Чому російські космічні супутники виходять з ладу під час війни з Україною

Під час холодної війни Росія стала першою державою, яка запустила супутник, а потім і людину у відкритий космос. Оскільки сьогодні на орбіті понад 160 російських супутників, кожне українське місто, танк і гаубиця мають бути під прицілом орбітальних камер.

Але це відбувається не на полі бою. У той час як українські військові отримують величезні вигоди від комерційного зв’язку та фотосупутників, Росія отримує лише мізерні винагороди від своїх величезних інвестицій у військові космічні кораблі, вважає західний експерт.

«Українська армія може за допомогою комерційних систем отримувати зображення будь-якої місцевості з високою деталізацією не рідше двох разів на день за сприятливих погодних умов, тоді як російська армія може отримувати зображення тієї ж місцевості приблизно раз на два тижні», – Павло Лузін, старший науковий співробітник Jamestown Foundation, написав у нещодавній статті для Riddle. Крім того, «існуючі російські супутники забезпечують серйозно нижчу якість зображень порівняно з американськими та європейськими комерційними супутниками».

Супутники GPS дозволили українським керованим ракетам HIMARS американського виробництва точно наводити цілі на російські склади постачання та штаб-квартиру. Starlink від SpaceX, який використовує численні супутники на низькій навколоземній орбіті для забезпечення зв’язку через наземні станції розміром з рюкзак, став незамінним для українського військового зв’язку.

Проте, незважаючи на величезну кількість гіперзвукових та інших керованих ракет і інтелектуальних бомб, Росія не змогла завдати точних ударів. «Через відсутність розвідувальних можливостей Росія не може використовувати свою високоточну зброю в плановому порядку», — сказав Лузін «Популярній механіці ». «Саме тому Росія почала кампанію ракетного терору проти міст і мирного населення України».

Проблема не у відсутності орбітального обладнання. За словами Лузіна, у Росії на орбіті знаходиться понад 160 супутників, з яких понад 100 є військовими системами. Серед них 25 супутників ГЛОНАСС GPS, 47 супутників зв’язку, сім супутників океанічної електронної розвідки Liana, два супутники оптичної розвідки Persona, а також різноманітні системи виявлення ракет, топографічного картографування та експериментальні космічні апарати.

Чого Росії не вистачає, так це правильного поєднання супутників, а також наземних систем і процедур для отримання та розповсюдження даних тим, хто їх потребує. Наприклад, космічний корабель «Ліана» призначений для відстеження кораблів. Але Росія завжди була сухопутною, а не морською державою, і можливість відстежувати американські авіаносці в Тихому океані не допомагає виграти наземну війну в Україні.

Розуміючи, що вона відстає в новій космічній гонці, Росія на початку 2000-х років вирішила не будувати супутники-шпигуни. “Кремль вирішив почати з супутникової навігаційної системи ГЛОНАСС і супутників зв’язку, які спираються на західні космічні електронні компоненти”, – сказав Лузін. «Супутники-розвідники були набагато складнішим завданням для російської космічної галузі, і вона звернулася до цього завдання лише на початку 2010-х».

Але запровадження західних санкцій після анексії Криму в 2014 році завадило інвестиціям у розвідувальні системи. У результаті Росія має на орбіті лише два супутники оптичної розвідки (фотографічні). Два нових супутники Resurs були відкладені принаймні до 2024 року, тоді як три російські комерційні супутники, які можуть використовуватися для військових зображень, можуть більше не працювати.

Хоча точна кількість американських супутників-шпигунів засекречена, Національне розвідувальне управління запланувало принаймні сім запусків у 2022 році. Зараз агентство укладає контракти з комерційними компаніями на гіперспектральні супутникові зображення, які можуть виявляти об’єкти через кілька смуг світла.

Проблема не лише в супутниках. Військам не вистачає супутникових терміналів зв’язку, що лише погіршує жорстку та розділену систему управління російської армії. Хоча супутники ГЛОНАСС GPS працюють, користувачам не вистачає терміналів та електронних карт для використання супутникової навігації.

У 2020 році Лузін підрахував, що Росія витрачала 1,6 мільярда доларів на рік на свою військову космічну програму. Проте фінансування майбутніх російських супутників залишається невизначеним. Війна в Україні відволікає ресурси на танки та ракети. Тим часом санкції Заходу позбавлять російські космічні апарати складних компонентів.

Також не варто звертатися до комерційних супутників, як це успішно зробила Україна. «Модель російської політичної економії робить приватні зусилля в космосі просто неможливими», — сказав Лузін. «Приватний бізнес і технологічні ініціативи вважаються політичними загрозами».

Захід також може вжити заходів, щоб не допустити відновлення російської військово-космічної програми. «Необхідно запобігти доступу Росії не тільки до космічної електроніки, а й передового промислового обладнання», — сказав Лузін. «Також для комерційних супутникових послуг за допомогою шахрайських фірм в Азії та Європі».

Оскільки російські супутники є однією з двох перших космонавтів, нереалістично припускати, що російські супутники зникнуть з небес. Але дні слави «Супутника» та «Союзу», здається, минули.

“Я не думаю, що Росія зараз здатна розвинути свій військово-космічний потенціал”, – сказав Лузін. Джерело