12 невідомих автомобілів, зроблених українцями-аматорами

В приватному зібранні київського колекціонера Павла Лозовенка зберігається цікавий експонат – календар на 1988 рік, виданий всеукраїнською організацією “Автомотолюбитель УРСР”. У ньому – дванадцять машин українських конструкторів-аматорів.

До цієї добірки потрапили доволі випадкові машини, але вони мають одне спільне: участь у виставці-пробігу в серпні 1987 р. за маршрутом Київ – Ялта.

Тридцять шість років тому в Києві їздили і такі автомобілі

Читайте також: Нову колекцію саморобних авто показали в Дніпрі

“Спорт-1100” (“Золотий лист”)

В календарі цей автомобіль названо “Спорт-1100”, хоча в пору його “зоряної години” він також презентувався як “Золотий лист”. Побудував його Олексій Мельник з закарпатського містечка Дубове. Машина має незвичну навіть для СамАвто конструкцію.

Авіаційний інженер за фахом, Олексій використав для каркаса несучого кузова легкі й жорсткі на вигин дюралюмінієві профілі. А панелі обшивки фактично є формованими сендвіч-панелями, тобто це двошаровий склопластик з пінопластовим заповненням між шарами.

Машина має пасажирську формулу 2+1 та 40-сильний двигун від “Запорожця” заднього розташування. Між іншим, автомобіль дожив до наших днів, і наскільки нам відомо, базується в тому ж Дубовому.

“Катран”

Для задньомоторного купе “Катран” найкращий ракурс, певно – в профіль, але на цьому фото видно одну з головних його “фішок” – великий відкидний ковпак замість класичних дверей.

Машину створив мешканець Севастополя Олександр Федотов, використавши в якості несучої системи сталевий каркас навколо хребтової рами, вигнутої з листової сталі. Двигун – від “Жигулів”, трансмісія – від “Запорожця”, підвіска коліс повністю незалежна.

“Колібрі”

Маловідомий автомобільчик родом з української столиці. Його автор Р. Колісник – лікар за професією. Агрегатна база машинки – від мотоколяски С3Д, 40-сильним двигуном поділився “Запорожець”.

Двомісний кузов “Колібрі” за традиціями тих часів виклеєний зі склопластику. Для розуміння, наскільки машина компактна: її висота близько одного метра.

“Лотос”

Репліку за мотивами класичних спорткарів 1930–50-х років побудував Микола Чернець, працівник комунального господарства з Харкова. Кузов частково металевий, частково склопластиковий, агрегати та підвіска від “Жигулів”. Показово, що в 1980-ті подібних машин в Харкові було зроблено кілька одиниць.

Читайте також: Автомобілі-саморобки: звідки вони бралися

“Турист”

Автомобілі з утилітарним кузовом, як у позашляховика в ту пору в країні не продавалися, тому серед саморобників це був популярний формат. В цього “Туриста” найдивніше те, що він передньопривідний, хоча створено його було 1984 року!

Дану машину зробив київський водій П. Приходько, який використав агрегати ЛуАЗ-969. Власне, на момент виходу зазначеного календаря під капотом вже стояв двигун рідинного охолодження від задньомоторної Skoda 1100. Елементи нинішніх салонів з їх можливостями трансформації: передні крісла “Туриста” обертаються навколо вертикальної осі. Кузов споруджено на сталевому каркасі, облицювання – з фанерних панелей.

“Галатея”

Киянин Марлен Корінний побудував свою автодачу зі склопластику та фанери. Всередині – зручні крісла, спальні місця та кухня. Шасі автор взяв від польського мікроавтобуса Nysa, двигун на момент народження машини у 1985 р. був від задньомоторної Skoda, але для календаря “Галатея” позувала вже с класичним для тієї країни “вазівським” 1,3-літровим мотором.

“Либідь”

Купе з комбінованим кузовом: з пластику і металу, в якому “просвічуються” елементи “жигулівськоих” деталей; агрегати теж тольяттинські, в т.ч. 1,2-літровий мотор. Машина, яку побудував Н. Дорошенко, має двомісний салон, в даху є великий люк. На жаль, іншої інформації про цю машину немає.

“Фламінго”

Немаленький, але двохдверний автомобіль роботи А. Колесника з Донецька з двигуном від ВАЗ-2101. З особливого – кузов фастбек, нетиповий для радянських саморобників як на 1984 р. А ще ця машина має металевий кузов, що теж зустрічалося не так часто в СамАвто 1980-х років, коли стала доступною технологія пластику на основі поліефірної смоли, армованої скловолокном.

Певно, причина вибору такого матеріалу у тому, що автор вирішив інтегрувати в кузов стандартні несучі елементи “копійки”, які видно на фото. Два роки тому машина була в Донецьку, на ходу і явно після рестайлінгу, з осучасненим передком (на фото).

“Мрія”

Компактвен авторства доцента одного з київських вузів В. Голованя. Двигун (спочатку від “Запорожця”) розташований майже в центрі кузова, між задніми сидіннями.

Завдяки правильно організованій шумоізоляції капота в салоні було тихіше, ніж у “вухатому”. На момент фотосесії вже було встановлено більш сучасний двигун від ВАЗ-2108.

“Пінгвін”

Суперкомпакти міського класу в тій країні не випускалися, тому час від часу за них бралися саморобники. Між тим, киянин В. Міхаровський створив вдалий автомобіль. Це було непросто, адже радянських донорів у цьому класі практично не було – за винятком інвалідних мотоколясок СМЗ, агрегати яких мало годилися для щоденного використання.

В якості силового агрегату використано вдосконалений човновий двигун “Вихор-25” (25 к.с.), також у “Пінгвіна” був металевий кузов та чотири місця у салоні.

“Спорт 1200”

Симпатичне спорткупе авторства радіотехніка В. Березовського з Умані має 40-сильний мотор від “Запорожця”. А от щодо кузова збереглася плутана інформація: він чи то склопластиковий, чи то металевий каркасної конструкції з оббивкою металевим листом.

Сучасники описують цю саморобну машину “Спорт 1200” як екземпляр з неймовірно якісним лакофарбовим покриттям.

“Дніпро”

На рідкість гармонійний зовні автомобіль, зроблений киянином А. Литвиненко. Автомобіль використовує деякі агрегати “Запорожця” і копіює його компонування, але при цьому має у задньому звисі двигун від “копійки”. Кузов з металу, і в ньому також проглядають окремі “зазівські” риси.

Шкода, що цей автомобіль ніде більше, крім любительських фоторепортажів з офіційних пробігів СамАвто нам не зустрічався.

“Турист-2”

Цікава машина з банальною назвою спроєктована і виготовлена С.П. Животовим, має склопластиковий кузов, звичний саморобникам 1980-х “вазівський” двигун та справді спортивний низький силует. Як неабияка особливість згадуються електричні склопідйомники дверей.

Резюме Авто24

Не оцінюйте роботу аматорських конструкторів ХХ ст. надто прискіпливо. Сьогодні мало хто може уявити умови, в яких вони працювали: з одного боку, був доступ до матеріалів та верстатного парку високотехнологічних виробництв, з іншого – слово “дизайнер” було мало не лайливим. І однак, багато з цих машин і дотепер на ходу.

Читайте також: ”Фантомас” і “Балтика”: історія однієї саморобки