Доля саморобок: куди поділися аматорські машини ХХ ст

Гримаси планової економіки ХХ ст. залишили фанатам автомобілізму неймовірну спадщину – цілий автопарк автомобілів саморобного виготовлення. Журналісти “Авто24” вирішили з’ясувати, як склалася доля машин, побудованих громадянами власними руками і “на віки”. 

Шукати саморобні машини минулого в наші дні було неважко. В своїх архівах ми підняли назви та прізвища авторів найцікавіших конструкцій – і пошукали їх в інтернеті. І з’ясувалося, що попри півстоліття часу, чимало цих машин живі і здорові. І більше того – деякі успішно експлуатуються.

В наш час заможні шанувальники автомобільної історії створюють цілі музеї саморобних автомобілів. Виявляється, таких машин зберіглось чимало.

Читайте також: Саморобка з коляски: квадроцикл с комфортом

“Балтика”

Автомобіль класичного виду був побудований у 1978 р. в нинішньому м. Дніпро інженером Віталієм Васюченком. Були використані агрегати “Волги” ГАЗ-21 та частково елементи кузова “двадцять четвірки” і “Жигулів”. Зовнішні панелі здебільшого з склопластику. Машина активно експлуатувалася аж до початку нового століття, але після того як власника не стало, протягом 12 років простояла в гаражі.

Автомобіль “Балтика” з м. Дніпра випуску 1978 р. пройшов реставрацію і тепер прикрашає експозицію. Родина автора подарувала машину музею.

Кілька років тому дружина конструктора подарувала машину місцевому музею “Машини часу”. В цілому сімейний автомобіль непогано зберігся. В музейній майстерні машину повністю привели в порядок, пофарбували і відновили. Тепер це один з “ходових” експонатів музею.

“Муравей”

Цю цікаву в багатьох сенсах амфібію побудував мешканець м. Ізюм на Харьківщині Григорій Шкарупа. Сталося це ще у 1975 році, коли ветеран Другої Світової війни нарешті втілив у життя свою ще воєнну мрію про машину, яка може сходу форсувати водні перешкоди. Невеликий автомобіль і тепер вражає добротністю та підходом до конструювання. Металевий кузов, причому – з легкого дюралюмінію, трансмісія з великим передавальним числом, незалежна підвіска всіх коліс, максималка на воді 15 км/год що дуже непогано для амфібії.

“Муравей” багато років бігав дорогами Слобожанщини та плавав тамтешніми водоймами. Але після повної реставрації він знову в строю.

В конструкції використані опозитний двигун мотоцикла К-750, друга коробка передач ІЖ-56, ходова частина мотоколяски С-3Д. Протягом 1970–80-тих років автомобіль не лише постійно використовувався за призначенням, а й брав участь у виставках та зльотах аматорів СамАвто. Після того як конструктор пішов з життя, його нащадки передали машину до музею. Власне, зараз унікальний автомобіль є експонатом музею “Машини часу” в м. Дніпро, де два роки тому завершилась її повна реставрація.

Читайте також: Автомобілі-саморобки: звідки вони бралися

“Лосеня”

“Лосеня” – бо автора проекту, інженера-ракетобудівника, звали Іван Лук'янович Лось. Це остання, четверта версія саморобки з такою назвою, побудована в середині 1980-х років. За агрегатами це “Запорожець”, за кузовом – практичний компактвен. Тут вражає мінімум деталей фабричного виробництва, навіть диски коліс були штучного виготовлення.

“Лосеня” до гори ногами перевернув усі канони проектування автомобілів у далеких 1980-х. Ще б пак – його проектував інженер-ракетник.

Дуже оригінальним вийшов кузов: щоб сісти на передні сидіння, треба відкрити невеликі двері та відкинути лобове скло. Задні двері зсувні та відкриваються разом з дахом, що дуже зручно, особливо якщо зважити на невеликі зовнішні габарити машини. У пору своєї молодості машина була, як тепер би сказали, медійною – про неї писала преса, її показували по ТБ і на кожній зупинці на вулиці вона збирала навколо себе невеликі натовпи шанувальників.

На теперішній час самого конструктора вже немає серед нас, але його автомобіль у повному порядку після грунтовної реставрації зберігається в його родині.

"Фламінго"

Автомобіль, який народився у 1984 р. в Донецьку, привертає увагу перш за все кузовом фастбек. А. Колєсник, який побудував його, використав двигун та інші агрегати від ВАЗ-2101. Авто має металевий кузов, в конструкції якого теж використані “вазівські” елементи. Два роки тому автомобіль у стані “на ходу” продавався знов таки в Донецьку, причому видно, що він пережив фейсліфтинг, який помітно освіжив його екстер’єр.

Саморобний автомобіль 1984-го року “Фламінго”, про який мало відомо, несподівано сплив на сайті оголошень на своїй батьківщині – в Донецьку.

“Лань”: місце в музеї

Це був один з перших склопластикових автомобілів на території України. Рік його побудови – 1972-й, і що цікаво, це була одна непублічних машин – її власник оминав тусовки колег-саморобників. Автомобіль експлуатувався на Луганщині до 2000-х років, потім певний час простояв в гаражі. Там його і знайшли вже в середині 2010-х. Машину “освіжили” зовні, і вона була викуплена власником приватної колекції з Києва. Тут її поставили на хід і тепер вона є одним з найцікавіших експонатів.

Скромну луганську “Лань” врятувало те, що вона має пластиковий кузов та перерву в експлуатації в найскрутніші роки.

Висновок Авто24

У тому, що автомобілі гаражного (а також квартирного, підвального, сарайного та горищного) виготовлення живі дотепер, насправді нічого дивного. То неправда, що вони робилися “на колінці” – через неможливість провести повноцінні розрахунки аматорські конструктори часто закладали в них надмірний запас міцності та ресурсу. Свою роль зіграв і популярний у 1970 – 1980-ті склопластик – як основний матеріал для кузова. Не можна сказати, що він не старіє, але кузов з нього все одно зберігається краще, ніж сталевий. Тобто можемо сподіватись, що старі гаражі відкриють нам ще не одну унікальну автівку штучної роботи.

Читайте також: Нову колекцію саморобних авто показали в Дніпрі