Фрайкори, дивізія СС і "м'ясні атаки": де в історії шукати реальний прототип ПВК "Вагнера"

Одним із наймедійніших облич геноцидної війни Росії проти України є не військовий, а призначений олігарх Євген Пригожин. Він номінально очолює так звану групу "Вагнера". 24 Канал вирішив провести історичні паралелі та порівняти вагнерівців з іншими найманцями.

Неприємна колізія – вагнерівці поза законом

Нові російські закони найманців називають "учасниками добровольчих формувань". І це вже інша калька – німецького терміну Freikorps ("фрайкори"), тобто "Корпус добровольців".

Хто такі фрайкори

Фрайкори нині відомі, як парамілітарні об'єднання німецьких ветеранів Першої світової війни, переважно з правими поглядами та відсутністю пієтету до людського життя. Пізніше, учасники фрайкорів приєдналися до нацистів і стали основою вже для їхніх парамілітарних формувань.

Насправді ж історія фрайкорів починається ще всередині 18 століття і пов'язується з персоною пруського кайзера – Фрідріха Другого.

Несподівано, але тут є паралелі з сучасною групою "Вагнера" На них звернув увагу американський історик Алєксандр Бернс, подробиці він виклав у своїй статті на порталі War on the Rocks.

Бернс розповідає, що крім славетних гренадерів та не менш легендарної лінійної тактики, на боці Фрідріха воювали також нерегулярні підрозділи – фрайкори.

• Вони відрізнялися від регулярної пруської армії, були сформовані коштом та за ініціативою місцевих нобілів, які часто ці загони й очолювали, а подекуди делегували ці права професіоналам-військовим, яких тоді було чимало на вільних хлібах.
• У 18 столітті дворяни могли легко переходити на службу до численних європейських монархів і за одну війну встигали повоювати за різні ворогуючі сторони, дехто – по кілька разів.

Бернс вказує, що більшість у німецьких фрайкорах складали полонені з армій противника, дослідник називає їх prisoners. І тут вже пряма паралель з "Вагнером", адже нині більшість у пригожинців складають саме завербовані на зонах "зеки" (звісно, абсолютно незаконно, навіть з точку зору російських законів).

Найманці Моріца Саксонського / фото geheugenvannederland.nl

Насправді автор дещо помиляється, адже ті ж фрайкори формувалися не з prisoners, а deserters, тобто дезертирів. Також там чимало було й добровольців, при чому, різних національностей – від угорців і хорватів і до, можливо, й українських козаків. Але в чому пан Бернс правий, так в тому, що фрайкорів використовували, як штурмовиків для суїцидальних атак на укріплені позиції – нині вони відомі як "м'ясні хвилі". І це те саме, що зараз робить "Вагнер".

Бійці фрайкору Вільгельма вон Клейста / фото Wikimedia Commons

Попри високу смертність фрайкори були відносно ефективні, вони були автономні, а тому – позбавлені надмірної бюрократії великої армії. Також наявність талановитих командирів та відсутність сантиментів дозволяли експериментувати на полі бою та виробляти найбільш ефективну тактику бою. Через сто років – вже в 19 столітті – цей підхід здобуде перевагу над лінійною тактикою, втім ніхто з учасників фрайкорів до цього моменту не доживе.

• Бернс говорить про ці творчі пошуки командирів фрайкорів і порівнює їх із творчістю командирів "Вагнера" – ті також зробили "м'ясні штурми" ефективними, з огляду на те, що ціною великих жертв серед зеків (яких нікому не шкода) вагнерівцям вдається просуватися вперед. Втім, до великих перемог російським найманцям дуже далеко – той же Бахмут вони штурмують вже понад пів року, Соледар і Попасну втопили у власній крові й на тому "закінчилися". Це важко порівняти з ефективністю часів Моріца Саксонського або Фрідріха Другого.
• Ще одна спільна риса між фрайкорами та вагнерівцями – варварська жорстокість. Тут паралелей ще більше. Втім, є нюанс, на тлі звірств регулярної російської армії "Вагнер" особливо навіть якось не виділяється. Нагадаємо, в Бучі та Гостомелі найманців Пригожина не було – всі страшні звірства творили саме регулярні війська. Можливо, щоб наздогнати ЗС РФ у кровожерності та не відставати, "пригожинці" вдалися до піар-страт за допомогою кувалд, а також почали рекламувати розстріли та власні загороджувальні загони.

Забагато честі для Пригожина

При цьому, російська пропаганда в кращих традиціях химерного постмодернізму часто малює "Вагнер" не як сталінських "штрафників" чи фрайкорів 18 століття, а як куражних найманців попередніх епох. Так, Євгеній Пригожин постає мало не кондотьєром (так називали командирів найманців у 14 – 16 столітті в Італії).

Євгеній Пригожин / скриншот

Відомий заздрісник Пригожина – воєнний злочинець Гіркін порівнює номінала групи "Вагнер" взагалі з Альбрехтом Валленштейном – видатним полководцем часів Тридцятирічної війни.

Смерть Валленштейна / фото Wikimedia Commons

Добре, що Гіркін не порівняв Пригожина та ПВК "Вагнер" з римськими преторіанцями, які в 193 році нашої ери вбивали імператорів, що заборгували їм преміальні виплати, а потім продали титул імператора на аукціоні (переможець, до речі, не зміг заплатити вчасно і також був убитий).

Постає резонне питання – а чи не забагато честі? Відповідь проста – забагато. На відміну від Валленштейна, Моріца Саксонського, пруського очільника одного з 14 фрідріхових фрайкорів Вільгельма вон Клейста та навіть більшовицьких ватажків часів так званої "Громадянської війни" – Котовського та Якіра (перший мав загони з криміналітету, другий – з китайських найманців), Пригожин в жодному разі не є самостійною фігурою.

Пригожин не керує так званою ПВК "Вагнер" ані на Донбасі, ані в Сирії, ані в Африці (нагадаємо, що саме африканський напрямок діяльності "Вагнера" є головним). Він лише номінально очолює це парамілітарне утворення, не відповідає за бойові дії та планування операцій (для цього там є Дмітрій Уткін, той самий "Вагнер").

Справжнім власником групи "Вагнер" є держава Росія, а конкретніше – її спецслужба ФСБ, для них "Вагнер" – військова філія для гібридних операцій за межами Росії. Пригожин тут ширма, якій дозволяють бути обличчям процесу та отримувати невелику ренту від мільярдів, які заробляють справжні власники. Бої ж на Донбасі та "м'ясні штурми" зеків, зібраних у штрафбати – зручна форма утилізації непотрібних ресурсів.

Реальний прототип для "Вагнера"

Якщо ж шукати гідні паралелі, далеко йти не варто, адже в Пригожина та пригожинців був прототип не в часи Семирічної війни чи війни за Іспанську спадщину, а в Другій світовій війні. Це Оскар Дірлеванґер та його спеціальна команда СС "Дірлеванґер" (згодом – 36-а гренадерська дивізія СС "Дірлеванґер").

Воєнний злочинець Оскар Дірлеванґер / Бундесархів

Коли браконьєри закінчилися, загони почали формувати з професійних злочинців, засуджених вояків Вермахту і членів СС, а також – з військовополонених (у Дірлеванґера був цілий батальйон росіян).

Загонам Дірлеванґера доручали найкривавіші завдання – особливо вони "відзначились" у Білорусі та Польщі.

Фото карателів Дірлеванґера з Бундерсархіву

На руках Дірлеванґера та його вояків – кров десятків тисяч вбитих цивільних і понад 200 спалених сіл. Це класичні карателі, про яких так любить згадувати російська пропаганда, втім, вочевидь забуваючи, хто нині є їхнім прямим спадкоємцем.

Спочатку підрозділ діяв проти партизан і здійснював так звані "акції відплати" для цивільних, але згодом, коли в нацистів почалися "кадрові проблеми", карателів кинули на фронт (тут просто пряма аналогія з групою "Вагнера") та перетворили на штрафбат.

На фронті підрозділ зазнавав страшних втрат, але отримували постійні підкріплення з числа амністованих злочинців, яких без належної підготовки гнали в бій на вірну смерть. Так, у боях з придушення Варшавського повстання у 1944 році втрати бригади Дірлеванґера сягнули 315% від штатної чисельності.

Згодом підрозділ зазнав страшних врат у боях у Словаччині, Угорщині та Німеччині, доки не був знищений Червоною армією у травні 1945 року в "Гальбському мішку" (тоді німці намагалися прорватися до оточеного Берліна та врятувати Гітлера (цей епізод та марні очікування Гітлера добре показані у фільму "Бункер", проте самі були оточені та розбиті).

Путін і Пригожин / фото росЗМІ

Відплата для Дірлеванґера була страшною – його забили до смерті у в'язниці. Те саме чекало й на більшість його підлеглих. Щось подібне, схоже, готує доля й для Пригожина. Ніхто не буде розбиратися чи справжній він кондотьєр чи просто зіц-голова ФСБшної контори. Натомість справжні куратори так званої ПВК у "прекрасній Росії майбутнього", можливо, спробують видати себе за рятівників і лібералів. Для цього їм потрібно буде лише пред'явити лису голову "кухаря Путіна".