Китаю потрібна Росія або чому розбудова відносин з Пекіном нічого не вирішить

Суспільство вірить не в те, що треба

Сьогодні навряд чи вже в когось виникають сумніви, що про конкуренцію тут навіть й мови бути не може. Game over.

Так само мало хто вірив у те, що під Сі Цзіньпіном не тільки не хитається крісло, а навпаки – він сконцентрував у своїх руках владу в обсязі більшому за будь-якого його попередника.

Ми не вірили в повномасштабний наступ Росії, але вірили пропаганді про Європу, яка заради російського газу капітулює. Ми не вірили, що партнери дадуть нам зброї достатньо для надзвичайно успішних контрнаступів, але повторювали кремлівські наративи про те, що США домовляються з Росією.

Сьогодні багато хто не вірить у те, що китайського диктатора не зупинять економічні проблеми. А з телеекранів політики владних та опозиційних партій продовжують розповідати про важливість відбудови відносин з КНР.

Це чергова помилка. Я не кажу про те, що ми не маємо вести діалог з Пекіном. Дипломатія має тривати доти, доки мовчать гармати, а в деяких випадках і після. Але сподіватися, що ми можемо щось пояснити Пекіну, відвернувши його від Росії – це не менш наївно, ніж наші сподівання в кінці 2021 щодо здатності вплинути на Владіміра Путіна.

Пекін прийняв рішення.

І не зараз, і не рік тому. Пекіну для початку потрібен Тайвань. Це головна ціль комуністів на чолі з Сі на це п'ятиріччя – оздоровлення нації шляхом "возз'єднання з Тайванем". Тайвань – надважливий для національної безпеки США.

Україна не замінить Китай Росію

Потім Пекіну потрібен новий світовий порядок без прав і свобод людини. Нагадаю, що вже багато років вони голосують в ООН проти всіх резолюцій, що містять слова права та свободи людини. Для цивілізованого ж світу – це фундаментальні цінності, якими вони не поступляться.

Ми не зможемо замінити Пекіну Росію, якщо не перетворимося на таку саму клептократичну диктатуру. Росія відданий партнер китайських комуністів, який піде з ними до кінця.

Розмовляючи на кожному майданчику про відбудову відносин, в надії на те, чого ніколи не станеться, ми лише шкодимо собі. Бо цінності – це те, на чому стоїть підтримка Украіни світом. Саме вони і є насправді інтересами. Тільки не примітивними, а довгостроковими та антикрихкими.

"І борщем не нагодували, і з хлопцями якось невдобно вийшло", – це не про інтереси, а про тупість. Припиніть вже згадувати про відсутність впродовж 2 років посла України в Китай, "Мотор січ" та інший треш про китайські інвестиції та розвиток торгівлі з Пекіном. Це так само смішно, як думати, що призначення посла в Росії, або що будівництво газогонів здатні відвернути війну.