Еволюція деградації: як Росія пересідає на стару техніку і чому мобілізовані горітимуть у Т-34

Трохи більше ніж за рік кровожерлива армія Путіна перетворилася з багатотисячного війська з навченим кістяком та новітнім озброєнням на звичайну орду із застарілою технікою, яка здатна лише на тактичні просування за рахунок величезних втрат. Судячи з того, як із кожним місяцем Москва насичує свою армію все більш старими зразками техніки, незабаром танкісти горітимуть на українських фронтах як їх діди – у танках часів Другої світової. Чому це стало реальністю для росіян, читайте у матеріалі 24 Каналу.

Нема технологій – нема проблем

Кремлівські пропагандисти вже зараз пояснюють населенню Росії, що старезні Т-54 та Т-55 буцімто навіть переважають сучасні Abrams за багатьма характеристиками. Мовляв, не треба скиглити про застарілість зразків 40-х років минулого сторіччя, треба сідати у той танк, що дають, і їхати вмирати.

Таку ж схему Кремль може провернути із будь-яким іншим озброєння: просто оголосити, що воно навіть краще ніж новітнє. Однак це ніяк не змінює об'єктивного стану речей, що свідчить про те, що у путінського війська все дуже погано з бронетехнікою. Звісно, захисникам України байдуже, чи по них стріляють із Т-90, чи з Т-54, однак розглядати потенціал окупантів варто зовсім не в цьому контексті.

Сучасна велика війна, яка триває на нашій території з 24 лютого 2022 року, вкотре довела, що західна концепція потенційної відмови від танків є хибною, а це озброєння є дуже грізним. Особливо, якщо та чи інша сторона задіює цілі броньовані кулаки для просування військ чи для прориву оборони ворога. При цьому якість таких наступальних дій багато в чому залежить від можливостей танків та озброєння противника.

Наприклад, за умов насиченості Сил оборони України Javelin, NLAW, "Стугнами" та TOW життя російських танкістів на полі бою навряд перевищує 5 – 10 хвилин. Однак зіткнення бійців із лише РПГ проти того ж Т-90 із активним динамічним захистом значно підвищує шанси окупантів на успіх.

Як кажуть військові, танк – то така річ, по якій всі хочуть влупити, як тільки побачать. Тому від характеристик цієї машини, а також від їх кількості та тактики застосування подекуди можуть залежати не лише тактичні, але й стратегічні операції. І саме через це скорочення популяції Т-72 та його модернізованих версій на фронті значно послаблює російські можливості. Адже окупанти так чи інакше змушені виганяти у поля застарілі танки без захисту, тепловізійних систем прицілювання, метеорологічного обладнання, лазерного далекоміру та іншіх "бонусів", які ще пару років тому були обов'язковими для "другої армії світу". Фактично ж екіпажі знятих із консервації Т-54 та Т-55 слугуватимуть такими собі аналогами зеків із "Вагнера", які існуватимуть на полі бою лише для того, аби бійці ЗСУ витрачали на них протитанкові засоби.

Модернізувати ж ці моделі танків до необхідного рівня для сучасної війни росіяни не можуть із багатьох причин.

• По-перше, через те, що відповідної програми глибокого оновлення озброєння 40 – 50-х років просто не існує.
• По-друге, через тотальну недоцільність подібних заходів. У запасах Кремля ще достатньо Т-72 та Т-64, які є значно більш кращими, ніж 54-ки та 55-ки, і, якби була змога, підлеглі Шойгу залюбки б займалися їх відновленням та модернізацією.

Однак росіяни воюють не якістю, а кількістю, а от із останнім у них, як не дивно, виникла серйозна проблема. Судячи з усього, спеціалісти на заводах країни-агресорки виявилися банально не здатними швидко відновлювати більш нові танки після консервації та зберігання для забезпечення навіть якоїсь мінімальної долі від потреб війська. Причина тому банальна: через свою відносну новизну ті ж Т-72 є набагато більш "примхливими" у порівнянні зі своїми "старшими братами". Натомість танки розробки кінця 40-х не мають ніякої електроніки та не потребують надсерйозних втручань для повернення на озброєння.

Шансів на відновлення потенціалу майже нема

Невблаганна статистика Генерального штабу України свідчить, що навіть у "найекономніший" для Росії грудень 2022 вона втратила 116 екземплярів танків, а всередньому воїни світла позбавляють путінську орду 276 одиниць цієї техніки на місяць.

То ж навіть якщо окупантам вдасться поставити на потік відновлення Т-54 та Т-55, навряд вони зможуть компенсувати згорілу техніку кількісно, а якісно – й тим паче. Але "Джавеліну", як і путінській верхівці, глибкого наплювати, в якій "коробці" горітимуть росіяни, і на скільки метрів вилетить тіло навідника під час змагань із танкових стрибків у висоту внаслідок детонації боєкомплекту. Тому заморочуватись із виживанням екіпажів та спробами відновлювати більш нові зразки ніхто не збирається.

Це ж стосується не лише танків, а й взагалі будь-якого виду броньованої техніки, яка є у Росії на зберіганні. Зовсім не дарма окупанти приганяли в Україну неймовірно застарілі БТР-50, замінювали свою артилерію гаубицями Д-1 зразка 1943 року, а також повноцінно зайнялися виготовленням "танкенштейнів" – МТ-ЛБ із привареними корабельними зенітками.

Модернізація МТ-ЛБ від "другої армії світу" / Фото із росЗМІ

У Росії фактично нема варіантів для відновлення потенціалу свого війська на рівні лютого 2022 року. Всі її потуги зводяться лише до того, щоб покращити ситуацію тут і зараз, задавити кількістю та затягнути бойові дії до появи можливості відновити наступ. За словами аналітика Національного інституту стратегічних досліджень і фонду "Повернись живим" Миколи Бєлєскова, танки та бронетехніка у Росії не закінчаться ніколи, але при цьому існує серйозний дефіцит зброї та питання, чи можна досягнути успіхів із наявної її кількістю.

То ж у цьому контексті поява на полі бою Т-34 не виглядає якоюсь неймовірною. Ба більше, перспектива умовного "Ваньки" з Мусорки (село у Ставропольському краї) пограти у World of Tanks вживу, є цілком реалістичною навіть у середньостроковій перспективі. Адже якщо Москва викупила у Лаоса танки, то у них неодмінно має хтось згоріти, навіщо ж тоді гроші витрачали.

Втім, зрозуміло, що спочатку провідні інженери вивчать можливість зняття з консервації Т-10 та Т-10М – танки розробки 54 року, яких у росіян може зберігатися від 1500 до 8 тисяч одиниць. Зрозуміло, що з моменту зняття з озброєння (1993 рік) до сьогодення більшість із них не доживе. Тому прогнозувати, скільки із них фахівці зможуть воскресити, неможливо в принципі. Хто міг передбачити, що зі 8 тисяч Т-72 окупанти в принципі можуть повернути у стрій не більше 1200 штук, але від їх відновлення практично відмовилися через цейтнот.

Зате "Катюши" на базі переданих американцями під час Другої світової "Студебекерів" та й інша техніка, яку для СРСР виготовляли союзники, судячи з усього, виявилися дуже якісними. Принаймні на дорогах Росії вже почали помічати колони із цим дивом виробництва "ворожої" країни. І щось підказує, що це так чи інакше окупанти використовуватимуть зовсім не для зйомок фільмів, а через якихось пів року обидві сторони конфлікту будуть воювати зброєю ленд-лізу, але з одним нюансом.

Дивіться відео переміщення техніки часів Другої світової у Росії:

Не вистачає ані собі, ані на продаж

Про те, що спроможності Москви виявилися значно меншими, ніж хотілося б тому самому Путіну, свідчить і зрив вже укладених контрактів про постачання зброї за кордон. Наприклад, Індія, найбільший клієнт російського ОПК, цьогорічі не отримає комплекси С-400 та запчастини для літаків.

Зрозуміло, що у Нью-Делі на це відреагували абсолютно однозначно, зменшивши плани придбання у росіян взагалі всього переліку зброї. На фоні втрати країною-терористкою ринку через тотальну недосконалість новітніх зразків "аналоговнет", подібні провали є для Кремля дуже болючими, оскільки ринок дуже специфічний, а клієнти можуть раз і назавжи перейти до конкурентів. Тим паче, якщо йдеться про Індію, для якої доступ до американської оборонки зовсім не закритий.

Однак сам факт зриву поставок говорить про те, що Москва вже зараз відчуває проблеми й із неможливістю виготовляти системи ППО та деталі для бойової авіації у великій кількості, а саме ці товари є найголовнішими для російського експорту зброї.

І якщо із протиповітряною обороною все зрозуміло, то з відновленням та виготовленням винищувачів росіяни буцімто ускладнень не мали та навіть збиралися передати певну кількість в обмін на балістичні ракети. Втім, невідомо, чи Тегеран погоджувався на отримання не нової авіації, чи, можливо, й у цій галузі справи у Росії також геть кепські.