Хибні пріоритети: замість депортації українських дітей Росії слід повернути власних

Як діти опинилися в таборах для біженців

Навесні 2011 року в Сирії розпочалися заворушення, які поступово перетворилися на збройне повстання проти режиму Башара Асада за участі курдських регіоналістів та різноманітних радикальних угрупувань. Мовиться про Ісламську державу, Фронт ан-Нусра, "Хайят Тахрір аш-Шам".

Руку допомоги сирійському диктатору протягнув "колега" з Росії. Так розпочалася повномасштабна інтернаціоналізована "м'ясорубка", жертвами якої стали цивільні – жінки та діти. Вони ділять спільну історію: мусили їхати з чоловіком, який воював на боці однієї зі сторін, а після повалення ісламістів та втрати годувальника, були направлені до таборів закритого типу "аль-Хол" і "Рож", де розпочалася інша боротьба. За виживання.

Моніторингові механізми ООН, Ради Європи, ЄС та міжнародні неурядові організації неодноразово звертали увагу на широкомасштабні та систематичні звірства в таборах. Дегуманізовані радикальними ісламістами діти замість реабілітації та реінтеграції отримували сексуальне насильство, відсутність доступу до освіти, їжі та медицини.

Врешті, ситуація стала настільки абсурдною, що жінки та здебільшого хлопчики самі стали підозрюватися в тероризмі та запроторювалися у в'язниці, доки інші діти, без супроводу, жебракували по таборах.

У закритих поселеннях на півночі Сирії станом на 2018 рік перебувало до 3 500 російських та близько 50 українських жінок з дітьми.

Подвійні стандарти росіян щодо дітей?

Репатріація громадян понад 55 держав з таборів у Сирії активізувалася з 2018 року після фактичного розгромлення ісламістів. До рішучих дій з виконання міжнародних зобов'язань щодо повернення, зокрема неповнолітніх, своїх членів неодноразово закликали ООН та Рада Європи.

Україні вдалося репатріювати громадян здебільшого у 2021 році. Однак спеціальні операції проводяться навіть зараз (востаннє – 17 березня 2023 року, коли на Батьківщину повернули 2 жінок і 6 дітей). Росія, своєю чергою, "поспішає неквапом", а у 2022 році, ймовірно, депортуючи та влаштовуючи в родини українців, значно сповільнила темпи звільнення власних громадян.

Ба більше, за свідченням російських посадовців: "Всіх дітей, яких ми вивозимо (з Сирії – 24 Канал), це все діти, які шукають родичів. Нема дітей, яких би ми вирішили самі забрати". При цьому репатріація неповнолітніх громадян із закритих таборів, де існує загроза їхньому життю, є не правом, не бажанням, не "жестом доброї волі", а обов'язком Росії. На цьому наголосила помічниця генерального секретаря ООН з гуманітарних питань і заступник координатора надзвичайної допомоги Джойс Мсуя. Про це мовиться і в низці резолюцій Ради Безпеки.

Для порівняння: до липня 2022 року росіяни депортували та примусово перемістили на власну територію близько 200 тисяч українських дітей. Серед них – кілька тисяч сиріт та позбавлених батьківського піклування, задля усиновлення яких росіяни вишикувалися в чергу. При цьому зусилля, ймовірно, краще було направити на репатріацію, реабілітацію та реінтеграцію власних громадян.

Росіяни пояснюють незначну кількість повернутих з Сирії неповнолітніх складністю процесу та тривалістю виготовлення для них нових документів. Утім, аби виготовити паспорти для депортованих українських дітей, працівники міграційної служби залишалися після завершення робочого дня. Єдине, в чому "зрівняли" українських неповнолітніх та власних громадян з таборів у Сирії – сепарація з батьками: повертати чи екстрадувати жінок Росія не поспішає.

Блюзнірство: хто очолює боротьбу з тероризмом на рівні ООН

З 2017 року заступником генсека ООН та главою Контртерористичного управління є Владімір Воронков, громадянин Росії. Тобто держави, режим якої був визнаний терористичним на рівні Ради Європи, держави, яка підозрюється у фінансуванні тероризму в межах справи в Міжнародному суді ООН.

Воронков – один з тих, хто рішуче наполягає на поверненні неповнолітніх на батьківщину, оскільки "діти, які не вибирали бути там, піддаються реальному ризику радикалізації та вербування". При цьому незаконно депортовані до Росії українські неповнолітні теж були позбавлені права вибору, їх русифікують та мілітаризують під носом міжнародної спільноти. Однак, на відміну від Сирії та фактичного курдського режиму, Росія виступає проти репатріації неповнолітніх громадян України.

Сирійські уроки для України

Проактивна роль держави в поверненні дітей з Сирії має бути повторена й у випадку репатріації незаконно депортованих до Росії неповнолітніх, особливо, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

На міжнародному рівні слід боротися за подібні сильні заяви та резолюції від компетентних організацій, які б сприяли ідентифікації та поверненню дітей великими групами. Не варто ігнорувати вже розроблені в контексті репатріації дітей із зон збройних конфліктів стандарти, зокрема, щодо реабілітації та реінтеграції.

Слід "нагадувати" Росії про те, що вона має зобов'язання піклуватися про власних дітей, а не "рятувати" чужих. Міжнародне право не терпить подвійних стандартів, а репатріація не може невиправдано затягуватися в строках. Діти мають бути повернуті на Батьківщину.