Про що говорять російсько-китайські маневри та що важливо розуміти Україні

Росіяни підняли по тривозі весь свій Тихоокеанський флот, привівши його у вищий ступінь боєздатності. Планується, що флот країни-агресора виконає ракетні пуски для поразки ударних корабельних груп і наземних об’єктів умовного противника. Також повідомлялося, що буде залучено Далеку авіацію.

Тим часом китайський лідер Сі Цзіньпін днями, під час перевірки Південної зони бойового командування Народно-визвольної армії Китаю, проводячи, зокрема, перевірку Військово-Морських сил Китайської Народної Республіки (КНР), наголосив на поглибленні навчання та підготовки до бойових дій. І це не перша така войовнича заява Сі за останній місяць.

Про що говорять російсько-китайські маневри останнього часу – як військові, так і дипломатичні? І що важливо розуміти Україну щодо Китаю?

Після провалу військової кампанії в Європі, частиною якої є Україна, росія намагається показати наявність військового потенціалу на якомусь іншому потенційному театрі бойових дій. Маневри Тихоокеанського флоту – це демонстрація сили перед Японією, яка проводить свою політику щодо контрольованих рф Курильських островів. І це, звичайно ж, претензія рф проявити себе як союзника Китаю в протистоянні з блоком AUKUS (тристоронній оборонний альянс – Австралія, Великобританія та США, створений у 2021 році).

Глобальні протиріччя між КНР та США посилюються, і залишається інтригою лише спосіб їх вирішення. Для Китаю вигіднішим є збереження статус-кво та продовження повільної економічної експансії. Він уже почав поглинання російської економіки та досяг поступового переходу російської торгівлі в зону юаня. Оголошено про відмову від використання доларів у торгівлі з Бразилією. Після візиту до Пекіна французький президент Емманюель Макрон робить заяви про "стратегічну автономію" Європи.

Пекін розуміє, що за прямого військового зіткнення з силами AUKUS він може зазнати поразки, а у разі початку війни за Тайвань економічні санкції з боку Заходу обвалять китайську економіку. Тому КНР посилює фінансування та підготовку Народно-визвольної армії Китаю, вибудовує альянси з союзниками, але намагається по можливості відкласти початок військової фази протистояння.

Для України роль Китаю є виключно важливою в контексті впливу на російське керівництво. Президент Володимир Зеленський проводить щодо Китаю політику, спрямовану на реалізацію інтересів національної безпеки України. Пріоритетом є утримати КНР від постачання летальної зброї для російської армії. Численні дані свідчать про те, що Кремль постійно звертається із запитами на постачання зброї, а їх отримання значно ускладнить для ЗСУ ситуацію на фронті. Критично важливою для України є позиція Китаю щодо неприпустимості застосування росією зброї масового знищення, а також забезпечення безпеки на об’єктах ядерної енергетики.

Українське керівництво передавало до Пекіна запрошення відвідати Київ, а також провести телефонні переговори щодо мирного врегулювання. Опублікований китайський мирний план скоріше спрямований на фіксацію лінії фронту та оголошення перемир’я, але низка інших його пунктів сходиться з пропозиціями України – і це закладає можливість для діалогу.

Стратегічно Україна зробила свій однозначний вибір у бік союзу із країнами Заходу, вступу до ЄС та НАТО. Ставлення до китайських компаній, які працюють на території рф, формуватиметься на тих же принципах, що й до інших корпорацій. Так, нещодавно китайський виробник електроніки Xiaomi внесений Національним агентством України щодо запобігання корупції (НАЗК) до переліку міжнародних спонсорів війни.

Але міжнародна політика не завжди є примітивно-одновекторною. І Україна має й надалі пріоритетом ставити свої власні національні інтереси, шукати точки збігу, зокрема з Китаєм, використовувати всі канали комунікації.

Важливо, що перед візитом до Пекіна той самий Макрон мав тривалу розмову з Зеленським. Важливо й те, що найближчим часом буде призначено нового посла України в Китаї.

Перспективне завдання на китайському векторі зовнішньої політики – отримання гарантій безпеки після припинення війни. Повоєнний світ має бути стабільним. І з одного боку, Україна прагне гарантій колективної безпеки від НАТО, а з іншого – Китай може використати вплив на Кремль з метою не допустити повторення військової агресії.