Чому Росія знову полюбила Twitter: дайджест пропаганди за 10 квітня

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 10 квітня.

1. Маск хоче «позачергове офіцерське звання»?
2. Пушилін у бахмутській «новій реальності»
3. «Інославна слава» патріарха РПЦ
4. В Росії відмовляються від «переможних скрєп»

Маск хоче «позачергове офіцерське звання»?

10 квітня російська Ліга безпечного інтернету (яка відповідає за цензуру у соціальних мережах) підтримала ініціативу розблокувати Twitter на території РФ.

«Політика Twitter щодо поширення забороненого контенту змінилася. Усунено цензуру щодо російських офіційних облікових записів. Платформа демонструє нові підходи до роботи після придбання Ілоном Маском. Вважаю, що можемо розпочати роботу щодо перегляду рішення про обмеження роботи Twitter в Росії»,  – заявила керівниця Ліги Катерина Мізуліна.

Причиною «перегляду» стала відмова Маска видаляти з соціальної мережі черговий геноцидний політ думки заступника голови Ради безпеки РФ Медведєва на тему «Україна виявилася нікому не потрібна, і тому скоро зникне».

Маска закликали видалити допис на тій підставі, що він є російською пропагандою. Ще кілька користувачів дорікнули, що Маск не дотримується антиросійських санкцій і взагалі розблокував доступ до платформи російським політикам.

У відповідь на закиди «дружби з Кремлем» Маск відповів: «Мені сказали, що Путін назвав мене воєнним злочинцем за допомогу Україні, тому він точно не мій найкращий друг». А коментуючи заклики видалити пост Медведєва, зазначив, що команда Twitter ані просуватиме, ані обмежуватиме акаунти представників російських урядових структур і лише боротиметься зі спробами «обману системи»: «Усі новини певною мірою є пропагандою. Нехай люди ухвалюють рішення самі за себе».

НАСПРАВДІ, у поясненні «нехай люди ухвалюють рішення самі за себе» є одна, але триєдина проблема.

Росія, заборонивши в себе всі можливі західні свободи, охоче користується ними задля пропаганди.

Так свобода зібрань активно використовується для створення картинки незадоволення населення західних країн підтримкою України чи антиросійськими санкціями.

Свобода волевиявлення (у тій же Великий Британії з 24 лютого, нагадаємо, вже третій прем’єр-міністр) – подається як слабкість неугодної Москві політичної сили чи взагалі хиткість усієї західної політичної системи.

Свобода слова, яку на Заході вже давно вважають непорушним цивілізаційним надбанням, стає в нагоді для просування фейків і власних маніпулятивних наративів.

Саме тому 10 квітня після того, як Маск дав добро Медведєву і К, Москва негайно й полюбила Twitter, який ще нещодавно характеризувався як один із розплідників «русофобії та антиросійської пропаганди».

А щодо самого Маска, то він давно вважається екстравагантним (у всіх сенсах цього слова) бізнесменом. Нагадаємо, ще на початку жовтня Москві дуже сподобалось його Маск-шоу, коли він виклав свій «мирний план» щодо війни в Україні. Той же Медведєв був ним вражений: «Маск молодець і гідний присвоєння позачергового офіцерського звання».

Проблема Маска в тому, що він саме західний бізнесмен. І розглядає війну в Україні, відмову «банити» Медведєва, повернення на Twitter (а це, відзначимо, приватна і суто комерційна компанія) пропагандистських рупорів — виключно з позицій тих самих базових західних цінностей. 

Помилка Маска в тому, що він не відчуває різниці між цензурою свободи слова та забороною пропаганди, через яку гинуть українці.

У рідній для Маска ПАР політика апартеїду (1948—1991) базувалася на цілком офіційній пропаганді фактично геноциду місцевого чорношкірого населення. І кому, як не Маску, знати до чого це призвело. Але якщо йому до вподоби «грати у західні цінності» з людьми, які називають Захід «дегенеративним», тоді Маска дійсно можна привітати з «позачерговим офіцерським званням» від Медведєва.

Пушилін у бахмутській «новій реальності»

А наслідки російського геноциду всього українського Маск може спостерігати практично в прямому ефірі з Авдіївки, Мар’їнки, Бахмуту.

В останньому 10 квітня побував ватажок так званої «ДНР» Пушилін, який оголосив, що «українці знищують місто та женуть людей у м’ясорубку, але «вагнера» звільняють місто…».

НАСПРАВДІ, як заявив командувач Сухопутних військ ЗСУ Олександр Сирський, «російські війська перейшли в Бахмуті до «сирійської» тактики випаленої землі. Знищують будівлі та позиції ударами авіації та артилерії. Оборона Бахмута триває. Ситуація складна, але контрольована».

Власне, зараз саме Пушилін «звільняє Бахмут». Але триває це ще з 2014 року, відколи «карателі / київські бойовики / ЗСУ наступають на наші землі, а ополченці / жителі Донбасу їх мужньо боронять». З того часу це перетворилося у хворобливу «нову паралельну реальність», в якій зараз і живе населення РФ.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бахмутська методичка для рашистських фетишистів

Дуже дотепно це сформульовано в питанні, яке зараз ламає мозок «ватним» учасникам різноманітних «чат-рулеток»: «Чи правильно ми розуміємо, що Україна напала на Росію в Україні? Саме тому Росія ввела воєнний стан в Україні, щоб захистити Україну від України, яка насправді не Україна, а Росія?».

Те, що в цю маячню пропонують вірити росіянам – це навіть не пів біди, а лише її чверть. Проблема в тому, що в існуванні цієї «нової захисної реальності» Москва намагається переконати весь світ. Тепер і через Twitter. Саме звідси і регулярна поява різноманітних «кримсько-бразильських мрій».

«Інославна слава» патріарха РПЦ

Свою «божу лепту» у створення цієї «нової реальності» вносить і Гундяєв – головний православний пропагандист всія Русі у званні «патріарха». За його черговою «пастирською» настановою, «Росія не прагне захопити інші країни, а лише відстоює свою незалежність».

Також він вважає, що «Росія в нинішній боротьбі знаходиться на боці світла і протистоїть злу». На його думку, «Росія не хоче, щоб були втрачені відмінності між статями, і розпуста стала нормою життя».

НАСПРАВДІ, лише гидливість не дозволяє Центру стратегічних комунікацій перерахувати кількість лише офіційно оприлюднених фактів статевої розпусти, яка фактично стала нормою життя деяких ієрархів РПЦ.

Над «прагненням миру» Моспатріархатом сміється вже навіть нейромережа, яка на питання щодо неспроможності української влади врегулювати ситуацію навколо Києво-Печерської Лаври відповідає, що це – фейк.

Гундяєв також бажає главам інославних церков «сил прагнути миру та справедливих відносин між народами».

Цинічність цього побажання 10 квітня підкреслив Інститут вивчення війни (ISW), який повідомив, що з початку вторгнення росіяни та окупаційна влада:

• виявилися замішаними не менш ніж у 76 випадках релігійного переслідування в Україні;
• закрили, привласнили або насильно перевели не менше 26 культових споруд під контроль РПЦ, вбили або взяли в полон не менше 29 священнослужителів та лідерів українських релігійних громад;
• пограбували, осквернили або навмисно знищили щонайменше 13 культових споруд.

За даними київського Інституту релігійної свободи, до лютого 2023 року російські військові зруйнували, пошкодили або пограбували 494 релігійні будівлі.

У самій Росії поширена практика переслідувань адептів неугодних релігій, конфесій та релігійних громад. Наприклад, послідовників «Фалуньгун», «товариства свідомості Крішни» чи «Хізб ут-Тахрір».

Цю практику перенесли і на окуповані території України, де постраждали свідки Єгови, євангельські християни, баптисти, греко-католики. 

Найстражденніша організація – Православна церква України. За підрахунками, 34% випадків переслідувань були спрямовані саме проти ПЦУ. Інші 34% випадків гонінь були проти протестантів різних деномінацій, найбільша з яких – баптисти.

ОМОН у Санкт-Петербурзі зупинив релігійний ритуал запалення вогню на Великдень у католицькій базиліці святої Катерини: це запалення проводиться у церкві останні три століття. Ритуал поліція вважала «несанкціонованим мітингом».

На тлі цього «московського хрестового походу» проти всього не «російсько-православного» – «інославна слава» патріарха РПЦ поширилася вже далеко за межі пастви різноманітних церков. У всьому світі.

В Росії відмовляються від «переможних скрєп»

І наостанок про нову «переможну» традицію в Росії. Започаткував її Бєлгород. Губернатор регіону В’ячеслав Гладков оголосив, що не хоче «провокувати супротивника великою кількістю скупчення техніки та військовослужбовців у центрі Бєлгорода. Тому військового параду не буде». 10 квітня нову традицію підтримав Курськ.

НАСПРАВДІ, цілком ймовірно, що наступним може стати Брянськ. Але проблема не в «провокуванні супротивника», а в тому, що показувати нема чого. Нових зразків військової техніки, які щорічно виставляються 9 травня в росіян просто немає. Принаймні, «Армат» в Україні досі ніхто не побачив.

Питання й у тому, що робити з іншою «переможною» скрєпою – ходою «Безсмертного полку», чия безславна смерть вже була зафіксована 9 травня минулого року.

З одного боку, він нібито повністю вписується в наратив «боротьби з неонацизмом», але з іншого – проводити його також небезпечно. І не через зовнішнього супротивника, а внутрішнього. Адже люди можуть вийти з портретами загиблих в Україні, і масштаб втрат виявиться занадто правдивим.

Таким чином «Безсмертний полк» може мимоволі перетворитися на своєрідну антивоєнну акцію. Знаючи, з якою шизофренічною пересторогою Путін ставиться до власного сакрального образу, «Безсмертний полк» (навіть, у Москві), цілком можливо, заженуть в онлайн. 

З прямою трансляцією у Twitter, який знову так полюбили в Росії.