після мадагаскарських виборів «Мазай» повернувся до ЦАР.

А у вересні 2014-го Пікалов їздив до Белграда, а звідти до столиці Республіки Сербської (сербської частини Боснії та Герцеговини) Бані-Луки. Разом з ним прибув загін з майже півтори сотні донських козаків, які заявили, що приїхали сюди танцювати. Одразу після виборів вони поїхали.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сліди пригожинських маніяків: «Вагнер» як інструмент російської експансії у світі

Тепер «вагнерівський» спеціаліст з виборчих танців опинився в окупованому Криму. Офіційна підсвітка «власних конвойних військ» Аксьоновим може свідчити про те, що в Кремлі дали відмашку: «Вагнер» не зробив свою справу в Україні, тому «Вагнер» у тому вигляді, в якому його всі знають, може йти. На його місце прийдуть ПВК під іншими назвами.

Саме тому до «закону про дискредитацію» російської армії нещодавно додали й «всіх учасників СВО». Тобто публікація негативу щодо «вагнерівців», а тепер і всіляких кримських «конвоїрів» потрапила під офіційну заборону. Сенсу це блюзнірське «життя з чистого листа», звісно, не міняє: усе це просто чергова ПВК Путіна в його «приватній» воєнній кампанії в Україні. І всіх її учасників супроводжуватиме справжній конвой до лави підсудних.

Для чого Путіну ТЯЗ у Білорусі  

25 березня усіх сколихнула заява Путіна про те, що на території Білорусі до 1 липня буде завершено будівництво сховища для тактичної ядерної зброї (ТЯЗ), а підготовка екіпажів «Іскандерів» з ядерним устаткуванням має розпочатися вже 3 квітня.

Путін стверджує, що «приводом стала заява заступника міністра оборони Великої Британії про постачання снарядів зі збідненим ураном в Україну».

НАСПРАВДІ, Путін бреше. По-перше, про постачання боєприпасів дійсно стало відомо 20 березня, в перший день візиту лідера КНР Сі до Москви, але заступник міністра оборони Великої Британії письмово відповідала на запитання члена парламенту лорда Хілтона. Важко припустити, що останній таким чином хотів вплинути на переговори Путіна і Сі.

По-друге, як з’ясувалося, останнє «ядерне загострення» Медведєва не було самодіяльністю, а було узгоджене з Путіним. Адже відправка ТЯЗ до Білорусі однозначно суперечить прийнятій спільній заяві Сі та Путіна.

По-третє, взяти Мінськ у ядерні заручники Путін планував ще напередодні повномасштабного вторгнення в Україну. Саме для цього через «референдум» 27 лютого 2022 року з Конституції Білорусі  вилучили положення про без’ядерний та нейтральний статус країни.

Чого хоче Москва своїм новим витком ядерного шантажу? Вчергове (вперше — з призупиненням СНО-3) спробувати змусити Вашингтон сісти за стіл переговорів, щоб переконати прийняти як даність «нові територіальні реалії» в Україні.

Але реакція США засвідчила, що вони не піддаються на шантаж і не планують змінювати режим готовності своїх ядерних сил. Тому усі потуги Кремля ввести ядерний чинник у війну та переговорний процес з Україною не працюють.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: До росіян треба донести, що Захід не відступить і йтиме до кінця, – Померанцев

Тепер Путін втратив і довіру КНР. Чжоу Ченмін, науковий співробітник Пекінського військового науково-технічного інституту вважає: «Путін явно намагається отримати більше важелів впливу, перш ніж повернутися до переговорів. Але його план щодо розміщення ядерної зброї не відповідає зобов’язанням, які містяться в спільному китайсько-російському комюніке, яке російський лідер підписав разом із Сі в Москві».

Новини «патріархальної пропаганди»

26 березня пропагандистські ресурси розповсюдили новину про те, що «парафіян канонічної УПЦ на, ймовірно, останню недільну молитву в Києво-Печерській лаврі поліція пускала лише за паспортами».

НАСПРАВДІ, у православних зараз піст. Тому голодування Луки – лише маніпуляція. А заява УПЦ МП, що українська влада «закриє доступ до мощей святих» у Києво-Печерській Лаврі – також маніпулятивна. Така сама, як і уся діяльність пропагандистського «московського патріархату» на чолі з Кирилом, який, наприклад, 19 січня у повній відповідності до ядерної риторики Кремля проповідував кінець світу.

А ось лише декілька останніх фактів із життя «патріархальної пропаганди»:

–   Священик Андрій Ткачьов закликав молитися за вбивство українців: «Без молитви пакет «Градів» не споряджати. Кожну сигару засовуєш – «Господи, помилуй, Господи, помилуй, Господи, помилуй»;

–   Протоієрей Віктор Іванов хрестив двох солдатів у чорних мішках для трупів, аргументувавши тим, що «у хрещенні людина вмирає для гріха»;

–    Телеканал «Росія-1» показав сюжет про обряд хрещення автоматів за православним каноном у кадирівському батальйоні «Ахмат».

Не гребує відділ патріаршої пропаганди і відверто кон’юнктурними речами. Перед візитом Сі:

–   Канал «Спас» кілька разів показував документальний фільм «православ’я в Китаї» (православних у понад мільярдному Китаї лише кілька тисяч).

–   Вже згаданий пропагандист у рясі Ткачьов записав для свого каналу відео про союз росіянина з православною китаянкою;

–   Мотивуючи зближення з Китаєм, «Спас» транслював фільм про Олександра Невського, який «уклав дипломатичний союз з Ордою і відмовився від підтримки Заходу», а також сюжет про святого Петра Ординського, нащадка монгольського хана, який прийняв християнство. 

 –  У день початку мобілізації 21 вересня Кирил прочитав проповідь про миролюбність сходу та «столітнє стояння Орди без спроби завоювати Русь».

І вся ця православна любов до Орди відбувалася на тлі того, що верховний лама Калмикії у РФ оголошений іноагентом.

У чому помиляються «пригожини» та «ахмедови»

І наостанок про трагічну дату в історії Росії, України, всього пострадянського простору. 26 березня 2000 року в РФ пройшли президентські вибори. Перші, на яких переміг Путін. На момент виборів він уже майже 3 місяці виконував обов’язки президента РФ. Усього було 11 кандидатів (балотувалась і нинішня голова ЦВК Памфілова) та навіть була графа – «проти всіх». 

Та вже на перших своїх виборах Путін був поставлений фактично у позаконкурентні умови. Він не вів звичайної виборчої кампанії і не дебатував із суперниками. Але всі ЗМІ були прикуті до його бурхливої діяльності на посаді в.о. глави держави: «війни з тероризмом» і «вставання з колін». Так вчорашній ноунейм став героєм мас і переміг вже у першому турі з результатом майже 53%.

Потім усе взагалі перетворилося на цирк, на чолі якого стояв Володимир Чуров (нещодавно помер), відомий тим, що особисто сформулював свій перший закон на посаді голови ЦВК РФ: «Перший закон Чурова говорить: Путін завжди правий, тому що він завжди дотримується закону».

Найбільш «вдало» Росію і його президента поздоровив з цією датою Пригожин. Не той, що «Вагнер», а той, який музичний продюсер. 26 березня була оприлюднена його 35-хвилинна телефонна розмова з підсанкційним багатієм Фархадом Ахмедовим.

На записі голос, схожий на Йосипа Пригожина, характеризував оточення Путіна, як «тварюк, які поводяться як боги». У розмові між собою співрозмовники називають кремлівську верхівку покидьками та злочинцями, кажуть, що Росію позбавили майбутнього, а в Україні вбивають безневинних людей.

НАСПРАВДІ, подібна розмова розкрила тренд кухонних розмов, які зараз ведуться в російській еліті. Вона стривожена тим, що все погано і буде ще гірше. Навіть, дописи, які так званий політолог Марков вперто називає своєю «логікою», це констатують.

Цікаво й інше: обидва Пригожина можуть зникнути. Йосипа легко взяти за «екстремізм», а Євген повторить долю Распутіна чи Бен Ладена. А Кремль таким чином дасть елітам зрозуміти, що всі їхні приватні та публічні розмови йому відомі. Тому, навіть пошепки про диктатора погано говорити не можна. Путінська музика в Росії грає занадто довго, щоб «пригожини» дозволяли собі розкрити рота.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Настрій росіян: тривога до кінця  

Але проблема в тому, що тисячі різноманітних російських «пригожиних», «ахмедових» та інших корупційних щурів, що зараз з останніх сил доїдають українську ілюзію Путіна, чомусь вірять, що достатньо, аби хтось його замінив, і тоді все повернеться на своє місце. Але вони помиляються.

Навіть, якщо Путіна не буде (а він, судячи за все, вирішив бути президентом до 2030 року), залишаться: санкції, «дерашизація», цілком ймовірно денуклеаризація, сотні мільярдів доларів репарацій Україні й т. д. Отже, попереду жодного відкату до нормальності в Росії не проглядається. Якщо бодай якийсь із 23-х останніх років її існування взагалі можна назвати нормальним.