Я тікаю з дому: як головний слідчий на Харківщині став снайпером

Начальник слідчого управління Національної поліції Харківської області Сергій Болвінов вихідними тренується стріляти зі снайперської гвинтівки на дальні дистанції.

– Таким чином я тікаю з дому, бо я сімейна людина, там завжди був гомін, а зараз тиша, нікого… 23 лютого (2022 року, за день до повномасштабного вторгнення, – Ред.) у нас було багато нарад, зокрема, допізна. Нас зібрали, довели інформацію про можливе загострення.

Подзвонив дружині, попросив зібрати речі про всяк випадок. Додому повернувся близько опівночі – ми жили разом з дружиною і трьома дітьми, молодшому тоді було три роки. Ми сіли на кухні. Я сказав: завтра, кажуть, о 04:00 ранку може бути війна, – зазначив він.

За кілька годин його розбудила перелякана дружина, дім ходив ходуном, за вікном канонада. Пів години на збори, поцілував дітей, дружину. Відтоді вони додому не поверталися.

– Мабуть, хвилин 20-25 треба було, щоб дружина зібрала всіх дітей. Я їх як зміг, в машині поцілував – ніхто не знав, чи побачу я їх колись.

Сергій Болвінов відправився на роботу. Тоді, ранком 24 лютого, вирішив для себе твердо – залишається в Харкові, що б не трапилось. Від Харкова до кордону з Росією всього 30 км, вже о 09:00 ранку російські війська були на кільцевій міста.

Болвінова призначили головним слідчим Харківської області у грудні 2021 року, за два місяці російська армія піде на Україну повномасштабною війною.

– Я зібрав всіх своїх (слідчих, – Ред.), кажу, хлопці, хто готовий боронити, зараз їдемо й отримуємо автомати. Виявили бажання спочатку десь чоловіків до 30 – це у Слідчому управлінні. Деякі казали, що принесуть мисливську гвинтівку і підуть вбивати. Я кажу – якщо підеш, то за командою. І почали чергувати в будівлі.

Дорога до полігону займає не менше ніж годину – там можна стріляти на дальні дистанції, каже Болвінов.

– У нас не так багато полігонів, де можна на такі дальні відстані стріляти. Це один з них.

У багажнику снайперська гвинтівка – її Болвінов придбав нещодавно, відколи захопився стрільбою на дальні дистанції. У кобурі на тілі Glock 17.

– Це австрійська зброя, один з найсучасніших пістолетів, який використовують у всьому світі й військові, і спецпідрозділи. Я його постійно ношу з собою. Це мені вручив Міністр внутрішніх справ за роботу під час повномасштабного вторгнення.

Болвінов навчився стріляти ще в Університеті внутрішніх справ.

– У нас перед присягою був курс молодого бійця. Нам видали зброю – автомати Калашникова, пістолети Макарова, які тоді були на озброєнні в поліції. І ми виконували вправи.

Болвінов спілкується виключно українською.

– Війна змінила все, я спілкуюся українською не тільки на роботі, а й з рідними.

Звісно, змінилися й хобі. До повномасштабної війни головний слідчий поліції Харківщини займався плаванням, тенісом. Та одного разу знайомий запросив на полігон постріляти, відтоді майже кожні вихідні Болвінов вдосконалює навички зі снайперської стрільби.

– Це не тільки тому, що це мені подобається. Це пов’язано ще й з сімейними причинами. Я сімейна людина, в мене вдома постійно був такий гомін і мені це дуже подобалося! У вихідні у нас був день, коли я намагався повністю бути з дружиною і дітьми.

А коли я зараз повертаюся додому, я – один, мене це дуже засмучує. Родина проживає у Німеччині й відколи вони поїхали, жодного разу не повертались, ми зустрічались декілька разів на заході Україні. І дитячі кімнати зараз зачинені – це дуже важко, я просто тікаю з дому.

Пізніше Болвінов сказав:

– Я, звісно, задоволений, коли влучаю! Але це не пов’язано з роботою снайпера в бойових умовах – це є спортивна стрільба або снайпінг. Я займаюся не тільки снайпінгом, ми з колегами практикуємося в стрільбі в тирах, щоб вдосконалювати навички поводження зі зброєю.

Болвінов вчився у звичайній сільській школі Богодухівського району, вирішив стати поліцейським за порадою тата.

– Батько й мати – прості люди, намагалися мені дати найкраще. Тоді дуже популярний був Харківський національний університет внутрішніх справ, батько порадив йти туди, а я був достатньо слухняним, закінчив школу з золотою медаллю, такий в брюках, сорочці, светрі…

Так, чистий ботан! А золотим медалістам були пільги для вступу, але важливі були фізкультура і математика. І треба було пробігти, здається, кілометр і вкластися в норматив. Звісно, треба було тренуватися, і в селі на мене дивилися скоса, коли я намотував кола на стадіоні під секундомір батька. І так я вирішив стати поліцейським. Мені подобалась математика і я закінчив економічний факультет Університету внутрішніх справ. І ще я навчався на заочному факультеті, то ж отримав і вищу економічну, і вищу юридичну освіту.

Гвинтівка, яку Болвінов везе в багажнику, не єдина в слідчого. Перша, на якій вчився стріляти, – мисливський карабін 308 калібру.

-Це також снайперська зброя, але потім, коли я досяг певного рубежу на цій зброї, далі вже не можна було з неї прицільно стріляти, я собі зробив подарунок – 338 калібр. Це американська зброя марки Ruger, і вона дозволяє прицільно стріляти на більші дистанції. Це така справа, яка потребує постійних тренувань, щоб не втрачати навички.

Я не спецпризначенець, не КОРДівець, це моє хобі. Звісно, я можу прицільно стріляти до 50 м – це нормальна стрільба з пістолету. Можу, звісно, й далі, але це важко. Що стосується стрільби на ходу, під час руху – також можу. Наскільки вправно? Я вважаю, що непогано.

Зі снайперською зброєю я не так давно тренуюся, не більше року і влучаю в ціль на відстані 1,2 тис. м. Це достатньо велика відстань, але треба постійно вдосконалюватися. В мене нова зброя і зараз я на ній переучуюсь. Я собі ставлю планку – прицільна стрільба 1,5 тис. м, хотілося б до 2 тис. м, а як там вийде – подивимося, – зазначив він.