Авдіївка – кістка ще міцніша ніж Бахмут: для чого росіянам це місто

Російські окупаційні війська намагаються оточити Авдіївку, повторивши там бахмутський сценарій. Навіщо окупанти намагаються оточити промислове місто, чи правда, що бойові “музиканти” Пригожина видихаються, а також, для чого кухар Путіна показав карту контрнаступу ЗСУ?

Факти тижня розібрали сценарії гарячого Донецького напрямку.

Авдіївку росіяни намагаються штурмувати з початку повномасштабного вторгнення, але зараз вони перекидають туди усе більше і більше сил. І є конкретні причини чому це відбувається.

До 2014 року Авдіївка була відома як місто, де жили робітники місцевого коксохіму. Але дев’ять років тому Авдіївка опинилася фактично на лінії фронту: до столиці терористичної квазі-держави “ДНР” всього 6 км, ще ближче до Донецького аеропорту. ЗСУ контролюють найближчі підступи до нього, а також важливу ясинуватську дорожню розв’язку. За роки російської агресії сили оборони укріпили місто.

— Авдіївка це кістка ще міцніше ніж Бахмут. Тому що в Авдіївці та на околицях наші хлопці вже тримають оборону 5-6 років, – каже керівник безпекових програм центру глобалістики Стратегія XXI Павло Лакійчук.

Росіяни перекидають війська і активно намагаються штурмувати місто попри величезні втрати через те, що Авдіївка – найближчий плацдарм перед Донецьком і це загроза для окупантів в контексті контрнаступу ЗСУ.

Росіяни також хочуть захопити місто, тому що до нього з Донецька веде залізниця і саме нею РФ звикла перекидати резерви. До того ж місто розташоване на височині, що дає перевагу артилеристам.

А ще в 25-ти км від Авдіївки розташоване стратегічне Карлівське водосховище, з якого зараз воду бере майже півобласті. Тому значення міста як для оборонців так і для окупантів важко переоцінити.

Також росіяни хочуть захопити Авдіївку для подальшого наступу на Покровськ, щоб вийти до адміністративних кордонів Донецької області. Нині Покровськ – це великий логістичний хаб, через який відбувається постачання українських військ.

— Лиман, Бахмут, Авдіївка, Мар’їнка, Вуглегірськ. Всі ці події, це спроби, власне противника знайти те місце, де можна прорвати оборону. Ні де хочеться, а де можна, – каже Лакійчук.

Але окупанти не можуть взяти місто лобовими атаками, тому намагаються його затиснути в лещатах. Російські війська намагаються повторити тут бахмутський сценарій: З півдня окупанти вже контролюють Піски, Водяне і Опитне. На півночі штурмують з боку Красногорівки і Веселого.

В Авдіївці на відміну від Бахмуту головну скрипку грають не музиканти Пригожина, а бойовики “ДНР” за підтримки регулярних військ Росії. І як і в Бахмуті, ворог з обох боків посилає на штурм величезні хвилі бойовиків.

Аби компенсувати втрати техніки, росіяни ймовірно перекидають на донецький напрямок танки виробництва середини минулого століття. Т-54 і Т-55. А ще намагаються відновити здатність вести механізовану маневрову війну. Але експерти кажуть, що така броня навряд чи переломить ситуацію.

Так само як і муляжі танків та іншої техніки, які окупанти розміщують на фальшивих позиціях навколо Авдіївки, щоб створити відчуття власної чисельності. Окремо в обороні Авдіївки варто відзначити і околиці міста.

— До 2014 року, наприклад, з Донецьку до Авдіївки ходив тролейбус. Тобто, коли ти їхав з Донецька, ти не знав, де закінчується Донецьк, де починається Авдіївка. Тобто таке собі: велика кількість будівель, велика кількість промзон. І тримати його достатньо просто.

Відносно просто, чим ту ж Мар’їнку, де були лише дачі регіоналів і більше нічого не було. А ось логістика під Авдіївкою навпаки – зовсім не на користь ЗСУ: траси які йшли через Опитне і Красногорівку – під контролем окупантів, – каже військовий оглядач та історик Михайло Жорохов.

Але нині головне питання: як довго росіяни зможуть тримати темп на Донбаському напрямку в цілому, не лише в Авдіївці?

Світло на це питання пролив головний вагнерівець Пригожин. Судячи з його риторики музика під Бахмутом скоро стихне. Нещодавно кухар Путіна публічно малював карту контрнаступу ЗСУ.

— Вони підуть кількома напрямами. Це вони підуть знизу на Лисичанськ, Сіверськ, Дебальцеве, Луганськ, намагаючись розрізати “ДНР” і “ЛНР” фактично на дві частини, – сказав терорист.

А щоб його “музикантів” ЗСУ не відсікли від основних сил російської армії навіть написав листа Шойгу, аби той вжив усіх необхідних заходів.

Як би там не було військові аналітики заявляють, що російський весняний наступ на Донбасі добігає своєї кульмінації, а значить таку інтенсивність атак окупанти довго тримати не зможуть. І перш за все почнуть сипатися під Бахмутом, каже командувач Сухопутних військ ЗСУ Олександр Сирський.

Основними силами РФ на цьому напрямку є представники ПВК Вагнер. Не шкодуючи нічого, вони втрачають значні сили та видихаються. Зовсім скоро ми скористаємось цією нагодою, як свого часу робили це під Києвом, Харковом, Балаклією та Куп’янськом.

Тож змістити акцент з Бахмута на Авдіївку було не найкращою ідеєю окупантів. Вони намагаються відволікти ЗСУ від інших напрямків, але це навряд чи змінить ситуацію. Більше того російський маневр почасти відкриває і нові можливості для української армії.

— Зараз контрудар по угрупованню, яке знаходиться в Бахмуті, був би вкрай ефективним, тому що у них зараз наступальна конфігурація. В них немає резервів, у них немає якоїсь лінії оборони, взагалі там немає лінії фронту. І якщо зараз на противагу завдати протиудару, то вони посипляться дуже швидко, – каже Жорохов.

Для такого контрудару необхідні сили і засоби, які за прогнозами міжнародних військових аналітиків ЗСУ мають отримати до літа.