Для чого Путіну російські фашисти

Гітлер радіє у пеклі

Придворний кабаліст Холуєв у своєму епічному полотні "Життя святого Володимира Таврійського" довірив йому ключову роль особистого психоаналітика Владіміра Путіна, який по виразу обличчя читає геостратегічні задуми агресора.

Візіонер і володар сакрального знання про наше найближче майбутнє Прилєпін не міг не поділитися ним із простими смертними і негайно почав дієсловом палити серця людей. І не лише дієсловом, а й найважливішим у безграмотній Росії мистецтвом – відеокліпом із піснею у стилі реп.

Фашистський штурмовик (в авторському виконанні самого креативника) протягом 3-х хвилин ігрового часу солодко мріє, як він буде викрадати, катувати, вбивати націонал-зрадника з явними ознаками неарійської зовнішності.

Дідусь Адольф з розчуленням потирає ручки в пеклі. Через 70 років після військового розгрому III Рейху гітлерівські ідеї перемогли у путінській Росії, що встала з колін. Прилєпін та його молоді друзі, які спустилися з Карпатських гір, справжні арійці. Вони нещадні до ворогів "русского міру" і завершать розпочату фюрером великої Німеччини справу остаточного вирішення націонал-зрадницького питання.

Трихвилинний кліп дуже промовистий. Він багато говорить не лише про переконання автора, а і про психотип його особистості.

По-перше, як і більшість фашистів, ліричний герой Прилєпіна – боягузлива тварюка. На розправу із загнаним у лісі нещасним худорлявим юнаком цей відгодований самовдоволений бугай вирушає не один, а з двома патріотичними мордоворотами.

Сам Прилєпін також передбачливий у його боротьбі з "українським фашизмом". Зі своїм колегою Шаргуновим у 2014 році вони заразили імперським безумством, а потім відправили на смерть на Донбас сотні молодих людей. Однак самі при цьому вважають за краще боротися виключно у комфортних телевізійних шоу та літературних салонах. Ну і тепер ще, хвацько розправляючись у кліпах із беззбройними націонал-зрадниками. Смерть добра для якихось інших росіян, але тільки не для Путіна та Прилєпіна – вождів та ідеологів "русского міру".

По-друге, цих трьох хвилин достатньо, щоб переконатися, що улюбленець Путіна та Холуєва як художник, м'яко кажучи, аж ніяк не Лені Ріфеншталь. Створений актором, письменником, музикантом "художній твір" – це похмуре провінційне лайно.

Як у Росії до влади можуть прийти фашисти

Але набагато більше ніж про Прилєпіна цей "шедевр" говорить про путінську дзюдохерію.

Усі ці 15 років її становлення я вперто і марно боровся з комплексом "Гершензона-Радзіховського" нашої "ліберальної еліти", яка закликала благословляти владу, що своїми багнетами та телеканалами захищає нас від люті народної. Мовляв, у разі її падіння та виникнення конкурентного політичного середовища, до влади, нібито, прийдуть справжні фашисти. Я ж переконував, що прийти до влади, отримавши більшість на вільних виборах, фашистам у Росії неможливо.

А ось тепер спитаємо себе: що мають зробити фашисти в Росії, щоб прийти до влади, не перемігши на вільних виборах, а в результаті внутрішньої еволюції путінського режиму, змови його "еліт"? Легше це завдання чи складніше?

На мою думку, набагато легше. Їм не доведеться у цьому випадку переконувати 50 мільйонів виборців. Досить переконати 3 – 4 мерзотників із ближнього кола національного лідера. А їх переконувати не треба. Вони й самі давно вже впевнено борються з "єврейськими олігархами, які пограбували країну" за свої, як послужливо роз'яснив придворний фашист Алєксандр Дугін, православні "опричні паї".

Їм просто треба підказати, що в атмосфері системної кризи злодійської влади, що наростає, єдиний для них спосіб зберегти свої мільярдні паї – стати на шлях відвертої нацистської диктатури. Для такої диктатури не потрібна підтримка більшості. Цілком достатньо силових структур, телебачення та ентузіазму 2 – 3 мільйонів рядових виконавців. І те, й інше, і третє вони вже мають. Під тоталітарним пресом більшість буде розгублена та пасивна. Тим більше, що за всіма відразу не прийдуть.

Вигідні маріонетки

Я мав рацію. Так і відбувається тепер. Відверті фашисти Прилєпін, Дугін, Проханов колекціонувалися як резервні маргінальні фігури в сурківських стайнях, здавалося б, без жодного шансу опинитися в політичному мейнстрімі. Але коли у 2014 році режим вплутався у маленьку переможну операцію щодо братнього розчленування України, фашисти неминуче були потрібні для її ідеологічного забезпечення. Їх вкинули у прайм-тайм телевізійного простору, ввели до кола довірених холуїв вождя. І сьогодні вони вже активно формують політичний порядок денний.

Своїм проривним революційним кліпом Прилєпін справедливо і тактовно вказує національному лідеру на зростаючий когнітивний дисонанс між його істинно арійською зовнішньою політикою збирання споконвічних російських земель і розширення меж "русского міру" і поки що м'якуватою внутрішньою політикою щодо генетично безнадійних ворогів нації.

Яка ж глибока людина цей Прилєпін! Кого можна поставити поруч із ним у "гей-Європі"? Розмахуючи додатковою хромосомою духовності, він вимагає знищення мільйонів неповноцінних унтерменшів. Візуально демонструючи при цьому свою готовність особисто очолити та здійснити "спецоперацію національного очищення".

Не чекаючи відкриття Нюрнберзького процесу, він уже задокументував свої щирі свідчення. Шеф-редактор "Вільна Преса" та нацист-самородок свідомо вибрав собі при путінському дворі роль і долю російського Юліуса Штрайхера.