У Великій Британії почастішали передчасні смерті: як виправити статистику – The Economist

Задовго до пандемії коронавірусу, яка стала причиною кризи системи охорони здоров'я в усьому світі, у Великій Британії розгорталася більш тривожна історія: королівство пережило похмуре десятиліття, протягом якого близько чверті мільйона людей померли передчасно, пише The Economist.

Середня тривалість життя у Великій Британії, як і в інших багатих країнах, зростала майже 200 років.

Але на початку 2010-х років щось пішло не так.

Сьогодні очікувана тривалість життя – 81 рік – всього на вісім тижнів більше, ніж у 2011 році.

За найкращого сценарію, за якого темпи поліпшення в період з 1980 по 2011 рік зберігалися б, очікувана тривалість життя була б вже вищою за 83 роки.

Це не маленька різниця: вона означає, що в період з 2012 до 2022 року приблизно 700 тисяч британців померли раніше, ніж могли б.

Смерть настає переважно у похилому віці.

Але уповільнення зростання тривалості життя відбулося також серед молодих дорослих та людей середнього віку.

Смертність серед 30-49-річних у Великій Британії неухильно зростає приблизно з 2012 року, що різко контрастує із сусідніми країнами.

Смертність розподіляється не лише між поколіннями, а й за рівнем доходів.

Очікувана тривалість життя впала серед найбідніших верств суспільства, але зросла серед найбагатших.

Сукупний ефект пандемії та глобальних демографічних тенденцій може пояснити лише частину чисельності населення Великої Британії, що бракує.

Хоча інші багаті країни також зіштовхнулися з уповільненням темпів зростання, Британія показала найгірші результати серед своїх європейських сусідів.

Якщо відкинути ефекти, пов'язані з ковідом та загальноєвропейським уповільненням зростання, близько 700 тисяч осіб, то залишиться 250 тисяч незрозумілих смертей.

З'ясувати, що пішло не так, нелегко.

В Америці, де тривалість життя останніми роками впала ще сильніше, найбільшої шкоди завдали "смерті від розпачу": від наркотиків, алкоголю та самогубств.

Те саме можна сказати і про Шотландію, де за десять років кількість смертей від наркотиків збільшилася у понад два рази.

Данді тепер є столицею Європи зі смертності від наркотиків.

І хоча в Англії та Уельсі, можливо, назріває аналогічна проблема, рівень смертності від наркотиків у Шотландії майже вчетверо вищий.

Нещодавні труднощі Національної служби охорони здоров'я зіграли свою роль.

Рекордно тривале очікування у лікарнях та криза первинної медичної допомоги ставлять під загрозу своєчасне лікування.

Але затримки у наданні медичної допомоги неспроможні пояснити всі додаткові випадки смерті, особливо до пандемії.

Крім того, найбільше збільшення тривалості життя відбувається не за рахунок лікування, а за рахунок кращої діагностики, профілактики та ширшого процвітання.

Саме тут Британія, мабуть, недопрацювала.

Вона могла б досягти набагато більшого у всіх трьох областях.

По-перше, діагностика.

У бідних британців на 20% вища ймовірність того, що рак буде діагностовано на пізнішій стадії, коли хворобу складніше та дорожче лікувати.

Наявність більшої кількості діагностичних центрів допомогла б у цьому, і навіть скоротила відставання від графіка, пов'язане з пандемією.

Також було б корисно виписувати більше статинів тим, хто схильний до ризику інфаркту або інсульту.

Обидва методи дешеві та економічно ефективні.

Але оскільки приблизно кожна 11-та посада в НСЗ вакантна, важко знайти достатню кількість радіологів і лікарів загальної практики, щоб змінити ситуацію.

Далі профілактика.

Люди несуть відповідальність за свої власні рішення, але заходи громадської охорони здоров'я, від вакцин до програм боротьби з курінням та зниження ваги, можуть покращити ситуацію.

Вони також забезпечують хороше співвідношення ціни та якості.

Одне дослідження показало, що отримати додатковий рік гарного здоров'я за допомогою клінічних втручань коштує майже вчетверо більше, ніж за допомогою програм охорони здоров'я.

Тим не менш, фінансування гранту на громадську охорону здоров'я, яке виділяється місцевій владі центральним урядом і становить лише 2% бюджету Національної служби охорони здоров'я, останніми роками скоротилося.

Зрештою, найбільших покращень буде досягнуто за рахунок підвищення рівня життя бідних.

Їхня нижча очікувана тривалість життя викликана багатьма причинами, від меншої кількості грошей, які вони витрачають на утеплення будинку чи поживну їжу, до стресу через фінансову незахищеність.

Одна корисна річ, яку уряд може зробити в довгостроковій перспективі - це допомогти покращити жахливі показники продуктивності в країні, лібералізувавши планування та передавши фіскальні повноваження місцевій владі.

Уряд також має визнати наслідки депривації для охорони здоров'я.

Хорошою ідеєю було б переглянути формули фінансування на користь лікарів загальної практики у найбідніших районах.

Вони обслуговують на 10% більше пацієнтів, ніж практики у найбагатших районах, але отримують на 7% менше грошей.

Дані показують, що очікувана тривалість життя найбільше постраждала у місцях із найбільшим відносним зниженням житлових послуг та витрат на соціальну допомогу дорослим у період із 2009 по 2019 рік.