Кінець Ринку, про який було відомо заздалегідь

Краса твого життя вишита на канві твоїх невдач.

Так говорив вуйко Дезьо.

Про війну ми знали з книжок, фільмів, усних переказів.

Аж сталося, що якоїсь миті самі потрапили в таку книжку.

І ми не читаємо її, а пишемо самі, кожен — свій сюжет.

Кожна сторінка цієї книжки може виявитися для когось останньою, а наступні сторінки для всіх — білі.

Що має бути, не відає ніхто.

Це — не шпаргалка, написана заздалегідь.

Досвід щез.

Він набувається новий і щомиті, отож продуктивним стане лише колись.

Обіпертися нема на що.

Так слухаєш у лузі мелодію співів невидимого птаха: яка нота буде далі, чи вона урветься — не відомо нікому.

Хіба це знає луг, птах і небо, під яким лине мелодія.

А може, обпертися на них?.

До брутальної правди війни додається та обставина, що нас поглинув простір інформаційних штормів.

До того ж в інформаційному просторі, на теренах соціальних мереж уже сформувалася «Особлива Присутність».

Ця «Присутність» наділена можливостями:.

стежити за всіма користувачами Інтернету на заданій території;.

блокувати для них небажані, на думку «Присутності», сайти;.

нав'язувати пропагандистські, маніпулятивні статті, розкручені роботами.

Окрім усього іншого, ця «Присутність» — ще й пункт управління величезною фабрикою тролів.

З її допомогою в один клік у різних соцмережах можна створити сотні ботів, які потім будуть публікувати контент, коментувати, лайкати, накручувати перегляди інспірованих статей.

Випливає зовсім інша перспектива ринку фінансових послуг, бо стає зрозуміло, що попит — основа ринку (не лише фінансового!) — стає заручником «Особливої Присутності», яка може «в один клік» створити проблеми будь-якому банку чи навіть банківському сектору.

Постає логічне запитання: «А чому ж «Особлива Присутність» досі не скористалася цими своїми руйнівними потужностями?».

Відповідь полягає в тому, що, мабуть, самі оператори «Особливої Присутності» мають вирішальну залежність від світового фінансового ринку.

Таку залежність можна розглядати як запобіжний механізм, що убезпечує грошову та банківську системи від потрясінь.

Але все вказує на те, що це до пори до часу.

Якщо ж абстрагуватися від конкретного факту і подивитися на ситуацію взагалі, то її можна охарактеризувати як «Кінець ринкових відносин», бо попит як основа відомого нам Ринку втрачає свою стихійність, рефлексійність.

Натомість ми отримуємо прорахований сюжет Злої Волі, яка зазначені якості використовує лише для досягнення власної мети, формуючи нав’язаний попит.

Цей сюжет уже не залишає людині ні права вибору, ні спроб, ні помилок.

Відтак основи Задуму щодо людини нівелюються, розпорошуються й упосліджуються задумом Злої Волі.

Таким чином, Ринок стрімко втрачає притаманні йому ознаки суспільного блага.

Однією з них є невиключення.

Практично неможливо виключити людину з кола споживачів цього блага.

Кожен може прийти торгувати, і будь-хто має право прийти купити.

Ознака неконкурентності у споживанні — споживання блага однією людиною не применшує можливостей споживання його іншою.

У нашому випадку йдеться не про придбання товару, а про послугу — можливість продати або купити.

Ознака неподільності — благо не можна розкласти на окремі одиниці.

Це зрозуміло за визначенням: ринок — і є сукупність.

Усе це разом становить основи суспільного договору навколо Ринку — сукупності формальних приписів і неформальних настанов.

«Особлива Присутність» завдяки своїм маніпулятивним можливостям може спотворити всі зазначені ознаки.

Вона здатна виключити зі споживання не лише окремих людей, а й цілі регіони, соціальні страти, цільові групи.

«Особлива Присутність» через інформаційні мережі може влаштувати будь-кому обструкцію, позбавивши його неконкурентності доступу до Ринку.

А розпорошити Ринок як сукупність не становить для неї жодної проблеми через дезорієнтацію, панічні настрої, конспірологічні залякування споживачів.

Усе це можна спостерігати на прикладі радикальних пропозицій демонстративно і швидко вийти за чітко визначені межі довіри, взаємоповаги та рівності, що ними рясніють політичні проєкти в багатьох країнах світу взагалі і передовій зокрема.

Вони деформують етику і культуру взаємин, на основі яких виникла й розвинулася цивілізація, яку ми знаємо.

Спонтанні порядки в соціумі формуються як втілення логіки людей.

Так історично виникли школи, лікарні, місця проведення базарів, стежки в парку тощо.

Ринок, унікальний спонтанний порядок, що виникав, удосконалювався й наповнювався інтерпретаціями та імпровізаціями, такий, яким його знає історія людства, нині перестає існувати.

Натомість приходить нова сутність, яку ще слід буде усвідомити й визначити, якщо за нас цього не зробить «Особлива Присутність».

Хіба людству стане снаги мобілізуватися і розібратися з операторами цієї «Присутності»?.

Як це зробити? Для початку — уважно придивитися, які запобіжники й застороги у себе в інформаційному просторі впроваджують Китай і Росія.

Це підкаже канали та напрямки, якими діятиме «Особлива Присутність», коли для її операторів перестане бути критичною залежність від світового Ринку, бо вони створять власний, що не матиме вже згаданих ознак: невиключення, неконкурентності та неподільності.

Чи не буде це тією «суперзброєю», про яку заявляв Патрушєв?.

Прикладом локальної деструктивної дії такої «Особливої Присутності» може бути шарпанина у нас в Україні (цілі території впливу) навколо «рецептурного» продажу ліків.

Люди, замість того, щоб пригадати, що після Теплого Олекси вже можна садити часник, усе полишили й вишикувалися в черги до аптек.

Звичайно, це самоіронія й жарт.

Але він гіркий, і в ньому є лише частка жарту.

А може, у ньому й вихід — пригадати, коли ж «садити часник»?.

«Вихід завжди є там, де був Вхід», — так говорив вуйко Дезьо.