Вважається, що така поведінка могла розвинутись із більш рудиментарної системи спілкування, заснованої на жестах. Висування язика – це тимчасова пауза в спілкуванні між язиком і мозком. Такий тайм-аут ніби звільняє мозок від контролю за язиком і дозволяє сильніше сконцентруватися на виконанні завдання.
Чому люди висовують язик
Існує кілька наукових пояснень про висовування язика. Одне з них полягає в тому, що область мозку, що відповідає за мовлення, сильно перетинається з мережами нейронів, які відповідальні за спритність та дрібну моторику. Коли одні нейрони збуджені, їхня активація може перетікати в сусідні нейрони, які "керують" ротом. Тому, коли ми глибоко зосереджені на дрібних діях, ефект перетікає в область язика, змушуючи нас задіяти його там, де він не потрібний.
Язик також пов'язаний з мовними центрами мозку, тому він часто рухається, щоб частково формувати слова, коли ми думаємо. Іноді ми беззвучно промовляємо слова. Крім того, вчені встановили зв'язок рук та рота: язик відображає дії рук під час дрібної моторики, тому може рухатися, згинатися та висуватись.
Хто частіше схильний до такої концентрації
Висування язик внаслідок концентрації – це поведінка, яка частіше зустрічається у дітей, ніж у дорослих. Більшість дітей висовують язик, коли щось майструють, пишуть чи малюють. Дорослі теж можуть це робити, проте часто придушують таку поведінку через встановлені соціальні норми.