Скандал у Литві: чинний президент Гітанас Науседа був членом Компартії в останні роки СРСР

Його спровокував місцевий журналіст, який опублікував архівні документи з доказами членства Гітанаса Науседи у Компартії. До неї чинний президент вступив в останні роки існування Радянського Союзу, у травні 1988 року.

Виявлені документи викликали обурення

Однак обурення викликало не стільки саме членство у комуністичній партії, адже й попередня президентка Литви та колишні прем’єр-міністри також були її членами, скільки замовчування цього факту перед виборами президента у 2019 році.

Також журналіст Довидас Панцеровас (Dovydas Pancerovas), який й опублікував документи, звернув увагу й на те, що попри членство в Компартії Гітанас Науседа не раз асоціював себе з діяльністю громадсько-політичного руху "Саюдіс". Цей рух був опозиційним до СРСР та виступав за відновлення незалежності Литви.

Довидас Панцеровас запевнив, що на документи, які розкривають минуле чинного президента, натрапили випадково. Це трапилося, коли литовський архів відкрив для ознайомлення складені тоді списки на депортацію та багато інших документів комуністичної доби.

Я не вважаю і не стверджую, що приналежність до Комуністичної партії є непозбувною плямою. Але президент Науседа прагне асоціюватися із "Саюдісом" і мітингами "Саюдіса" у своїх політичних промовах, тоді як насправді в той час він обрав іншу стороні барикад – щонайменш офіційно,
– написав журналіст.

Членство в Компартії було кар'єрним трампліном

В офісі президента Литви не стали приховувати, що документи справжні. І разом з тим підкреслили важливу деталь – після початку "Саюдісу" Гітанас Науседа не брав участі у діяльності Компартії.

Документи про це є у Державному архіві і доступні для громадськості. Після початку Саюдісу Гітанас Науседа не брав участі у діяльності Комуністичної партії,
– підкреслили у коментарі.

Також радник з комунікацій президента Рідас Ясиуліоніс відповів на закиди щодо того, що Гітанас Науседа не заповнив графу про чинну або колишню належність до якоїсь партії чи політичного руху, коли заповнював кандидатську анкету для участі у президентських виборах 2019 року. Він пояснив, що графа не була обов'язковою для заповнення.

Доцент Інституту міжнародних відносин і політичних наук Вільнюського університету Нерія Путінайте також наголосила на тому, що членство в Комуністичній партії саме по собі не є чорною плямою. Ба більше, у ті часи багато людей вступали в партію лише для того, щоб піднятися по кар’єрних сходах.

Також вона наголосила, що в 1988 році "взагалі нічого не відбувалося", а серйозні процеси почалися в 1989 році.

"Саюдіс" у 1988 році не був опозицією до Комуністичної партії. Це потрібно розуміти дуже чітко. "Саюдіс" вийшов з-під контролю Комуністичної партії Литви, і це сталося в 1989 році. Таким чином, протистояння між Саюдісом і Комуністичною партією в 1988 році не має під собою підстав,
– прокоментувала вона.

Варто зауважити й те, що на момент вступу у партію Гітанас Науседа був студентом. І, можливо, його змусили вступити в Комуністичну партію.

Однак, на її думку, Гітанас Науседа мав оголосити, що він є членом Комуністичної партії, ще до того, як став президентом. Також вона висловила переживання, що після виявлення документів можуть початися різні спекуляції, з’являтися різні радикальні заяви, що може кинути тінь не лише на конкретну людину, а й на президентську інституцію.

Гітанас Науседа та Україна

Варто зауважити, що попри можливі закиди президенту Литви у прихильності до комуністичного минулого, насправді сьогодні він аж ніяк не підіграє Росії, яка саме відома манією величі совєтського спадку. Натомість з початку повномасштабної війни він активно підтримує Україну, яка вкотре виборює свою незалежність від імперіалістичних амбіцій країни-агресорки.

Зокрема, усічні 2023 рокувін з Володимиром Зеленським та Анджеєм Дудою підписали декларацію Люблінського трикутника. Вона передбачає, зокрема, надання Литвою та Польщею потужної військової, технічної, оборонної, гуманітарної та іншої підтримки Україні; консолідацію міжнародної підтримки мирного плану нашої держави та підтримку створення спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України тощо.