«Татаробандерівці» й «екстремісти»: як російська пропаганда дискредитує кримських татар

Агітпроп намагається сформувати образ кримських татар як загрозливих маргіналів задля легітимізації насильства, постійних утисків і переслідувань етнічної спільноти, а також для впровадження своєї колонізаторської політики на півострові.

Як пропагандистські ЗМІ та соцмережі формують образ корінного народу Криму? Які стереотипи та ярлики навішують на цих людей? І як тактика дискредитації спрацьовує проти кримських татар? Розбираємося детально. 

Дискредитація — приписування негативних рис і властивостей, щоби створити негативний образ, підірвати довіру до когось чи чиюсь репутацію. Для дискредитації пропагандисти маніпулюють зображеннями та відео, використовують чутки,знецінення, необґрунтовані звинувачення, напівправду й інші форми неправдивої інформації. 

Образ кримських татар у російських медіа сформований упередженнями й стереотипами, пропаганда розпалює недовіру та неприязнь до них. Кримських татар часто зображують як загрозу безпеці й стабільності Росії: клеймлять «екстремістами», «релігійними фанатиками», «нацистськими колаборантами», «татаробандерівцями» та навіть тими, хто розвалив СРСР.

Російські ЗМІ та сегмент соцмереж створюють образ кримських татар як невеликої та незначної меншини Криму, применшуючи їхнє історичне та культурне значення. Цей же образ використовували для виправдання анексії Криму Росією у 2014 році, коли «зелені чоловічки» (російські військовослужбовці) стверджували, що захищають етнічних росіян на півострові від «радикалів». Водночас російські медіа стверджували, що кримські татари опозиційні до української влади й підтримують сепаратистські рухи на півострові. 

Така поведінка росіян ґрунтується на їхній тривалій історії утисків кримських татар, включаючи примусову депортацію із Криму в 1944 році та придушення культурних і релігійних традицій у радянський період. Безпідставні звинувачення цілого народу в колабораціонізмі під час Другої світової звучать і сьогодні.

Кримські татари — релігійні та політичні «екстремісти»

За даними Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, серед 180 політв’язнів у Криму, яких наразі незаконно утримує Росія, 116 кримських татар. За оцінкою правозахисної організації «Крим SOS», щонайменше третину політичних вироків  на півострові ухвалили після початку повномасштабного вторгнення. Здебільшого вони стосувалися людей, яких обвинувачують у причетності до ісламської політичної організації «Хізб ут-Тахрір» і добровольчого кримськотатарського батальйону імені Номана Челебіджіхана.

Ще у 2012 році, за два роки до анексії Криму, російська пропаганда закидала організації «Хізб ут-Тахрір» підготовку до «міжнародного конфлікту, в якому братиме участь Чорноморський флот Росії. Основна мета закидів — скорочення чисельності слов’янського населення [півострова] до 0,5 мільйона та видворення Чорноморського флоту [з Криму]». Голослівні звинувачення, просування змов і наклепу — хрестоматійні приклади тактики дискредитації. 

Оскільки після анексії Криму російська влада жорсткопереслідує учасників «Хізб ут-Тахрір», із 2014 року в медіапросторі Росії регулярно з’являються новини про їхні арешти, судові процеси й вироки. У публікаціях наголошують на нібито неблагонадійності, небезпечності, радикальних поглядах фігурантів. Жорстоке поводження з такими в’язнями росіяни виправдовують їхнім «екстремізмом». За версією проросійських анонімних телеграм-каналів, кримські татариспівпрацюють з українськими спецслужбами, ведуть підривну діяльність, заміновують території, наводять Сили оборони на цілі, беруть участь у диверсіях. 

Насправді «Хізб ут-Тахрір» — міжнародна панісламська (проповідує об’єднання в одній державі всіх мусульман) політична організація, яка виникла у відповідь на появу Ізраїлю. Вона має на меті створити єдину мусульманську державу, де відновлять ісламський спосіб життя й де пануватиме шаріат (мусульманський закон). «Хізб ут-Тахрір» наполягає на ненасильницьких методах боротьби: поширенні ідей за допомогою освіти, дискусій і брошур. Проте в деяких державах організації закидають  пропаганду екстремістських поглядів, а окремих членів звинувачують у тероризмі. Робота «Хізб ут-Тахрір» заборонена в Росії, Китаї,  більшості арабських і центрально-азійських країн. Єдиною європейською державою, яка заборонила цю організацію, є Німеччина (через подекуди антисемітську риторику хізбів), проте систематичних переслідувань  німецькі функціонери організації не зазнають. В інших державах, зокрема у Великій Британії, «Хізб ут-Тахрір» відкрито працює. Так само легально спільнота діяла в Україні. Проте після анексії Криму росіяни заарештували у справі «Хізб ут-Тахрір» понад 70 людей. Російський правозахисний центр «Меморіал» вважає їхнє переслідування політично вмотивованим.

Учасників кримськотатарського добровольчого батальйону імені Номана Челебіджіхана російський агітпроп регулярно звинувачує в екстремістських поглядах, участі у продовольчій та енергетичній блокадах Криму. А кримські татари, мовляв, постійно радикалізуються внаслідок «інформаційно-психологічних операцій з-за кордону», тож у Криму почали з’являтися етнічні злочинні групи.

За даними Кримської правозахисної групи, за звинуваченнями в участі в батальйоні імені Челебіджіхана в Криму позбавлено волі щонайменше 15 осіб. Включаючи громадян України, викрадених російськими військовими на півдні України після 24 лютого 2022 року. Декого sз засуджених за буцімто участь у батальйоні росіяни змушують прийняти російське громадянство та воювати проти України. 

Як стверджують у Центрі прав людини Zmina, російські спецслужби вбачають загрозу у здатності кримських татар до самоорганізації, створенні добровольчих підрозділів чи організації блокад. 

«Кримські татари виступають проти України»

У російському медіапросторі трапляється чимало повідомлень, що кримські татари нібито виступають проти української влади й повністю підтримують курс Путіна та війну проти України. Також проросійські анонімні телеграм-канали поширюють меседж, що кримські татари нібито мають «менталітет пристосуванців», тому «не надто протестували» проти окупаційної влади в Криму. Також росіяни стверджують, що Україні не варто розраховувати на кримськотатарське підпілля в процесі звільнення півострова.

Цей посил суперечить не лише реальності, але й іншому пропагандистському меседжу Росії про нібито розвідувальну та підривну роботу кримських татар на користь української армії. 

«“Кримська платформа” — безперспективний проєкт»

У 2021 році, коли «Кримську платформу» тільки-но створили, пропагандисти запевняли, що ця ініціатива — «чорна діра, куди марно йдуть час і гроші, а практичної користі не має». Мовляв, робота платформи малопомітна й у ній беруть участь лише поодинокі високопоставлені іноземці, не дотичні до проблематики Криму. 

У 2022 році, коли в саміті «Кримської платформи» взяли участь 60 держав і міжнародних організацій, аргументи про «малозначущість» якось не працювали, тож агітпроп придумав нові. Мовляв, у «Платформу» «загнані всі натовські колонії США», які поклали око на півострів, адже він має неабияке стратегічне значення. Резолюцію «Кримської платформи» пропагандисти називали легітимізацією повернення Криму до України воєнним шляхом. Ба більше, росіяни стверджували, що «Кримська платформа» зовсім не представляє інтереси корінного народу, адже «справжніх кримських татар», які зараз живуть на анексованому півострові, до ініціативи не запрошують. Власну участь Росія відкидає, називаючи формат «Кримської платформи» «цинічно антиросійським». Україна не ділить кримських татар на «справжніх» і «несправжніх» та визнає єдиний вищий повноважний представницький виконавчий орган кримськотатарського народу — Меджліс. Саме представники Меджлісу брали участь у засіданнях «Кримської платформи» та представляли інтереси корінного народу півострова, тому закиди російської пропаганди про те, що кримські татари були «не повністю» представлені, звучать абсурдно.

Учасники першого парламентського саміту «Кримської платформи» 2022 року дійшли висновку, що «Росія не зможе утримувати свій федеративний склад, вона буде роздроблена, а суб’єкти заявлять про себе». Очевидно, подібна риторика неабияк дратує Росію. 

«Творчість Джамали надто політизована»

На пісню кримськотатарської співачки Джамали «1944» та її перемогу на «Євробаченні» у 2016 році пропагандисти відповіли цілою лавиною дискредитаційних меседжів. Виступ Джамали, за словами агітпропу, був спробою розхитати окупований Крим і дестабілізувати ситуацію на півострові. Росіяни всіляко критикували політизованість мистецтва й обурювалися, що кримські татари на весь світ заявили про геноцид. Пропагандисти доводили, що не слід допускати пісню до конкурсу, а також пропонували направити на «Євробачення» від Росії й Польщі одного артиста, який заспіває про Волинську трагедію 1943 року. Минуло майже сім років після виступу співачки на конкурсі — а пропаганда й досі намагається дискредитувати зміст пісні.

Нагадаємо, що пісня «1944» стосувалася масової депортації всього кримськотатарського населення Криму під час Другої світової війни радянськими військами за наказом Сталіна. Джамала присвятила цю пісню «своїй бабусі Назилкан, котра зі своїми п’ятьма дітьми була серед чверті мільйона кримських татар, яких завантажили в потяги як худобу».

«Росія забезпечує культурні можливості й демократію в анексованому Криму, а Україна — лише несвободу й утиски»

Російська пропаганда часто поширює меседж, нібито Україна не давала кримським татарам стільки свободи, як Росія. Мовляв, Росія забезпечує функціонування трьох мов на півострові: російської, кримськотатарської та української. Насправді заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров каже, що в Криму фактично не лишилося жодної кримськотатарської школи, тому що «навчання проводиться російською мовою, а кримськотатарська мова вивчається як предмет».

Історичний досвід російського та радянського панування у Криму — це постійні етнічні чистки, депортація, позбавлення громадянських прав, насильство та цькування. Це почасти пояснює, чому більшість жителів Криму проголосувала за незалежність України від Радянського Союзу в 1991 році та чому у 2013 році переважна більшість респондентів у Криму висловили думку, що півострів повинен бути частиною України. А пізніше кримські татари рішуче виступили проти анексії Криму Росією, всіляко намагалися не дозволити «зеленим чоловічкам» захопити кримський парламент, за що зазнали і продовжують зазнавати жорстких переслідувань з боку російської влади.

Одразу ж у 2014 році росіяни розпочали кампанію переслідувань кримськотатарської громади, оголосивши поза законом Меджліс, представницький орган кримськотатарського народу. Окрім цього, окупанти закрили телеканали одного з кримськотатарських лідерів Ленура Іслямова — АТР та Lâle (дитячий канал). Правозахисники почали фіксувати численні порушення прав людини корінного населення Криму: тортури, викрадення, насильство. З моменту російської окупації у 2014 році близько 10% татар утекли на материкову Україну, бо не хотіли коритися російським законам. Багато з них оселилися на Херсонщині, частина якої зараз окупована й потерпає від російських обстрілів.

Ще один приклад «мультикультурної політики» Росії — заборона відзначати 18 травня, День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

«СБУ шпигує за кримськотатарськими лідерами»

У російських соцмережах розганяли меседж, нібито СБУ запустила агентів у кримськотатарську громаду, щоби стежити за главою Меджлісу Рефатом Чубаровим. Той нібито хотів створити автономію на Херсонщині, а кримські татари начебто активно поширювали ідеї автономізму та сепаратизму. 

Подібні звинувачення не підкріплені жодними доказами чи фактами, але прикметно, що вони почали з’являтися після виступу Рефата Чубарова на Першому парламентському міжнародному саміті «Кримська платформа» у Загребі. 

Чого домагається Росія?

Віра в те, що «Крим російський», нав’язувалася протягом двох століть завдяки ретельно створеному історичному міфу, увічненому Російською імперією, Радянським Союзом, а тепер і Росією. Крим справді був для Росії однією з її найцінніших колоній: стратегічний порт Севастополя, курортні міста. А от кримські татари під російською владою залишалися маргіналізованою групою, фактично виключеною з політичної, соціальної та культурної політики. Кінцева мета Росії сьогодні — повністю позбавити кримських татар голосу й витіснити їх із публічного простору.  

Російська пропаганда дискредитує кримських татар, зокрема зображуючи їх екстремістами, щоб виправдати переслідування цієї етнічної групи. Це небезпечна тактика, адже нагнітає протистояння між кримськими татарами й росіянами, підбурюючи останніх до прямих конфліктів. Також ця тактика ятрить рани від бід, які кримські татари вже змушені були пережити в минулому, — під владою Російської імперії, Радянського Союзу та Російської Федерації.