Висвітлення насилля проти дітей не може бути задля хайпу

У березні при висвітленні історії про зґвалтування неповнолітньої дівчини на Закарпатті деякі медіа порушили журналістську етику. Це і демонстрація відео родичів потерпілої, і оприлюднення інформації про приватне життя дівчини та нападників, які є неповнолітніми, і спроба запросити потерпілу на шоу. Після цього Комісія з журналістської етики засудила спекуляції на чутливій темі «задля нарощування рейтингів та клікбейту».

Але цей випадок не єдиний. Питання насильства проти дітей — досить чутлива тема і потребує пильності редакторів і журналістів. Адже найпершим інтересом медіа має бути захист дитини. Саме тому етична комісія Національної психологічної асоціації провела круглий стіл, щоб обговорити питання, які виникають при висвітленні в медіа історій дітей, постраждалих від насильства, та розробити психологічно обґрунтовані рекомендації.

Персональні дані, деталі та нехтування інтересами дитини

Любов Найдьонова, заступниця директора Інституту соціальної та політичної психології НАПН України та членкиня Громадської ради при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, звернула увагу, що новий закон «Про медіа» розширює поняття захисту дітей. Зокрема, у статті 42 йдеться про обмеження поширення інформації, що може завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дітей, та в яких міститься така інформація.

Окрім цього аспекти висвітлення інформації про насильство над дітьми викладені в актах, розроблених регулятором. Наприклад, перший із них, напрацьований у 2016 році, присвячений захисту дитини, яка зазнала сексуального насильства під час створення контенту. Цей акт підписав суспільний мовник і три медіагрупи. Згодом були напрацьовані й інші документи. Останній із них — рекомендації щодо висвітлення теми дітей на війні. Любов переконана, що громадськість має створювати тиск на індустрію, щоб медійники використовували ці акти при підготовці своїх матеріалів.

«Потрібно провести незалежне дослідження: як у редакційних стандартах представлені ці акти, і як вони присутні в організаційних процедурах», — сказала вона.

Учасники обговорення звертали увагу на те, що при висвітленні історії зґвалтування на Закарпатті були оприлюднені персональні дані потерпілої й тих, хто вчинив злочин. Хоча вони всі неповнолітні.

«Імена та фотографії хлопців, які скоїли цей злочин, потрапили у ЗМІ. Була повна інформація про них. Журналісти так не мають чинити», — каже Юлія Чаплінська, дослідниця в Тілбурзькій школі гуманітарних і цифрових наук (м.Тілбург, Нідерланди).

Анна Козлова, судова експертка, спеціалістка у сфері розслідування злочинів проти дітей, звернула увагу, що медіа не брали до уваги того, що винуватці злочину також є дітьми і їхні інтереси також потрібно захищати: «Є інтереси потерпілої, інтереси тих, які вчинили насильство.  А з матеріалів медіа люди зрозуміли, що діти мають іти в колонію без розбору. Але ж має бути робота  психологів і з тими, хто вчинив злочин, щоби зрозуміти причинно-наслідкові зв’язки. Адже вони також є неповнолітніми». На її думку, люди мають бути обізнаними про ювенальну психологію, і медіа мають це доносити.

Також вона переконана, що висвітлення історії про зґвалтування не сприяло захисту інтересів і самої дівчинки: «Чому дитина має переживати через те, що історія була висвітлена у ЗМІ? Тепер вона не може нормально жити, про неї знають усі. Переїхати в інше селище — це не забезпечення інтересів. ЗМІ може сприяти захисту, і це не про хайп. Дорослі можуть самі себе захисти, а діти — ні».

Вона також закликала психологів і медіа завжди намагатись оцінити інтереси дитини, навіть якщо є згода батьків чи рідних на  висвітлення тієї чи іншої інформації: «Батьки бувають емоційно залучені у процес покарання тощо. І як наслідок — діти можуть зневіритись у захисті».

Також учасники обговорення звернули увагу на недоцільність надмірної деталізації при висвітленні тем насильства. «Деякі медіа хочуть, як "ТСН", — вражати. Але подробиці нікому не потрібні, потрібні результати. Коли висвітлюємо теми насилля, то найперше маємо сказати, що те, що сталося, — це ненормально, і про те, що діти не винні. У цьому винні дорослі», — каже Христина Шабат, директорка Центру гідності дитини при Українському католицькому університеті. Вона звертає увагу, що журналісти дуже часто не думають про те, як дітям, які пережили насилля, жити далі. Є клас, де вони вчаться, будинок, де живуть тощо. До всього, на думку Христини, важливою є ще й робота в громаді: «Всі зациклені на відмиванні репутації, наприклад, школи».

Натомість, на її думку, слід говорити про те, як цю проблему варто опрацювати та як запобігти подібним випадкам надалі. За словами Людмили Гриценко, адвокатки, експертки Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх і дивізіону «Ювенальної психології», фокус на деталях, безпідставне втручання в приватне життя дитини є неякісним інформуванням, яке викликає страх і у дітей, і у батьків. «Інформування має бути. Але медіа слід говорити про конкретні дії, як можна їм протидіяти, як реагує держава тощо, — каже Людмила. — Наша система потребує змін. Коли трапляється треш — система хоче когось зробити винним. Коли і там, і там діти, то є питання до системи».

На думку Юлії Чаплінської, важливим також є й те, щоб медіа, яке береться за висвітлення теми насильства, послідовно надавало інформацію про весь процес. Адже глядачі мають розуміти, чи злочинець отримав покарання і чи справді держава захищає.

Вплив на дітей глядачів

Також учасники круглого столу звернули увагу, що медіа мають дбати не лише про інтереси дітей, які зазнали насильства, а й про дітей-глядачів, які побачать чи почують цю інформацію.

Олег Назаров, директор Київського міжнародного судово-експертного інституту психологічної експертизи й досліджень на поліграфі, сказав, що поширення інформації про насильство та жорстокість у медіа призводить до негативних ефектів. Він виокремив чотири з них:

• ефект узвичаєння — зниження  реагування на насильство, зменшення співчуття потерпілим і засудження насильника;
• ефект навчання — засвоєння способів насильницьких дій, моделей поведінки, агресивних думок, афектів;
• ефект збудження — викид адреналіну внаслідок спостерігання насильства та жорстокості, які мозок дитини підсвідомо сприймає як загрозу;
• «складання ефектів» — взаємодія різних механізмів впливу в разі висвітлення насильства та жорстокості на особу, яка сприймає медіаконтент.

Любов Найдьонова також погодилася з важливістю врахування цих ефектів. І запропонувала розробити оновлену редакцію рекомендацій щодо висвітлення насильства над дітьми, щоби врахувати захист інтересів дітей-глядачів.

Обрання психологів-експертів

Учасники круглого столу радили медіа ретельно підходити до обрання експертів-психологів. Адже інколи неетичні дії одного спеціаліста підривають довіру до всіх. Як приклад учасники неодноразово згадували публікацію в медіа малюнка хлопчика, який зазнав насильства від окупанта. Олег Назаров назвав такі дії неприпустимими.

Анна Козлова розказала про створення реєстру психологів, які займаються захистом дітей у кримінальних справах. Він передбачає відбір, навчання, тренінги, вебінари тощо. До цього реєстру експертів можуть звертатись медіа. А згадуючи шоу про історію зґвалтування на Закарпатті, вона сказала: «Я б ніколи не взяла участь у такій програмі, бо де тут про захист? Як це допоможе дитині?».

Створення програм для попередження насильства

Для протидії злочинам насильства за участю дітей, як вважають учасники обговорення, потрібно створювати контент у медіа за участю психологів. «Потрібно готувати наших дітей, щоб захистити.  Важливими є питання поваги одне до одного,  фізичних кордонів тощо. Ми маємо розуміти, що "ні" — це "ні". Ці психологічні основи мають бути пояснені. Ми маємо створювати програми та говорити про ці проблеми: про кордони, про права, про те, що насильство передбачає обмеження волі від 7 до 14 років. Щоб дитина знала, що за вчинок буде покарання», — каже Юлія Чаплінська.

При цьому Максим Жидко, представник Етичної комісії Національної психологічної асоціації, застеріг від співпраці з псевдоекспертами в темі сексуальної просвіти, які за допомогою особистого маркетингу стають авторитетами.

Анна Козлова додала, що при створенні контенту медіа слід робити акцент саме на програмах про формування безпечної поведінки та формування здорових стосунків.

Ілюстрація: Shutterstock/«Радіо Свобода»