Бути чи здаватися: що передбачає нова концепція зовнішньої політики Росії від Путіна

24 Канал вирішив проаналізувати, чому це схоже навіть не на бажання всидіти на двох стільцях, а на повну маячню. А також поясює, як практично слід реагувати на російську графоманію.

"Еволюція" концепції

Попередником сучасної Росії був СРСР – тоталітарна держава з власною ідеологією, що передбачала побудову чи то комунізму, чи то соціалізму з людським обличчям. Радянський проєкт тримався на брехні про світле майбутнє та реальних репресіях, живився корисними копалинами та експлуатацію мільйонів людей (зокрема, й у фактичних колоніях – однією з них була окупована Україна). Економічна та світоглядні кризи знищили радянську імперію, Москва не зуміла втримати республіки-колонії, але спромоглася зарадити подальшому розпаду й залишилась у межах РФСР.

Нова версія Росії спробувала створити нову версію державницького проєкту. Його відлунням стала поява офіційної концепції зовнішньої політики. За взірець росіяни взяли приклад США – там традиційним є так звані доктрини зовнішньої політики, які реально визначають політичний курс країни за тієї чи іншої адміністрації.

• У 2008 році президент Медвєдєв, напередодні вторгнення в Грузію, затвердив нову концепцію, згідно з якою було кинуто виклик Заходу. Там уже наголошували на "перспективі втрати Заходом своєї монополії на глобалізаційні процеси", а Росія називалася "найбільшою євразійською державою".
• Концепція 2013 року, знову з Путіним, констатувала нібито "скорочення можливостей історичного Заходу домінувати у світовій економіці та політиці".

Після незаконної анексії Криму, окупації частини Донбасу та запровадження перших санкцій проти Росії в 2016, було схвалено нову версію концепції. У ній були сформульовані 11 пунктів російської зовнішньої політики, зокрема, захист суверенітету та територіальної цілісності країни, "збереження та зміцнення позицій у світовій спільноті", "формування відносин добросусідства з державами-сусідами", "сприяння усуненню наявних осередків конфліктів на їх території", окремо навіть була прописана повага до України, бажання отримати "безвіз" з ЄС і суворе дотримання договору про обмеження і скорочення стратегічних ядерних озброєнь.

З цією концепцією Росія прожила до 2023 року, коли в січні Путін дав команду переробити все під нові реалії, найголовнішими з яких є те, що Росію нині офіційно визнали державою-терористом (на рівні ЄС), а її лідера оголошено в міжнародний розшук як воєнного злочинця. Від цього автори і змушені були відштовхуватися.

Про що нова концепція зовнішньої політики Росії

За словами самих росіян, було проведено титанічну роботу. Її результати нахвалював особисто Путін.

Міністерством закордонних справ у координації з адміністрацією президента, апаратом Ради безпеки, урядом, багатьма міністерствами та відомствами проведено масштабну та копітку роботу щодо її (концепції зовнішньої політики, – 24 Канал) актуалізації та приведення у відповідність із сучасними геополітичними реаліями,
– Путін рекламує нову концепцію зовнішньої політики Росії 31 березня 2023 року.

Не відставав і очільник російського МЗС Сергєй Лавров.

Логіка документа відображає мінливі геополітичні реалії, по суті, революційні зрушення на зовнішньому контурі, які отримали прискорення з початком спеціальної військової операції. Зокрема, констатується безпрецедентний за останнє десятиліття рівень міжнародної напруженості. Визнається екзистенційний характер загроз безпеці та розвитку нашої країни, що створюються діями недружніх держав,
– Лавров пояснює, яка це важлива штука та яка копітка робота передувала розробці концепції.

Цей текст є у відкритритому доступі, щоправда, у доменній зоні "ру", тому для користувачів з України, які виявлять бажання почитати цей тріумф канцеляризму, доведеться використовувати ВПН-сервіси.

Аналіз тексту вказує на те, що й Лавров перехвалив сам себе, а Путін просто не зрозумів, що йому підсунули на підпис. Насправді маємо нудну графоманію на тему, як "росіяни самі хотіли б себе бачити, але такими не є". Впоратись з таким завданням міг би й умовний ChatGPT. Він би так само зарядив у текст чимало улюблених російських кліше про "русскій мир", "англосаксів", "колективний Захід" і його "гегемонію", "неоколоніалізм" та іншу маячню.

У Лаврова та Путіна все написано на "обличчях" / фото dpa

Усі творчі та розумові потуги так званих російських інтелектуалів можна чудово описати словами героя Леся Подерв'янського: "Навіщо вам шлях у те, чого у вас нема?" А також констатувати, що в росіян традиційно "виходять одні уроди".

Російська Федерація зацікавлена у розвитку всього різноманіття політичних, економічних, культурних та духовних зв'язків з Україною на основі взаємоповаги, розбудови партнерських відносин за дотримання своїх національних інтересів,
– пункт 56 з "концепції" 2016 року (у концепції 2023 року чомусь зник).

Справа в тому, що на відміну від західних аналогів, російська концепція зовнішньої політики не є реальною "дорожньою картою", де за відхилення від курсу можуть спитати виборці, а державні інститути – зробити примусову корекцію.

У російських реаліях "концепція" є лише спробою "причесати" те, що "нагородив" Путін або путінозамінник. Втім, навіть це "пост-знання" не є чесним. У концепції зовнішньої політики Росії нічого нема про те, що країна планує окупацію сусідів, здійснюватиме енергетичний шантаж Європи, оголосить ЄС "недружніми країнами", буде погрожувати голодом країнам Азії та Африки, вестиме геноцидну війну, а на додаток – вдасться до відкритих погроз ядерною зброєю та призупинить свою участь у договорі СНО-3.

Звідки ж взялася мантра про "державу-цивілізацію"

Хтось скаже – а як же "унікальна держава-цивілізація"? Автор унікальної метафори про унікальну місію Росії, напевно, десь читав Валлерстайна та щось чув про його світ-систему. Недарма серед авторів – адміністрація президента Росії, де засідає пан Кірієнко, який у Кремлі має реноме "розумахи-методолога". Доведеться його розчарувати – Росія об’єктивно не є унікальною й ніколи нею не була історично.

Владімір Путін і Сергєй Кірієнко​ / фото Коммерсантъ

Нині "особлива цивілізація" нічого не може робити сама, вона повністю залежить від глобального світу, при цьому, залишаючись його периферією.

Росія фактично нічого не виробляє сама – не може зробити навіть банальні цвяхи та шурупи, про високі технології навіть не варто й починати – всім відомі історії про "аналоговнєт" із краденими мікросхемами зі західних пральних машин тощо.

Росіяни не можуть зробити навіть власні автівки й змушені купувати їх в Ірану (звідки в іранців відповідні технології та до чого тут Франція – окреме питання). Проблеми буквально в кожному сектору економіки – Росія не має власних ліків, не може будувати літаки та потяги, будувати дороги та ще чимало всього. Все це вона купувала за надходження від продажу корисних копалин, насамперед – вуглеводнів.

При цьому, схема була аж занадто корупційною, фактично вся російська державність – обслуговування бензоколонки в масштабах всієї країни, її оператори працювали вахтовим методом і заробляли мільярди, щоб вивести їх з країни на "проклятий" Захід і стати його частиною на правах молодших партнерів. Війна ці ланцюжки зруйнувала й відкрила всьому світу нового "голого короля".

А що з ідеологією?

Автори "концепції" спробували видати за державну ідеологію концепцію так званого "русского міра". Дика суміш застарілих тез 19 століття, російського православного фашизму та культу мертвих, відомого як "побєдобєсіє", сподобалась Путіну та була запущена в роботу. Полігоном для її "випробування" став український Донбас. Намаганнями росіян регіон перетворився на територію нових темних віків і полігоном для кривавих експериментів, що призвело до депопуляції та повної деградації колись не безпроблемного, але цілком успішного та промислово розвиненого регіону.

У 2022 році всі процеси прискорились, а практики, обкатані на Донбасі, Росія масштабує вже на власні території й буде робити "русскую вєсну" для своїх. Місцеві вже називають це терміном "русорєз", а більш обізнані згадують визначення "русского бунту" за письменником Пушкіним.

9 років знущання росіян над окупованою частиною України стали ефективною вакциною проти "русского міра" та його "м'якої сили". Нині ця ідеологія стала синонімом геноциду та занепаду, страшні події відкрили світу очі значно краще за будь-яку паперову концепцію.

Два слова правди

З метою підтримки та зміцнення міжнародного миру та безпеки Російська Федерація має намір приділяти пріоритетну увагу… використанню мирних засобів, насамперед дипломатії, переговорів, консультацій, посередництва та "добрих послуг", для вирішення міжнародних суперечок і конфліктів, їх врегулювання на основі взаємної поваги, компромісів та балансу легітимних інтересів,
– пункт 24 концепції зовнішньої політики-2023 року в кращих традиціях Орвелла цинічно офіційно бреше.

Уважний читач, помітить у поданій цитаті два слова правди. Вони в дужках, це "добрі послуги". Під ними, мабуть, варто розуміти вже легендарні "жести доброї волі", до яких російська зовнішня політика була змушена вдатись під час вторгнення до України. Перший стосувався втечі російської армії з-під Києва наприкінці березня 2022 року, другий –евакуації росіян з українського острова Зміїний, третій – деокупації Херсона в листопаді.

Усі вони були здійснені росіянами під тиском обставин, які від них не залежать, адже були нав'язані волею України та її Збройних сил. Саме таких "добрих послуг" чекаємо від Росії й надалі. Подобається це росіянами чи не подобається.